Організовані угрупування кандидатів у депутати

Майже неможливо без носовичка переглядати списки кандидатів у депутати місцевих рад, читати їхні автобіографії та революційні програми забезпечення українського народу всіма благами цивілізації, споглядати усміхнені привітні обличчя на агітаційних листівках та бігбордах– сльози розчулення заливають очі, а з носа ось-ось впаде крапля співчуття та захвату.

Такі ж бо ці кандидати ідейні та порядні і, хоча бідують, ледь кінці з кінцями зводять, але до останнього подиху, до останньої краплини крові, до останньої гривні прагнуть боротися за краще народне життя. Опубліковані у засобах масової інформації офіційні списки самовідданих кандидатів-благодійників такі довжелезні, що ніяких носовичків би не вистачило.

Але, на щастя, існують ще й інші документи та свідчення про цих симпатичних партійних самовисуванців. Не будемо розповідати читачам про кандидатів-наркоманів, власників борделів, про хабарників та  пройдисвітів, прізвищами яких рясніють списки майбутніх народних обранців. Звернімо увагу на солідних представників  так званої білокомірцевої мафії, справи яких  розглядаються в українських судах, тим паче, що не заборонено розголошувати інформацію, яка не є конфіденційною, або комерційною таємницею та отримана під час відкритих судових слухань.

Така інформація вмить висушує сльози розчулення та виліковує нежить співчуття – виявляється, що в органи влади як поодинці, так і організованими угрупуваннями прориваються не янголи — правдолюбці, а особливо небезпечні хижаки, у присутності яких свої гаманці треба цупко тримати обома руками, бо інакше вкрадуть.

Особливо небезпечні кандидати – «ведмежатники»

Куди зазвичай прямують пересічні громадяни, щоб зароблену  копійчину зберегти та покласти на рахунок? Звісно ж, до банківських установ. А куди прямують зголоднілі кандидати у народні депутати, щоб дістати хоч трохи грошенят на хліб насущний? Туди, де найбільше грошей знаходяться в одному й тому ж місці, в один і той же час– до банківських установ. Простий народ гроші в банки вкладає, а ділки – забирають. Щоб пограбувати солідний банк, шахраям не потрібні ні лом, ні вибухівка, ні зброя. І не обов’язково натягувати на голову жіночу панчоху, стріляти вгору та істерично верещати «Всім лягти на підлогу!». Достатньо почепити святкову краватку, до блиску натерти черевики, чемно усміхатись, мати «чисті» документи та поручителів – поплічників і не забувати вдячно шаркати ніжкою та дякувати, підписуючи договори позики та отримуючи паки грошей, приховуючи «десь там, у глибині душі» твердий намір ці гроші ніколи і ні за яких обставин не повертати. Головне – не зомліти від щастя, перераховуючи  долари, євро та гривні.

У недавню епоху української золотої банківської лихоманки чимало махінаторів збагатилися, отримуючи і не повертаючи величезні позики. Але куди ж «ведмежатникам» податися сьогодні, коли в банках їх вже добре знають в обличчя? Виявляється, майже всі вони рвонули у депутати! Спосіб дістати трохи грошенят залишається майже незмінним  - досить лише потрапити до партійних списків, почепити ту ж саму краватку, приємно усміхатись з фотографій на рекламних листівках, написати біло-пухнасту автобіографію та без помилок передрукувати програмні гасла на кшталт «покращити», «підняти», «забезпечити», «надати», «знизити тарифи» тощо, навіть черевики можна не полірувати – «главноє, чтоби костюмчік сідел».

Переглядаючи сторінки спецвипуску Житомирської газети «Місто» від 8 жовтня 2010 року, де надруковані офіційні відомості про зареєстрованих кандидатів у депутати, бачимо, як по списку житомирського осередку ВО «Батьківщина» йде на вибори такий собі член партії Балакішієв Станіслав Закірович, якого рідна партія відрекомендувала скорочено, як «директора приватного підприємства», втаємничивши, всупереч виборчому законодавству, керівником якого ж саме підприємства він є. Знімаючи гриф «таємно», повідомляємо виборцям: як стало відомо з матеріалів судової практики, Станіслав Закірович «почистив» сейфи одного з комерційних банків на 927 тисяч гривень, понабиравши кредитних коштів на приватне підприємство «Маїст», засновником якого він є. І «десь там, у глибині душі …», пан кандидат у народні депутати мабуть мріє не про повернення боргів, а про нові мільйонні надбання на депутатській ниві.

Політична партія «Українська платформа» також не може обійтися без «ведмежатників». Ще один «член», Гоженко В’ячеслав Анатолійович отримав в банківській установі аж 3 кредити, загальна заборгованість по яких складає 266 тисяч доларів США (біля 2 млн. гривень), та за прострочення платежів винен ще 160 тисяч доларів (більше 1 млн.гривень). Гарантом повернення коштів виступив Гоженко Анатолій Петрович, батько боржника. Але батько ледь животіє на межі бідності, а ще бідніший син В’ячеслав, маючи діюче підприємство по виготовленню меблів та приміщення площею 1727 кв.м і 260 кв.м заставною вартістю відповідно 833 тис.250 грн. і 405 тис.грн,  зрідка дарував банку жебрацькі копійки «на чай». Мабуть, він «десь там, у глибині душі», вірить у своє безсмертя та розраховує на вічність і на те, що кредитори вимруть, як динозаври.

Житомирська організація Української республіканської партії «Собор» рекомендує виборцям свого видатного члена – Макаренка Сергія Володимировича, генерального директора ТОВ  «Торговий дім Навін». Від себе додамо, що пан Макаренко має безпосереднє відношення до житомирського кафе з романтичною назвою «Троянда пустелі», яке розташоване навпроти, двері у двері, з управлінням МВС України Житомирської області. Подейкують, що деякий час до назви був причеплений й вказівник у вигляді дулі, спрямований прямісінько на парадні двері УМВС. Ми не знаємо, хто там у міліцейському управлінні троянда, а хто пустеля, зате достеменно відомо, що член «Собору» Макаренко «десь там, у глибині душі», ніяк не хоче повертати банківській установі 3 кредити на загальну суму 685 тисяч доларів (що тягне на 5 млн.гривень) та кошти за прострочення платежів ще на 253 тис. дол. (2 мільйони гривень). Це не рахуючи інших кредитних коштів з інших банків. Сергій Володимирович для отримання дармових грошей не тільки черевики не чистив, але й краватку святкову не вдягав, тому що гарантом повернення коштів виступило підприємство ТОВ «Торговий дім Навін» в особі директора… Макаренко Олени В’ячеславівни, рідної дружини позичальника! І що тепер? Навіть якщо  «гарантеса» Олена В’ячеславівна «десь там, у глибині душі» і наважиться повернути бодай мізерну частинку банківських мільйонів – то хіба що виключно «натурою», а не грошима. Але ж її, «натуру», у сейф не заховаєш і на банківський рахунок не покладеш …

Районні кандидати — «ведмежатники»

Багата Житомирщина на особливо небезпечних кандидатів у депутати! Наприклад, від партії «Сильна Україна» зареєстрований кандидатом у депутати Бердичівської міської ради Гапчук Микола Миколайович, приватний підприємець, який утримує фермерський комплекс по вирощуванню свиней. Цей фахівець по підсовуванню свиней понабирався кредитів у декількох банках. Заборгованість тільки одному з них складає більше 228 тисяч гривень. Борги він по-свинськи не повертає, тому що вважає себе бідняком — кафе «Престиж», що розташоване по вул. Свердлова, 19, оформлене на його дружину Галину Петрівну. Інший кредит хитрий свиновод оформив не на себе, а на доньку Ганну (що з неї візьмеш?). У  представниць позичального бізнесу теж, мабуть, «десь там, у глибині душі», муляє палке бажання розрахуватися чимось іншим, але тільки не грошима та майном.

У депутати Новоград – Волинської міської ради єдиним фронтом від партії «Фронт змін» йде угрупування — трійця кандидатів: Махновецький Олександр Петрович, Ващенко Олег Миколайович, Седлецький Роман Анатолійович. Ці «три фронтиста, три веселих друга – екіпаж машини боєвой» надто хитромудро отримували кредити, підробляючи підписи на документах та офіційно виступаючи один за одного гарантами повернення коштів, а фактично за попередньою змовою виконували ролі підставних осіб. Ще з лютого 2009 року суд міста Новоград – Волинського «волинить» справу за позовом одного з банків до кандидата – «ведмежатника» Махновецького про повернення 142 тисяч 692 гривень 40 копійок боргу. «Десь там, у глибині душі», боржник твердо переконує самого себе, що 40 копійок боргу обов’язково  поверне.

Ващенко Олег Миколайович залучив до гурту фронтменів ще й фронтвумен — свою дружину, Світлану Василівну, по кредитних угодах якої виступив гарантом повернення нею більш ніж півмільйонного боргу, але «десь там, у глибині душі»…Тобто, справа теж розглядається у судах. Цікаво, що забезпеченням повернення кредиту було заявлене авто, яке пані Світлані взагалі не належить. Відомості про самого Олега Миколайовича, який заборгував банківській установі майже мільйон гривень та відзначився незаконним продажем заставного майна (примудрився через торгівельну біржу продати автомобіль, який знаходився у заставі) були вписані золотими буквами до «Чорного списку» — єдиної банківської електронної мережі даних про особливо небезпечних шахраїв. Подейкують, що це глибоко образило Олега Миколайовича і він прийняв вольове рішення змінити спеціалізацію «ведмежатник» на  «депутат». Дійсно, банкіри вчинили аж занадто жорстоко, адже у пана Ващенко нічого немає за душею, крім декількох авто, таких, як TOYOTA Camri, двох Volkswagen, нерухомого майна: їдальні площею 228 кв.м, складського приміщення 66 кв.м, кафе «Новий Град», кафе «Торнадо», на які він має корпоративні права тощо. Загалом — типовий жебрак, бідніший за бідного.

Ще один бідняк – кандидат у депутати Седлецький Роман Анатолійович, ніяк не може знайти свого автомобіля марки TOYOTA PRADO держномер АМ 0025 ВА, який є предметом застави по кредиту на суму 357 940 грн. 55коп. Якась містика — не може знайти, коли сідає за його кермо, не може знайти, коли мчить ним на шаленій швидкості, не може знайти, коли з-за керма цього авто вилазить у партійних кандидатсько-депутатських справах. Можна ще зрозуміти, чому він гроші не повертає — або десь загубив, або ділки вже заплутались, скільки саме мільйонів  для кожного поплічника «з трійці» поцупили у банках, тому що крали не тільки кожний сам для себе, а ще й для поплічників. Але, авто – невидимка?… Тут вже не до споглядання глибин душі.

Шановні виборці! Тепер вам зрозуміло, звідкіля беруться мільйонери, куди зникають гроші вкладників і чому нещодавно ледь не луснула вся банківська система України?

Якщо ви бажаєте, щоб вас обікрали до останньої нитки, голосуйте за  кандидатів у народні депутати, у яких «десь там, у глибині душі» …