Коцюбко vs Опанащук: 343 дня футбольной войны в Житомире

Відсутність професійної футбольної команди, занедбані футбольні поля, нерозвинута спортивна інфраструктура, – цим і славиться Житомир на всю Україну. Майже рік тому житомирський футбол досягнув свого трагічного апогею: в області почали функціонувати дві федерації футболу.  



12 січня  розпочався поєдинок між командою  Коцюбка Олександра й Опанащука  Юрія. Вже 343 дні триває бойовий  матч: 343 дні житомирський футбол  стоїть на місці, і 343 дні встромляються палиці в одні й ті самі колеса.

Директор готелю «Житомир» проти президента спортивного клубу «Легіон», облдержадміністрація проти ФФУ: як все було читай далі на Репортері.

Опанащук  – кріслонаслідувач Чернявського, який, у свою чергу, був кріслонаслідувачем Опанащука. Замкнуте коло, історія якого сягає далекого 2007-го. Як пише газета «Український футбол» (від 23 лютого 2007 року, №14 (1831) – ред., Репортер) у статті «Зигзаги беззаконня, або історія знищення футболу на Житомирщині» «зусиллями Юрія Опанащука упродовж одного року у Житомирі був остаточно знищений професійний футбол. А головний стадіон виведено із загального ритму. Та залишився ще футбол аматорський! І пан Опанащук заходився прибрати до своїх рук обласну федерацію футболу». Проте довго керувати йому не довелося, бо того ж року Контрольно-дисциплінарний комітет ФФУ відсторонив його за порушення статутних і регламентних норм і систематичне невиконання КДК. Цю посаду почав обіймати Чернявський, 4-річну діяльність якого 10 листопада 2010 року на зібранні виконавчого комітету ФФЖ делегати визнали незадовільною. Таким чином, всі прийшли до висновку, що 12 січня наступного року потрібно зібрати позачергову конференцію для переобрання голови.

І ось тоді почався відлік приречення житомирського  футболу. За версією Коцюбка, з початку січня на делегатів тиснули з боку облдержадміністрації. Але це не завадило провести конференцію, на якій його було обрано головою ЖОФФ. Спостерігачем такої важливої події був представник ФФУ – Олександр Яковенко. Після чого вже екс-голова Чернявський, який, до речі, не з’явився на конференцію, звинуватив ФФУ в рейдерському захваті житомирського футболу (http://zhzh.info/news/2011-02-15-9291). Облдержадміністрація відмовилась підписувати угоду про співпрацю з федерацією Коцюбка, вважаючи її нелегітимною. Вирішенням цієї проблеми стало чергове переобрання голови, призначене на 15 березня.

Конференцію Опанащука (http://tvradiozt.com.ua/proekti/news/2643-5-.html) відвідали представники Житомирської обласної, міської влади, член національного олімпійського комітету Михайло Чигир. Із 46 присутніх 42 проголосували «за» Опанащука. Цікаво, що на ній не були присутні делегати районних федерацій футболу, які і повинні обирати голову. А як вони могли бути, якщо12 січня вибрали головою ФФЖ Коцюбка. Навіть якщо Юрій Якович і є легітимним головою федерації, то тільки з боку облдержадміністрації. Для цілковитих повноважень не вистачає затвердження його кандидатури Федерацією футболу України, яке і отримав Коцюбко. На офіційному сайті ФФУ Ради регіонів Олександр Петрович є головою Житомирської обласної федерації футболу і через нього вирішуються всі футбольні питання.  

Пан Опанащук в одному з інтерв’ю сказав, що рішення провести ще одну конференцію було викликане тим, що Коцюбко не пред’явив жодних документів після своєї конференції. Таким чином, 15 березня  Житомир отримав ще одну голову федерації футболу, який уже через 4 дні заключив угоду про співпрацю з управлінням у справах сім’ї, молоді та спорту Житомирської облдержадміністрації.

Але документи Коцюбко мав. Перший віце-президент Бандурко О. писав виконкому ЖОФФ, що ФФУ уповноважує Коцюбка О. П. представляти інтереси ФФУ в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування Житомирської області, а також підтверджує його кандидатуру як голову ЖОФФ. Федерація Коцюбка 25 лютого у письмовому вигляді просила губернатора області Рижука надати дозвіл на укладання угоди між Управлінням молоді та спорту облдержадміністрації на проведення змагань, а 13 березня написала заяву начальнику юридичного відділу Житомирської держваної адміністрації Мотивільнику Валентину щодо укладання договору про співпрацю з облдержадміністрацією. За словами Олександра Петровича, всі вони були проігноровані. Крім цього, Коцюбко надав перелік заяв районних федерацій Суркісу Г. М., які підтверджували присутність на його конференції і визнавали недоцільним проведення іншої.

Точки зору пана Опанащука нам отримати не вдалось. Юрій Якович відмовився надати будь-які коментарі. Спочатку Опанащук люб’язно кинув слухавку, коли мова зайшла про дві федерації. Далі було ігнорування дзвінків. Наступного дня він все-таки виділив мені хвилину свого часу, повідомивши таке: «Я не займаюсь створенням федерацій. Це все до ФФУ. А в мене повний кабінет людей». Таким чином, думку однієї з головних осіб сформувати не вдалось, так само як і не вдалось ознайомитись із його переліком документів. Чому Юрій Якович себе так повів, Репортерові Житомира невідомо. Парадоксально, адже раніше з журналістами він охоче спілкувався.

Репортер  Житомира поспілкувався з Гулою Раїсою, начальником головного управління у справах сім’ї, молоді та спорту ЖОДА, Панасюком Юрієм, її заступником,  Рижуком Сергієм, головою ЖОДА та Коцюбко, головою ЖОФФ. Вашій увазі представляється умовний полілог між цими персонами, посередником яких виступила я.

Гула: Це не конфлікт. Це законно підписана угода з федерацією футболу під патронатом Опанащука.

Коцюбко: Перше, його відсторонив від діяльності КДК ФФУ, друге, його не прийняло футбольне співтовариство Житомирщини, а, по-третє, він директор готелю. Кожен має займатись своєю справою.

Гула: Були деякі претензії до пана Опанащука, але є офіційна угода про співпрацю з Управлінням молоді і спорту.

Коцюбко: Так ніхто не вибирав Опанащука. Його просто назначили, порушуючи цим самим статут ФФУ.

Гула: Ви будете казати, що Вас уповноважила ФФУ. Знаю, що маєте такий документ. Проте він буде дійсним тоді, коли Ви заключите угоду з нашим управлінням. Ви з нами не заключали.

Коцюбко: А Опанащук не заключав з ФФУ, а це є першою умовою обіймати таку посаду. Я можу заключити договір з банком, можу не заключати. Можу заключити угоду з Вами, можу – ні. Я підпишу угоду з тим, хто фінансуватиме федерацію футболу.

Гула: У будь-якому разі Ви мені до цих пір не подавали документів. Я Вас визнаю як голову клубу «Легіон», а як голову ЖОФФ – ні.

Панасюк: Якби заяву подав і Коцюбко, і Опанащук, і Петров, тоді б комісія вибирала з можливих претендентів і затверджувала кандидатуру на цю посаду.

Гула: Один Опанащук подав нам справжні документи, які свідчили про справжню конференцію, на якій його і було обрано.

Коцюбко: Заяву я подавав. Ось її копія. Як можна 15-го назначити Опанащука, а 19-го заключити угоду, коли я Вам до цього дві заяви про співпрацю надсилав?

Панасюк: В Опанащука всі документи були на руках, тому він і став правонаступником федерації, раніше очолюваної Чернявським.

Коцюбко: Виходить так: спочатку булаву забрали від Опанащука й віддали Чернявському, а потім знову помінялись місцями.

Рижук: Створилося одразу дві федерації, коли почули, що область дає гроші на футбол і на спорт у 5 разів за рік більше.

Панасюк: На території регіону може бути створено безліч громадських організацій по розвитку футболу. Але тільки одному головному управлінню як державному органу надається право підписати угоду про співпрацю з однієї організацією.

Коцюбко: Районні федерації написали мені і Суркісу, що своїх делегатів на конференцію від 15 березня не направляли. І тепер питання, якщо вони не направляли, звідки вони у вас взялись? Чиновники не можуть обирати голову федерації футболу! Відповідь проста: «Самозванець».

Панасюк: Ми можемо надати повноваження проводити змагання в області тільки тому голові, з яким підписана угода.

Коцюбко: Покажіть мені, що зробив Опанащук?

Рижук: Є дві федерації, а футболу немає. І якби я був оброслим мохом чиновником, я би кулаком їх повбивав, і на цьому все закінчилось.  

 І в  цьому губернатор правий. Як сказав Коцюбко на початку зустрічі, «у січні розпочалась громадянська війна в Лівії, тоді ж – і в Житомирі. От тільки в Лівії вона закінчилась кілька місяців тому, а в Житомирі триває досі». Хто симулював на полі, кому жовту, кому червону, хто пан, а хто пропав – виясниться з часом. У будь-якому разі так тривати вічно не може: війнам рано чи пізно настає кінець. Питання лише в одному: «Хто переможений?»