Житомиряни про Помаранчеву Революцію

Сьогодні, 22 листопада, в Україні відзначають День Свободи. Рівно сім років тому на Майдані Незалежності почалася Помаранчева революція. День Свободи був затверджений 19 листопада 2005 року указом попереднього Президента України Віктора Ющенка. Цей день має відзначатися щорічно 22 листопада.



В 2004 в Житомирі на Майдан вийшли близько 40 тисяч осіб. За оцінками експертів, житомирський Майдан був другий за кількістю людей після київського. А сьогодні сьому річницю Помаранчевої революції відзначати не будуть. Заявок на проведення акцій або мітингів з цього приводу не надходило.

Як житомиряни відносяться до Помаранчевої революції:

- Я в той час працювала перекладачем із іноземними спостерігачами. Чесно, не вірила, що українці спроможні піднятись і щось сказати, але люди вйшли на Майдан, аби висловити свою небайдужість, сказати, продемонструвати активну позицію, показати своє прагнення до змін, закликати до змін, однак без використання сили та агресії, засудити владу та підтримати Ющенка. Дуже добре, що українці мирна нація, бо найбільш за все ми боялись кровопролиття - Інна, вчитель англійської мови, 42 роки.

- Для меня есть одна революция - Октябрская. Комунисты зделали ревлюцию и построили новый мир. А эти что построили? Да эти ворюги всё только розграбили. Жить стало просто невыносимо. Я только при комунистах и пожил. А эта Оранжевая пошесть только разделила Украину - Петро Валентинович, персионер, 69 лет.

- Під час Помаранчевої революція я працював в офісі партії регіонів, робив ремонт. Що саме смішне, нас змусили одягнути сині рукавички замість оранжевих. До революції відносився скептично. Я просто заробляв гроші і не звертав уваги на те, що творилось - Олег, різноробочий, 39 років.

ВИДЕО: Разом нас багато. Вспомним как это было

- Ми один раз свою дупу підняли і доказали, що ми можемо висловитись і зтребувати те, що належить нам. Це був світлий момент свободи. От думаю, коли знову українці прокинуться і почнуть контролювати і "насилувати" цю владу, щоб солодко їм не жилося, щоб їм було страшно було красти, щоб думали про народ - Костянтин, менеджер по продажам, 26 років.

- Шкода втраченого часу, надій та сподівань. Не за таку долю України стояли люди на Майданах по всій країні. Не за таке сьогодення сварились на роботі, вдома. Бандити в тюрми не сіли, Україна так і не стала європейською, шапкокрад і гвалтівник став президентом. Сумно, але я не жалкую і часто згадую з теплом той, таки завзятий, час. Майдан 2004 року був Україні та українському народу просто необхідний, то як ковток свіжого повітря, як склянка чистої джерельної води - Сергій, 42 роки.

- Ні, сьогодні не річниця Помаранчевої реолюції, а свято Свободи. Ось це свято можна і відмітити. А помаранчевих залишилось приблизно, як і комуністів, вимираючий вид. Всі їх надії, мрії, вся віра вже затухла - Віталій, студент , 23 роки.