Наталія Леонченко: Неприпустимо, коли під виглядом реформ, дітей з особливими потребами позбавляють права на освіту     Реклама  

"Влада  дійшла до брутального порушення прав дітей. Байдужість  та  цинізм -  що  відбувається  в  школах-інтернатах Житомирщини."

Про стан справ у спеціалізованих школах-інтернатах   розповіла журналісту газети «Місто» керівник фракції ОПОЗИЦІЙНОГО БЛОКУ в Житомирській міській раді, голова постійної комісії з соціально-гуманітарних питань Наталія Леонченко.

У Житомирі функціонує три спеціалізовані школи-інтернати, підпорядковані Житомирській обласній раді, а саме: комунальний навчальний заклад «Житомирська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат» (для дітей з вадами розумового розвитку), комунальний навчальний заклад «Житомирська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ст. №1» (для дітей з вадами зору), Комунальний навчальний заклад «Житомирська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ст. №2» (для дітей з вадами слуху).

За словами депутата, школи-інтернати опинилися перед загрозою закриття із приходом на посаду начальника управління освіти і науки облдержадміністрації Лариси Шевчук. Жодних документів щодо реорганізації чи ліквідації таких навчальних закладів немає ні в обласній раді, ні в обласній адміністрації, але створені робочі групи та не припиняються розмови щодо невтішних перспектив цих навчальних закладів. 

Батьки вихованців неодноразово зверталися до керівництва області та держави з проханням детально вивчити та оцінити адаптованість звичайних шкіл до впровадження інклюзивної освіти. Проблеми, в першу чергу, виникають через відсутність підготовлених фахівців-педагогів, а також належного методичного і методологічного підґрунтя. 
 

«Найбільше обурення викликало те, що у серпні, перед початком нового навчального року, за вказівкою Лариси Шевчук п’ятьох дітей з вадами зору поспіхом перевели до міського НВК №38, а Житомирська ЗОШ №14 прийняла на навчання учнів із вадами розумового розвитку. Це стало цілковитою несподіванкою для влади міста і прикро, що такі дії погодив міськвиконком», - звернула увагу депутат.
 

У жовтні батьки дітей, яких без їхньої згоди перевели  в НВК №38, звернулися до Наталії Леонченко, як голови соціально-гуманітарної комісії, за допомогою. Вони апелюють до Положення про організацію навчально-виховного процесу у спеціалізованих закладах для дітей з вадами зору, стверджуючи, що умови навчання та виховання не відповідають чітко визначеним нормам. Більше того, у класній кімнаті, де тривають заняття, відсутня вентиляція, а стіни почали сиріти та вкриваються грибком.    
 

«Після тривожного сигналу від батьків учнів з особливими потребами я звернулася до заступника міського голови Матвія Хренова та начальника управління освіти міськради Валентина Арендарчука. Ми втрьох приїхали до НВК, аби перевірити,  в яких умовах навчаються діти з особливими потребами.  Керівник закладу на той час вже замінила дітям класну кімнату, але багато проблем так і залишилися невирішеними. Дітям потрібні книги з шрифтом Брайля, спеціальні лупи і освітлення, комп’ютерні програми звукового перекладу, обладнання для корекції зору, але цього немає», - розповіла Наталія Леонченко.
 

Ще у вересні Житомирська міська рада офіційно звернулася до керівництва області з проханням передати частину спеціального навчального і медичного обладнання, що перебуває на балансі у спеціалізованому закладі. Однак відповіді й досі немає. Крім того, на кожну дитину держава щорічно виділяє субвенцію у розмірі 130 тис. грн. Ці кошти отримує область, але на місто не передає, хоча діти навчаються у міському закладі вже три місяці.

Наталія Леонченко повідомила про ще один приголомшливий факт: «Поки ми розбиралися із ситуацією в НВК №38, до мене звернулися вчителі школи-інтернату для дітей з вадами розвитку. Дітей по-тихому розподіляють по загальноосвітнім школам області, аби відзвітувати, що контингенту учнів в інтернатах немає, а тому їх можна закривати. Цинізм немає меж, адже для особливих дітей у звичайних школах, тим більше у невеликих райцентрах, не створені відповідні умови для навчання і розвитку. Вони налякані, розгублені і замкнуті в собі, бо всі перебувають в одному класі, а не серед здорових дітей. Де ж інклюзія, якщо діти бояться вийти в коридор, аби не потрапити в поле уваги інших учнів, яких ніхто не готує до толерантного ставлення».

Ситуацію, що склалася зі спеціалізованими школами-інтернатами у Житомирі, прокоментував народний депутат України, голова Житомирської обласної організації ОПОЗИЦІЙНОГО БЛОКУ Юрій Павленко: «Влада вже дійшла до брутального порушення прав дітей. У Житомирі цю проблему підняли публічно, але не виключено, що в інших містах відбувається те ж саме. Розвиток інклюзивної освіти обумовлює необхідність тісної професійної співпраці педагогічних, медичних, соціальних працівників в інтересах конкретної дитини. Натомість ми стали свідками, що таких учнів хочуть просто витіснити, проігнорувати та ще й загнати у замкнуте коло. Зараз звичайні школи просто не готові прийняти дітей з особливими потребами.  Досяжність такої дитини до навчального закладу та якісної освіти є її безумовним правом, яке не може бути порушеним через бідність родини або недосконалість інфраструктури закладів. Поруч із цим, ми часто спостерігаємо стійке несприйняття інклюзивного навчання батьками як здорових дітей, так і дітей з інвалідністю. На жаль, це реальність. Попри усі тисячі позитивних прикладів спільного навчання дітей здорових і особливих, штампи «такі» і «не такі» діти досі викорінити важко. ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК на всіх рівнях влади виступає за охорону дитинства та захист прав дітей. Відтак, ситуація в Житомирі зараз детально вивчається і ми не залишимося осторонь проблем дітей та їхніх батьків».

І.КРАВЕЦЬ