Російська супердержава чи мильна бульбашка?

Цікаво,  що в уявленні росіян немає жодної країни,  яку б вони безапеляційно вважали своїм другом.  За даними одного соціологічного опитування, «друзі»  РФ,  на думку росіян, розташовані у списку таким чином: Білорусія – 38%,  Казахстан – 23%, Китай – 14%,  решта голосів розподілились між    Німеччиною,   Францією, Індією, Венесуелою тощо. Про Україну там і не згадують.

Згідно з результатами соціологічного опитування,  проведеного Всеросійськимцентром дослідження громадської думки 2009  року, 21 % росіян вважає Україну ворожою державою.  Ворогом номер один росіяни назвали США,  номер два –  Грузія, а Україна посіла «почесне» третє місце. Результати аналогічного дослідження, проведеного російським  «Левада-Центром»  і КМІС,  показали ще гірші результати. Зокрема, 62 %  опитаних росіян заявили про негативне ставлення до України. Парадоксально, однак українці,  яких росіяни вважають ворогами,  ставляться до росіян вельми по-дружньому. Згідно з тим же опитуванням «Левада-Центру» і КМІС, 91 % українців позитивно відгукується про Росію. Дивні ж бо ми люди! Нас нелюблять, ганять і відштовхують, а ми і далі «ліземо» обніматися.

Складається враження, що українці через павутину заангажованих російських та проросійських ЗМІ уже не здатні сформувати об’єктивне ставлення до «старшого брата». В самій же Росії, як бачимо, ситуація кардинально інша, і ні російські ЗМІ, ні місцеві політики не соромляться лаяти українців останніми словами.  Для них ми, бач, вороги, а для нас вони – друзі.

Дивлячись на сумні перспективи Росії, починаєш розуміти, як добре, що ми з ними уже не одна країна і, дякувати Богу,  ніколи такою не станемо. Від супердержави залишилась хіба назва. Як то кажуть, не копай яму собі, а то сам у неї потрапиш. Росія нав’язує нам свою Церкву,  а та у недалекому майбутньому ризикує бути витісненою мусульманами у самій Росії.  Росіяни претендують на Крим, території Грузії,  а натомість скоро втратять і те,  що

мають.

Російська  «імперія», проте, не хоче занепадати наодинці,  а тому всілякими методами намагається потягнути за собою і нас.   Прикро,  однак,  що провладні політики в Україні ідуть на повідку у своїх кремлівських  «наставників».  Не виключено,  що саме тому Україна часто    разом з Росією ділить останні місця у численних світових рейтингах, які стосуються благоустрою населення, економічної привабливості країни, рівня життя тощо.

Росія,  схоже,  невдовзі сама розпадеться,  немов карткова хатка,  а разом з цією«хаткою»  розваляться й утопічні імперіалістичні прагнення кремлівської еліти.  Нам же,  все-таки,  варто бути мудрими і не поспішати разом з «братами» розвалювати свою країну. Як писав Тарас Шевченко, «У всякого своя доля,  І свій шлях широкий»... Дай же, Боже, нам розуму іти своїм шляхом і  ніколи більше не переступати на чужу та стоптану сусідську стежку, на якій  не одне століття нашіпредки оббивали собі  ноги.