4 місяці живу серед неба, все б нічого, якби не холодні ночі

Чужий серед своїх ...

Друзі знайомтесь - Руслан 55 років, інвалід арміі  2 груп.

Проходячи повз, як і сотні Житомирян, я все ж наважилась підійти, запропонувала гроші, нащо отримала відмову та прохання купити води за його ж кошти, зніяковіла, серце защемило ... Познайомились

Чоловік відкрився мені не відразу, але мою допомогу приймав залюбки, чекав, довірився бо вже має певний досвід.

Так трапилось, що після лікування інсульту, перевезли на «реабілітацію» в психіатричну лікарню де стан його значно погіршився.

На прохання видати йому документи, отримав відмову і чітко вирішив піти от тільки не знав, що вже немає куди повертатися... він став безхатченком.

З червня місяця, Руслан живе серед неба (фото) і все б нічого, якби не холодні ночі, каже він.

Люди, подивіться в очі людині!

Невже всім байдуже? Де відповідні служби? Поліція поруч і нікому не цікаво, що трапилось, чому на вулиці вже 4 місяці? Чужий! Чужий серед своїх, прикро

Я сподіваюся отримати відповідь на мій запит, але я одна і малесенька, тому звертаюся з проханням допомогти влаштувати Руслана в притулок чи монастир чоловічий (так йому обіцяла Тетяна, забравши частину документів та гроші)

P.S. Сьогодні мала здивування, Руслан щиро радів та хвалився, що йому принесли смаколиків і насамперед гарячого чаю.

Дякую не байдужим та сподіваюся достукатися! (всі фото за згодою Руслана з надією на допомогу) маю також фото посвідчення.
 

---

ВІДПОВІДЬ Вікторії Краснопір

Оскільки громадськість міста активно цікавиться безпритульним, що обрав для життя наразі Новий бульвар, про нього навіть ролики знімають щодо бездіяльності всіх і вся,  то все ж розміщу для всіх зацікавлених інформацію, яку виклала у відповідь на звернення до мене, що надійшло вчора майже опівночі, і інші, і тегання без кінця-краю. І правда, чому я маю спати?) 

Так от. 

Руслан Кульчицький неодноразово був доставлений та перебував в Центрі безпритульних . Однак був нетривало, бо пив, не бажав працювати, тікав знову і знову. Йому тричі Центром спільно з поліцією відновлювали загублені документи, підтверджували групу, організовували виплати. Багато кому облом довідку піти взяти у лікаря, а тут всі документи відновити по всіх інстанціях! 

Він мав можливість митися, їсти, мати ліжко та постіль в Центрі. Навіть спільно з Центром під час його перебування там готували пакет документів в інтернат для постійного проживання, який так і лежить недоробленим у зв'язку з категоричною відмовою Руслана. 

Він знову і знову обирає вулицю. Насильно схопити і завезти його до Центру ми не маємо права. 

До речі, поліція ним теж активно займалась, розбиралась в причині втрати житла, привозила в Центр. 

Він обрав вулицю, центр міста, де його кормлять та поять, ще й знімають. 

Центр безпритульних знаходиться в 1-му Іподромному провулку, 15-а. Наразі там до 50 таких Русланів, багато з яких хворі та лежачі. Взимку більше 100. Хто переймається цією темою, може списатись з Владислав Паламарчук та  допомогти білизною, ліками, харчами, підгузками, разовими пелюшками. 

Одягу не потрібно, ми спільно поставили благодійні скриньки і збираємо, ще й соціальну майстерню по ремонту одягу задіюємо. 

Місто допомагає закладу фінансово, виділяючи кошти на роботу з безпритульними, але тими, хто хоче мати дах і сприймає порядок роботи Центру. 

Руслан може приїхати до Центру будь-коли, але наразі бажання немає, бо там є правила та вимоги. 

З такою категорією інакше, ніж тримати там сувору дисципліну по п'янкам,наркотикам, бійкам, неможливо. 

Вивезти його кудись, звичайно ж, не можемо й не будемо, а сам він не сприймає тривале перебування в Центрі.
А взагалі багато в Житомирі на вулицях бездомних? А ще десяток років тому? Згадайте київський вокзал, наприклад, і взагалі Київ. Всі, кого ви можете побачити на наших вулицях, були клієнтами Центру. Просто такий спосіб життя їх по різних причинах більш влаштовує.

Хто бажає допомогти Центру безпритульних (це не міський заклад, а ГО, яка сама платить комуналку, сплачує за їжу, ліки і багато інших витрат, пов'язаних з послугами для бездомних), списуйтесь з ЖОГО "Милосердя" або Владислав Паламарчук.

До речі, він від цієї Русланової теми вже ледь нервово витримує. 

Бо кіно і теги "ох і ах" це одне, а щоденна цілодобова робота з такими людьми у вошах, язвах, болячках, без документів, без нічого взагалі, навіть шматка туалетного паперу в кишені, це вам і не уявити. Хто хоче - переконайтесь. 

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1292510307607615&id=712125318979453

---