Робота в Фінляндії. Корисні та шкідливі поради

Пройшов місяць від тієї славної дати, коли я повернулась на Вкраїну милу, вже був час трошечки подумати і адекватно, без щенячого захвату, оцінити поїздочку в країну саамів.

Щоб згребти всі думки в моїх провітрених чистим фінським повітрям мізках пішло багато часу, та і щоб все розповісти, то треба не менше доби. Саме тому, основну інфу розкидаю по блокам

Як все починалось

Від ідеї «а давай-но кудись поїдемо» до подачі на візу пройшло менше тижня, вирішилось все настільки спонтанно і вийшло геть зовсім не так, як малювалось собі в голові і зовсім не з тими людьми, з якими планувала поїздку (всі друзі відмовились в останній момент).

Про поїздки на такі заробітки навіть і не думалось, завжди в голові прокручувались історії – страшилки про роботу на полуниці в Польщі, де наші дівчата потрапляють в трудове рабство, хіба там їх батогами по п’яткам не луплять. Одного прекрасного дня надибала компанію Nordlink і звернула увагу на професійно зроблений сайт - технічно гарно зроблений (тобто видно, що не сайт – одноденка, для приїжджих лохів). Також сподобалась інформаційна складова сайту, всі питання, які мене цікавили, висвітлені коротко і чітко, основний посил: «ферми бувають різні, умови, відповідно, також різні, але якщо хочеш заробити то вjobувати треба, як з переляку».

По дзвінку і короткій розмові, в якій Сергій чомусь намагався відмовити мене від цієї авантюри, копії паспортів переслала через інет та оплатила перший внесок. Сумнівів щодо кидка не було, сума була занадто маленька

Підготовка

Після травневих свят зустрілась з Сергієм, який за руку завів у візовий центр, показав віконечка куди пхати документи. З Києва приїхала в легенькому шоці від скоєного, я тільки викупила, яку дурню я впорола і почала сподіватись на те, що мені все таки не дадуть візи і я з своєї насидженої зони комфорту рипатись не буду. Холєра ясна, візу дали.

Почались збори в ритмі щастя, багато чого забула взяти, багато чого зайвого взяла, про деякі речі навіть і не подумала, але вже я точно знаю, що мені потрібно, а чого можна і на місці роздобути.

До Пітера добирались потягом всією групою, а з Пітера під саму ферму доправив класний дядько Саша, єдиний росіянин в моєму житті, який без акценту зміг вимовити «маленьке телятко» та «паляниця». Респект!

Перше враження

Приїхали. Шок. Стояли, вилупивши очі, на страшні зовні будівельні вагончики, мовчали… тихцем: «Дівки, це пыпэць!». Нам, переляканим до 3\4 смерті, провели ввідний інструктаж і відпустили на поселення. Тут емоції бахнули на реверс, тому що жахливі зовні вагончики виявились просто чудесними всередині, було все і навіть більше. Фермер біля нас бігав, аж часом набридав, все пропонував то зайву шворку для білизни, то радіо чи ще якої смоли гарячої… було дуже незручно, адже ми почувались, як на курорті. Приїхали ж рано, роботи майже не було, ось і розважались як могли. Хотілось роботи. Наївні…

Природа

Мене не вразило, адже я виросла на півночі України, де такі ж самі кущі і дерева. Тільки хіба, що відсутність сміття і пляшок трохи спантеличувала і нагадувала, що я не дома. Низьке небо так само шепотіло про те, що я на чужих землях. Повітря, після нашого загазованого, просто оп’яняє, а воду тяжко було відрізнити від мінералки. Менше з тим, основне, що красивий пейзаж скрашував трудові будні. Оленів було мало, але це не суттєво заважало працювати

Робочі будні

Якщо не сприймати серйозно роботу, а відноситись як до гри і морального відпочинку, то нормально. Тільки задумуєшся про заробіток – відразу стає нестерпно. До речі, в першому варіанті якраз – то і виходить більший заробіток. Кажуть, це сезон був дуже невдалий, але сказати нічого не можу, адже вдалого я не бачила, бо це була моя перша поїздка. Працювали залежності від урожаю і замовлення. Спочатку по декілька годин, а потім по наростаючій, в середньому, думаю, вийшло по 10 годин в день. Робота важка, але не смертельна, затягує так, що вже через недільку і не відчувала, що скачу по тих кущах, тієї клятої полуниці вже десяту чи яку, курва, годину.

При правильному підході і фізичній формі, яка хоч трішечки відрізняється від «повне здихляччя» можна вижити. Головне, розрахуйте свої сили і зважте по здоров’ю (недавні операції, надмірна вага, хвора спина або ж нирки, гастрити – прямі протипоказання для даної роботи).

Заробіток

«Ноги вовка кормлять» - головний принцип заробітку. Дехто і позичав гроші на поїздку, дехто розрахувався з роботи, щоб спробувати заробити на свою мрію на чужих землях – вернулось всім, заробіток влаштував, здається всіх. По крайній мірі, на Україні стільки б не вийшло, певне ні в кого. Якщо ставите собі за бажання вгребти мішок грошей, тоді вам в іншу сторону або ж будьте реалістами і цінуйте те, що дають.

Переїзд

Хотілось ж звичайно всією дружньою командою переїхати на іншу ферму по закінченню сезону, але хотіти можна всього … але життя жорстока штука і місць для переїзду було тільки два на дев’ять дівчат. Одне із них дісталось вашій покірній слузі - Дорогенькій. Спробувала роботу на теплицях, в яких вирощують помідори. Заняття для мене з дитинства знайоме, адже мої батьки більш двадцяти років мають маленький бізнес, пов'язаний з цією овочевою культурою. Після ягід на томатах просто рай. Оплата погодинна, робота на точність і акуратність, а не на виробіток, а також неймовірний комфорт в роботі. Спасалась виключно аудіокнигами, по три – чотири за день переслуховувала, адже вимога фермера працювати повільно і уважно добивала мене гірше, аніж гонка за сонячними зайчиками на полуницях. Скука зелена і тягуча була моєю супутницею в другій частині поїздки, якби не безлімітний Інтернет, то, певне, встрелилась би віником.

Суомі і саами

Країна лісів і акуратності, в якій зроблено ВСЕ для людей і оленів. В людей ніде немає парканів і загорож, для оленів біля доріг – алюмінієва (!) сітка. В місті чисто, парадоксально чисто - всі кидають окурки та сміття де хочуть, урн небагато, двірника бачила тільки одного на все місто… а в місті, холєра, чисто! Продукти, в порівнянні з українськими, набагато дешевші і якісніші, м'ясо і молочка – копійки, а риба чомусь надзвичайно дорога і неякісна. Хліб на диво дорогий, але при наявності двох рук, які ростуть з плечей і духовки можна самим спекти, це не тяжко. Ціни на одяг такі ж самі як у нас, але бувають в деяких магазинах знижки до 95%. Косметика… ну тут просто слова закінчуються, скажу коротко – якісна.

Мені чомусь то думається, що фіни до нас на заробітки мали б їздити, бо в них і ґрунту немає і клімат паршивий, здавалось би нічого там рости не повинно, але… ці сіверяни ловлять кожен промінчик сонця і направляють його на свої рослинки, скільки сил і фінансів коштує виростити ті самі томати! Країна, в якій окрім лісу і моху ніц немає стала фермерською! Чому так? Предки вікінгів створили свій куточок раю, яким ми можемо коротко насолодитись.

Робота на фермах в Фінляндії – це хороший шанс себе випробувати, вирватись з власної зони комфорту і отримати смачного штурхана під зад, який може вилитись в гарний крок вперед. Не бійтесь змін в житті, адже без них, мрії в світле майбутнє залишаться тільки мріями.

І наостанок…

Трішечки корисних і шкідливих порад
 

Що брати з собою?

1.Теплий одяг

Хоч і їдете в літо, але зранку буває до чортиків холодно, тому краще взяти два комплекти теплого робочого одягу , також не забудьте, що ви все таки їдете в літо, тому парочку футболок-шортів must have! В Фінляндії також є секонди – kirpis’и, що забули – вам туди.

2. Дощовик і резинові чоботи

Вам треба полюбити секонди, часом серед курточок – дублянок трапляються гарні датські резинові плащі, як жіночі так і чоловічі. Особливою популярністю вони не користуються, тому спокійно можна купити в останній день практично за копійки. Наприклад, я свій модній плащик взяла лише за 12 грн., в той час, як кусок синьої целофани, який ніц не захищає, на ринку коштує від 25 грн. З резинами справи кепські, вони секондах водяться рідко, тому або на ринок (дорогувато) або купувати безпосередньо в Фінляндії в kirpis’сах . Я, наприклад, гарненько обійшлась ботами з пінки, які на наших ринках по 25 грн., але це тому, що ми не робили в зливу, гарного дощу вони б точно не пережили.

Не погано було б вкинути до чемодану пару рукавичок, можуть згодитись.

3. Шкарпетки

Шкарпетками краще затаритись на всі три місяці, тому що на місці вони дуже дорогі. Здавалось би, північна країна… і капець, мало того, що дорогі, то ще і майже всі синтетичні.

4. Фарбу для волосся

Сама дешева фарба для волосся – 12-13 євро, аналог нашого «Palete». Бувають на розпродажах фарби і по 5 євро і дешевше, але всі вони однієї якості – «сюрприз» - угадай чи ти після фарбування залишишся з волоссям і ще більший сюрприз, якого кольору воно буде. Не факт, що не рожевого. Тому не полінуйтесь вкинути пакетики зі своєю перевіреною фарбою в косметичку, якщо ж звичайно не бажаєте лякати фінів вигорівшим «тигриком» на голові.

5. Ліки

Перше, ліки в Фінляндії дорогі, друге – без рецепту їх ніхто вам не продасть. Стандартна аптечка має бути: йод-бинт-вата, від простуди, від проносу і навпаки, від алергії, пару обезболюючих і т.д. Обов’язково в аптечці має бути пару розтирок для м’язів. Для тих в кого проблеми з венами, не забудьте взяти всілякої мазути для вен. В кого проблем з венами немає, скажу – будуть! Тому також візьміть якогось мазюкала.

Шукайте українські аналоги! Не ведіться на вражеські яскраві упаковки! Пам’ятайте, що ви збираєтесь на заробітки, тому основна ідея - якнайменше затрат на збори!

6. Рильно – мильні засоби

Шампуні, гелі для душу і іншу рильно – мильну атрибутику краще брати в маленьких пляшечках і по половинці. На місці можна купити це все дешевше, чим в нас і набагато кращої якості. Кожна пляшечка має вагу більш півкілограма, ось і порахуйте скільки – то будете зайвого перти на собі. Не забудьте мило для прання або ж жменьку прального порошку, щоб мати змогу перший тиждень випрати речі.

Не знала куди всунути пакети для сміття, покладемо їх до пінних засобів.

7. Постіль і рушники

Постіль краще брати стару, щоб не жалко було залишити її в Фінляндії і не перти додому (краще сувенірів набрати на цю вагу). А ось великий рушник,хоч і легенький, але займає багато місця, краще взяти два маленьких – М і Ж, для морди і для…

8. Їжа

Варто брати їжу тільки на перший тиждень. Крупи майже в ту саму ціну, що і в нас, молочка майже копійки, м'ясо недороге. Єдине, чого мені не вистачало – це укропу, петрушки і т.д. Варто взяти з собою сушених трав, бо на фермах вони, зазвичай, не ростуть. Любителям гречки – беріть з собою, бо її в Фінляндії не водиться. Можна провозити з собою літру горілки і блок сигарет, навіть якщо не вживаєте і не палите – можете провезти, а потім продати, бажаючих на два продукти буде купа.

9. Плеєр (радіо)

На полі буває дуже муторно, і щоб не отримати вивих мозку від зайвих думок, які лізуть, як тайці на чорниці, краще запхати до вух якусь музику.

10. Шльопанці, в’єтнамки

Такого на місці не водиться, водяться тільки крокси, по 3-5 євро і вони жуть які не зручні. Тому гарненько перевірте чи ваше робоче взуття переживе сезон, щоб потім не бігати і не шукати нормальні тапки або мучитись в кроксах.

Не нагрібайте багато речей, бо вони не знадобляться. Основний упор на робочу одежу, адже все таки ціль поїздки – робота. Не забудьте перевірити цілісність і надійність рюкзаків та чемоданів.

Здається все основне згадала, в кого є які доповнення – пишіть в коментарях, допоможемо одна одній корисними порадами.

Одна з порад, стосується податків – вони дуже високі, але щоб не травмувати свою психіку, краще про них взагалі не думати, а відразу рахувати свій дохід з їх урахуванням, тобто годину рахуєте собі не 8 євро, а 5,5 євро, корзинку ягід не 3 євро, а 2,5. Так простіше розставатись з 41%-м заробленого.

Щодо зв’язку з рідними – в кого є смартфони, що працюють на платформах Android, BlackBerry OS, iOS, Symbian, Windows Phone, Bada , встановіть програму Viber. Viber дозволяє здійснювати безкоштовні дзвінки (оплата тільки за інтернет-трафік), а також гарненько лягає на Windows, OS X і Linux. Не поспішайте купувати модем на кордоні, на багатьох фермах є Wi-Fi, варто тільки попросити.