Корупційні схеми міста Житомира

Студент в реанімації-результат боротьби за ректорське крісло Державної агроекологічної академії України.

Житомир. Травень 1998 року.

Студенти 5-го курсу 46-го випуску факультету «Економіки та агробізнесу» на початку квітня готуються до державного іспиту та захисту дипломних робіт. І не знають , що зазомбовані прихованою буржуйською пропагандою культу влади і грошей дяді з реального життя готують їм інший іспит…

Ганебно звільнений за афери з векселями, паливом, продажем худоби за кордон та ін. Президентом України губернатор Житомирської області Малиновський А.С. залишився без роботи (таких на шахти треба відправляти відразу щоб вони спокутували свою провину перед Батьківщиною а не передавали злочинний досвід оточуючим), в пошуках якої «кинув око» на ректорське крісло Державної агроекологічної академії України (надалі ДАЕАУ). Оскільки в тодішнього ректора Славова В.П. 1 червня 1998 року закінчувався контракт на цю посаду . Для підриву авторитету порядного ректора , Малиновський А.С. вступає в змову з працівниками міліції кумом – начальником УМВСУ в Житомирській області, генерал міліції Самарський Б.І.(нині покійний). Останній розгортає операцію «Хабар» до якої залучає випускників міліцейської академії (м.Київ). Мотив злочину – посадити в ректорське крісло свого кума Малиновського . Для успішного проведення операції було завербовано студентів-випускників старосту 5-ї групи Євгенія Присяжнюка і Котову Світлану.

Ці студенти протягом квітня 1998 року інформують міліцію про хід підготовки студентів до здачі випускного державного іспиту і 29 квітня 1998 року подають заяву до Корольовського РВВС (м.Житомир) про нібито вимагання хабаря в сумі 75 грн. з кожного студента-випускника деканом факультету економіки та агробізнесу Мостепанюком В.А. для успішної здачі держіспиту. Ця заява стала підставою для сфабрикованої операції «Хабар».

Не гаючи часу, домовившись з Житомирською обласною держадміністрацією, Малиновський А.С. просить у голови Житомирської ОДА офіційного листа до МінАПК України з рекомендацією його на посаду ректора ДАЕАУ (на другий день після подання студентами-провокаторами заяви від 29.04.1998 до міліції). Ось зміст цього листа:

«Міністру агропромислового комплексу України Супіханову Б.К.

Шановний Борисе Карабойовичу!

Вносимо пропозицію про заключення контракту на посаду ректора ДАЕАУ з Малиновським Антоном Станіславовичем, кандидатом сільськогосподарських наук, доцентом, який тривалий час працював на керівних посадах в органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. Голова державної адміністрації В.А.Лушкін»(Лист №5-10/1103 від 30.04.1998 року). Це є першим доказом причетності Малиновського А.С. до злочину про який йдетиметься нижче.

Після 12 травня 1998 року розпочалася здача держіспиту студентами 5-го курсу факультету економіки агро бізнесу ДААУ.

14 травня 1998 року працівниками УВС в Житомирській області був опечатаний кабінет декана, арештовані всі члени Державної екзаменаційної комісії, а декан Мостепанюк В.А. взятий під варту. Одночасно студентів які здавали іспити забирали на допит до Корольовського РВВС. Старосту 6-ї групи Суса Ю.Ю. на допити було забрано до обласного Управління ВС в Житомирській області, де він отримував від співробітників міліції погрози, залякування, однак він викрутився назвавши ім’я адвоката який входив у першу п'ятірку найкращих адвокатів України. І заявив, що буде давати свідчення у його присутності. Суса Ю.Ю. відпустили і членів ДЕК, крім декана. Старосту 5-го курсу Людмилу Золотаренко було взято під варту і заарештовано на 3 доби.

15 травня 1998 року після складання держіспиту, студент-випускник Анатолій Круковський вийшов з аудиторії № 103 і до нього підійшли два працівника міліції в цивільному. Один з них, Крошко Юрій Олександрович, запропонував пройти з ним до Корольовського РВВС для дачі показань у якості свідка. Законослухняний студент Крюковський А.М. разом з Крошком Ю. О. пішов до райвідділу міліції. Там і почалося міліцейське свавілля.

Черговий райвідділу не зареєстрував хто прийшов у Корольовський райвідділ міліції. В каб. № 9, що по коридору справа від входу після жерстянки на підлозі, близько 14:00 15.05.1998 р. розпочався допит-катування, який проводив працівник міліції Крошко Ю. О., який мене сюди привів. Через 15 хвилин в цей кабінет зайшов ще один чоловік в костюмі кольору „кава в молоком”, не представився хто він, почав на мене морально-психологічно тиснути залякувати тим, що не отримаю диплом спеціаліста, перед очима вимахуючи Кримінальним кодексом України. На моє запитання : хто він. Не представився і ніякого документа не показав. Він разом з Крошко змушували мене підписати підготовлений ними протокол допиту свідка з показаннями, які звинувачують декана Мостепанюка В.А. у вимаганні хабаря за успішну здачу держіспиту. Мені нічого не було відомо про здачу декану грошей студентами, я не чув, щоб він їх вимагав, чи брав не бачив. Тому як порядна людина не можу свідчити неправдиво на ближнього свого і бути свідком наклепу, просив відпустити мене. Чоловік в костюмі дістав сірого кольору записник-блокнот зі списками студентів, які здавали гроші на випускний вечір старості 5-ї групи Євгену Присяжнюку. Я впізнав його блокнота. В списках студентів мого прізвища не було, про це я заявив працівнику міліції. Чоловік в костюмі розсердився, вибіг з кабінету і повернувся з наручними браслетами. Він наказав мені зняти з себе краватку, ремінь, шнурки, посадив на стілець і за спиною закрутив мої обидві руки та надягнув наручники. Погрожував „закрити в обез'янніку”, посадити в „стакан”, якщо я не підпишу протокол. Я відмовився і благав відпустити. Я продовжував сидіти на стільці, чоловік чоловік в костюмі лівою рукою вхопив мене за волосся, а правою рукою наносив сильні удари в область грудної клітини і при цьому промовляв: „Це фанера !!!” Запитував мене: „ То ти будеш підписувати протокол, чи ні ?” Я мовчав. Чоловік в костюмі кулаком правої руки почав наносити серію сильних ударів в ліву скроню моєї голови, при цьому змінював кулак на долоню і періодично наносив сильні удари в ліве вухо бив по обличчю, в ніс, від такої серії сильних ударів я відчув, що втратив слух в лівому вусі, а в очах в кабінеті все попливло, періодично почало темніти, „зіркувати”. Чоловік в костюмі при допомозі Крошка Ю. О. зняли з мене наручні браслети і підсунули на підпис протокол допиту свідка. Чоловік в костюмі знову вдарив мене кулаком правої руки в голову і я впав додолу. В цей час Крошко Ю. О. підбіг і правою ногою наніс мені удари в живіт, а потім п'ятою зверху по спині. Далі нічого не пам'ятаю. Я знепритомнів. Вони почали мене приводити до тями, хлопаючи долонями по обличчю, бризкали водою. Я прийшов до тями не розуміючи, що відбувається Крошко Ю. О. допоміг мені підвестися на ноги, обтріпував мій вимазаний костюм випускника ВУЗу. Чоловік у костюмі запитав а я ледь почув його: „Куди ти зараз підеш?” Я відповів, що поспішатиму на потяг щоб їхати до батьків додому, які на мене чекали з результатами держіспиту.

Близько 15:00 я ледве вийшов з Корольовського РВВС в пом'ятому і забрудненому костюмі, з відірваними на сорочці зверху ґудзиками і краваткою в руках. Йшов по вул. І.Франко в м.Житомирі, неодноразово зупинявся, мене нудило, перехожі підходили до мене, намагалися допомогти. На запитання: „хто побив?”- боявся зізнатися, що міліція. В кімнаті №15 гуртожитку №2 я поскаржився своєму однокурснику Петрику Сергію в присутності студентки 1-го курсу Мисечко Лідії, на неправомірні дії працівників міліції, показав забите місце на грудях, сказав що не чую на ліве вухо, що мені зле і тримаючись за стіну пішов до туалету, що поруч з кім.№15, та почав рвати. Збіглися студенти, були підозри що стався струс мозку. В супроводі двох студентів-однокурсників: Федуна і Недільського – був доставлений до прокуратури Житомирської області, що по вул. 1-го травня 11, неподалік гуртожитку № 2. Звідти прокуратурською машиною був доставлений на судмедекспертизу, а тоді знову в прокуратуру – для подання заяви на неправомірні дії працівників міліції.

16.05.1998 року за цим фактом було порушено кримінальну справу № 98/3445, яку передано до прокуратури м.Житомира. Тож 15.05.1998 року, в супроводі двох студентів Скорохода О. і Галушко С. – був доставлений в „приймальне відділення” Житомирської обласної лікарні. Черговий лікар мене оглянув, до моєї голови підключив апарат і наказав терміново лягти до лікарні. Присутня медсестра зателефонувала по телефону „02”. Я сказав, що мене ця міліція і побила.

Після того я працівники міліції отримали „сигнал” про подану заяву в прокуратуру на неправомірні дії міліції, вони почали мене шукати. Міліція вривалася в гуртожиток № 2 в якому я проживав, шукала мене.

Ввечері 15.05.1998р. до мене в нейрохірургічне відділення прийшов старший лейтенант міліції і у вестибулі взяв показання, довідавшись: час коли я прийшов до Корольовського РВВС, скільки перебував, коли покинув, хто проводив допит, що застосовувалося, як і в чому були ті, що допитували. Після цього попросив мене трішки зачекати, зник знову з'явився і гукнув мене на „сходову площадку”, де я побачив чоловіка в костюмі кольору „кава з молоком” який бив мене у райвідділі. Міліціонер запитав: „Цей тебе бив?” Я відповів: ”Так.” Міліціонер нас покинув, а чоловік в костюмі впав на коліна і почав благати, щоб я забрав заяву, що надалі він буде мені допомагати. Я йому не повірив і відмовив. Він вдався до провокації: схопив мою праву руку і промовив: „А ти мене так само вдар як я тебе.” Я відмовився, сказав, що буду кликати на допомогу. І в цей час з'явилися двоє людей один з них ректор Славов В.П. Провокатор зник. Ректор пояснив, що почув про побиття студента Круковського А.М. відвідати мене та приніс передачу. Однак, чоловіка в костюмі і старшого лейтенанта міліції помітили, (чоловіка в костюмі „кава з молоком” я упізнав під час проведення старшим слідчим прокуратури м.Житомира Колядюком Ю.В. процедури впізнання і цей чоловік Костик Віктор Васильович, донедавна начальник Корольовського РВ УМВСУ в Житомирській області, вже підполковник міліції; інший, старший лейтенант міліції, - зараз теж працює в обласному управлінні ВС Житомирської області це Гаврилюк Олександр Васильович (моб.067 404 31 04).

Стало зрозумілим, що це була провокація з боку працівників міліції, які хотіли випитати інформацію з потерпілого Круковського А.М. та спровокувати його на неадекватні дії.

На ранок, 16.05.98р., від пережитого Круковському А.М. стало погано, хвороба почала прогресувати і потерпілий був відправлений до реанімаційного відділення з діагнозом: забиття головного мозку, лівосторонній отит, забиття грудної клітини, травматичний розрив барабанної перетинки лівого вуха. В реанімації пробув три дні (16-18 травня 1998 року) в нейрохірургічному відділенні. В реанімаційне відділення до Круковського А.М. приходили: завідуюча бюро судово-медичної експертизи Л.Житкова, а також заступник прокурора м.Житомира Котлярчук О.В., який зловживаючи владою та службовим становищем, в реанімації прискіпливо ставився до потерпілого, знущався, наказуючи: «Встань! Не прикидайся. Пройдися». (Про що неодноразово повідомлялося прокурору області). Він же втручався у хід розслідування кримінальної справи №98/3445, разом із заступником начальника управління, полковником міліції В.Прокопчуком, заступник прокурора м.Житомира Котлярчук О.В., в.о. начальника управління державної служби боротьби з економічними злочинами В.Петренко, в.о. начальника Корольовського РВ міліції М.П'ятниковський, завідуюча відділом бюро судово-медичної експертизи Л.Житкова та ін. приймали участь у прес-конференції в УМВСУ в Житомирській області, на яку представників академії не запросили. Ці учасники мали намір спростувати звинувачення громадськості на адресу правоохоронців. Заступник прокурора м.Житомира Котлярчук О.В. погрозливо висловився на адресу тих, хто налаштовує громадську думку проти слідства. Він же заперечував, що арешт декана і неправомірні дії міліції є замовленням Малиновського А.С., неправдиво повідомив про те, що студент Круковський А.М. під час процедури впізнання не впізнав працівника міліції, який його побив. Котлярчук О.В. висунув три вверсії побиття студента: 1) побила міліція; 2) студенти; 3) сам себе побив. Коли влітку 1998 року старший слідчий прокуратури м.Житомира Савченко викликав потерпілого на допити, Котлярчук О.В. викликав Савченка і вилаявся на нього, мовляв, чого ти його викликав. Справу розслідували слідчі: Гаврилов, Андрощук, Савченко, Колядюк, Чистик. Час затягувався, змінювалися слідчі і Чистик цю справу закрив 29.12.1998 року на підставі п.2 ст.6 КПК України. На допит до міліції було забрано понад 35 студентів-випускників, в основному з сіл в т.ч. і вагітних студенток (Ірина Винник, Люба Пашинська), Олга Дрок, Оксана Познякевич, Олена Олійник, Людмила Золотаренко, Юрій Сус, Тетяна Гайдукевич та багато інших. У відділку вони сповна пізнали як міліцейська система знущається з людей яких вона повинна навпаки-захищати. Їх примушували підписувати протоколи допиту свідків, погрожували, залякували і тримали годинами.

У травні 1998 року Комітет захисту студентів при профкомі ДААУ направив лист Голові Житомирської обласної держадміністрації Лушкіну В.А., доповівши причину такого свавілля з боку міліції, цитата з 3-го абзацу: «В академії всі знають проти кого і заради кого організована ця акція». Тут малося на увазі, що проти ректора Славова В.П. і в інтересах Малиновського А.С. обійняти посаду ректора ДААУ. Також в травні 1998 року в газеті «Віче», № 21(238) на стор.1 були опубліковані статті: «Студент у реанімації – результат боротьби за ректорське крісло ?», «Не призначайте ректором Малиновського».

На рекомендований лист Житомирської ОДА від 30.04.98р. №5-10/1103 у призначенні ректором ДААУ Малиновського А.С. у травні 1998 року було проведено прес-конференцію, по результатам якої Міністру агропромислового комплексу України Супіханову Б.К. за підписом 840 викладачів і студентів направлено лист з проханням не призначати ректором Малиновського А.С.

Кримінальну справу №98/3445 постановою прокуратури Житомирської області від 18.02.2009 року в частині причетності Малиновського А.С. до побиття міліцією студента-випускника Круковського А.М. , яка перебуває в провадженні в прокуратурі Корольовського району м.Житомира на чолі з прокурором Гриценком С.М. (кум Костика В.В., який побив студента Круковського А.М. 15.05.1998р. на допитах в Корольовському РВ УМВС).

Прокуратура покриває працівників міліції і Малиновського А.С. Прикладом є звільнення з органів прокуратури помічника прокурора Корольовського району м.Житомира Попікіна Р.Г. , який вчинив посадовий злочин, виклавши неправдиві(перекручені) факти у своєму висновку від 21.11.08р. щодо неправомірних дій працівників міліції по відношенню до студента Круковського А.М., на письмові пояснення останнього від 31.10.2008р., наданих Овруцькій міжрайонній прокуратурі на запит прокуратури Корольовського району м.Житомира.( Попікін Р.Г. звільнився після результатів службового розслідування).

Старшого слідчого прокуратури Корольовського району м.Житомира Василевського М.Л. поспішно відправлено на пенсію, коли Круковський А.М. в кінці 2009 року неодноразово почав заявляти клопотання до прокуратури Житомирської області про передачу кримінальної справи цьому слідчому для об'єктивного розслідування.

Також важливим є зізнання старшого слідчого прокуратури Корольовського району м.Житомира Каленчука А.М. у телефонній розмові зі мною 25.05.2009 року зізнався, що за хтось просить не притягувати до кримінальної відповідальності Малиновського А.С., тиснуть на слідчого, йому телефонують і втручаються в розслідування кримінальної справи. Цей слідчий теж звільнився з органів у травні 2010 р. (розшифровка телефонної розмови Круковського А.М. із старшим слідчим Каленчуком А.М. від 25.05.2009р. теж доводить причетність Малиновського А.С., на що було заявлене відповідне клопотання від 08.01.2010р. про витребування цього доказу в «Укртелекомі» та проведенні з цього приводу допиту Каленчука А.М.)

До прокуратури Житомирської області від Круковського А.М. заявлено клопотання від 23.02.2010 року про забезпечення доказів у кримінальній справі №98/3445, які доводять провину працівників міліції і Малиновського А.С. як замовника цього злочину. Подавалися клопотання про проведення обшуків і виїмки доказів, відсторонення від посад обвинувачених (Костик В.В.,Крошко Ю.О., Малиновський А.С) проведення очної ставки з обвинуваченими. Прокуратура Житомирської області і прокуратура Корольовського району м.Житомира покривають винних, відповідних слідчих дій не проводять і по справі в них є тільки потерпілий (Круковський А.М) а обвинувачених немає. Про недбалу роботу з елементами корупції в органах прокуратури м.Житомира повідомлялося у зверненнях від 16.03.2010 до Генеральної прокуратури України, Адміністрації Президента України з проханням вжити заходів по подоланню корупції та провести кадрові зміни. Тому що кадрові зміни роблять злочинці для прикриття своїх минулих і майбутніх злочинів. Їх треба зупинити поки ще вони не винищили чесних людей.

Для Малиновського А.С. працівники міліції (організатори Костик В.В., Крошко Ю.О.) 28.02.2007 року виловили Круковського А.М. у м.Житомирі і доведено до відома письмово по факсу повідомленням з міліції Малиновського А.С. , що є доказом є п.5 службової записки, підготовленої на Круковського А.М., службовими особами ДАЕАУ (начальником відділу кадрів Юраш В.М. і підписано проректором з навчальної роботи Цал-Цалком Ю.С.). Цю службову записку, як доказ заявою від 09.10.2009р. долучено до матеріалів кримінальної справи.

Круковський А.М. з приводу неправомірних дій працівників міліції неодноразово звертався до МВС України протягом 2008-2009 років. Останнє звернення було 16.03.2010 року. Відповіді не отримано. Заходів реагування не вжито. 13.05.2010 року звернувся до Кабінету Міністрів України, який 18.05.2010 це звернення переадресував МВС України. Повторно звернувся до Адміністрації Президента України 17.05.2010 р. з проханням притягнути винних до кримінальної відповідальності.

Події травня 1998 року чітко описано в газеті «Сільські вісті» за 12.06.1998 року в статті «НП» на Старому Бульварі». У травні 1998 року думка трудового колективу і студентів в листі за 840 підписами до МінАПК України не призначати ректором Малиновського А.С. у зв’язку з аморальністю його вчинків (які за всіма ознаками є злочином) проігноровано. Корупція взяла верх! МінАПК України наказом №1 від 04.01.1999 року призначив Малиновського А.С. ректором ДАЕАУ, хоча останній не мав вченого звання професора і додав підроблену довідку про те, що останні 10 років на 0,25 ставки займався викладацькою роботою зо сумісництвом, що суперечить ст.,39 Закону України «Про вищу освіту». Про це неодноразово повідомлялося до органів прокуратури та СБУ, а також до Мінагрополітики України, а також про аморальність перебування Малиновського А.С. на посаді ректора Житомирського національного агроекологічного університету впродовж 2008-2009 років і невідповідності його диплома доктора економічних наук без базової вищої економічної освіти, а наявності тільки освіти з «Агрономія».

В Мінагрополітики України його покривала директор Департаменту аграрної освіти, науки та дорадництва Іщенко Тетяна Дем'янівна.

Колишній студент Державної агроекологічної академії України (нині Житомирський національний агроекологічний університет) Анатолій Круковський мав нелегке життя в м.Житомирі, після побиття його міліцією в травні 1998 року, коли ректором став Малиновський А.С. і Круковський А.М. працював під керівництвом цього скомпрометованого керівника в агроуніверситеті. Ось що зазначив Анатолій у своєму клопотанні від 28.12.2009 року до прокуратури Житомирської області: за період своєї роботи з 1998 по 2004 р.р. на посаді асистента кафедри аналізу і статистики Житомирського агроуніверситету мав прискіпливе ставлення з боку керівництва ВУЗу в особі Малиновського А.С., моральні знущання, підрив репутації, створення життєвих перешкод через підлеглих службових осіб: проректор з соціально-економічних питань Обиход А.І., завідувач кафедри аналізу і статистики Микитюк В.М., комендантів гуртожитків №2,4 – Басової В.В., Біжу Л.І., вахтерів. Погрози від проректора Обихода А.І., який наказував комендантам гуртожитків створювати по Круковському „показники” і тримати на „контролі” провокувати конфліктні ситуації. Погрожувала проблемами і директор дослідної станції Романчук Л.Д., що тещою одного з працівників міліції (Крошка Ю.О.) який приймав участь у побитті А.Круковського 15.05.1998 року у приміщенні Корольовського РВ УМВСУ В Житомирській області. Надходили погрози і від самих працівників міліції, які його побили, про що написано у письмових поясненнях від 28.10.2008 року ІОС УК З МВСУ в Житомирській області і вказав на причетність до цих подій травня 1998 року ректора ЖНАУ Малиновського А.С. у письмових поясненнях від 31.10.2008 року Овруцькій міжрайонній прокуратурі за дорученням прокуратури Корольовського району м.Житомира, на письмові пояснення від 31.10.2008 року помічник прокурора Корольовського району м.Житомира Попікін Р.Г. виніс відмовну постанову від 21.11.2008 року, у якій неправдиво зазначив, що Круковський А.М. нібито не надав жодної інформації хто його побив. Ця постанова стала відома 27.12.2008 року, з якою ознайомила ІОС УКЗ МВСУ в Житомирській області, неодноразово до прокуратури Житомирської області подавались скарги з цього приводу і лише на підставі письмових пояснень від 17.09.2009 року у прокуратурі Корольовського району м.Житомира було проведено службове розслідування і в даний факт підтвердився. Помічник прокурора Попікін Р.Г. звільнився з роботи, щоб уникнути дисциплінарної, а то й кримінальної відповідальності за посадовий злочин.

Старший слідчий прокуратури Корольовського району м.Житомира Калинчук А.М., який розслідував кримінальну справу №98/3445 щодо неправомірних дій працівників міліції Костика В.В, Крошка Ю.О. і причетності до цього злочину ректора Житомирського агроуніверситету Малиновського А.С., повідомив Анатолію, що прокурор Корольовського району м.Житомира Гриценко С.М. є кумом працівнику міліції Костику В.В. і в телефонній розмові 25.05.2009 року сказав Анатолію, що на нього тиснуть, телефонують і просять за Малиновського А.С. не притягувати до кримінальної відповідальності, бо це поважна людина. Хіба закони не для всіх ? Калинчук А.М. звільнився з органів прокуратури у травні 2010 року.

22 червня 2010 року, ознайомившись з протоколами очних ставок від 21.05.98 р. між працівником міліції Крошком Ю.О. і від 29.05.98 р. між працівником міліції Костиком В.В., Круковський А.М. виявив фальсифікат і подав заяву до прокуратури Житомирської області про проведення реальних очних ставок з цими працівниками міліції і ректором ЖНАУ Малиновським А.С., з яким очної ставки взагалі не проводилося. Органи прокуратури відмовили в очних ставках з цими особами , розуміючи, що очні ставки розкриють вчинений злочин міліцією в особистих інтересах Малиновського А.С. Тоді Круковський А.М. повторно заявив клопотання від 31.08.2010 року до прокуратури Житомирської області у проведенні реальних очних ставок з вищенаведеними особами і внести ясність та істину в кримінальній справі №98/3445. Повний мовчок. По ній порушене питання 08.04.2010 року в Адміністрації Президента України, перебуває на контролі ! Однак результатів немає. Органи прокуратури м.Житомира намагаються не розкрити цей злочин, а кримінальну справу закрити.

До Генпрокуратури України подано заяву від 04.11.2009 року про проведення ретельної перевірки щодо надання Малиновським А.С., до Мін АПК України, до першого призначення на посаду ректора, підробної довідки, що він нібито працював на 0,25 ставки на умовах сумісництва викладачем в якихось учбових закладах м.Житомира, перевіривши журнали, відомості, залікові книжки неіснуючих студентів, у яких він нібито викладав. Також порушувалося питання про невідповідність наукового ступеня доктора економічних наук без економічної освіти у Малиновського А.С., який має вищу освіту з спеціальності „Агрономія”. Не по суті порушених питань відповідь-відписку надала прокуратура Корольовського району м.Житомира. Подавалися скарги до прокуратури Житомирської області на неправомірні дії прокурора м.Житомира Котлярчука О.В. під час розслідування кримінальної справи в 1998 році, нічого не зроблено.

До Генпрокуратури України і Адміністрації Президента України 16.03.2010 року подавалися звернення з повним і детальним описом елементів корупції в недбалій роботі органів прокуратури м.Житомира по кримінальній справі №98/3445 і проханням покарати корупціонерів.

Обманним шляхом Круковського А.М. за його нібито власним бажанням було звільнено з Житомирського агро університету 11.10.2004 року. 7 липня 2004 року в газеті „Житомирщина” було оголошено конкурс на посаду асистента кафедри аналізу і статистики. В цей час Анатолій перебував у черговій літній відпустці і нічого про оголошення конкурсу на його посаду не знав. В кінці серпня 2004 року, прибувши на роботу в агроуніверситет, зав кафедрою аналізу і статистики Микитюк В.М. поставив Анатолія перед фактом: пиши заяву на конкурс, а то на приступиш до роботи. Таку заяву було складено 26.08.2004 року і погоджено Микитюк В.М. Конкурс проводився у вересні 2004 року на кафедрі у кабінеті №93. Конкурсантами були: Круковський А.М. і Скидан О.В. Конкурс виграв Скидан О.В. його підтримали члени кафедри за вказівкою Микитюка В.М. Після конкурсу Скидан О.В. наздогнав Круковського А.М. на коридорі біля аудиторії №110 економічного факультету, вибачився і пояснив: ”Це не я це так начальству треба.” Я написав заяву на звільнення 29.09.2004 р. і продовжував працювати в інших учбових закладах м.Житомира. Отримав посаду старшого викладача в Муніципальному інституті менеджменту та підприємництва Української академії бізнесу та підприємництва, закінчив у жовтні 2006 року аспірантуру при Українській академії бізнесу та підприємництва (м.Київ) і захистив кандидатську дисертацію в Миколаївському державному аграрному університеті. „Контроль”, який тривав у Житомирському агроуніверситеті зник лише на 2 роки, з 2004 р. по 2006р. Після того, як Анатолій захистив кандидатську дисертацію, „контроль” агро університету поновився. Розпочалися спроби підриву репутації Круковському А.М. Так 28.02.2007 року працівниками міліції Костиком В.В, Крошком Ю.О. (на той час начальник і його заступник міськвідділу м.Житомира ) в особистих інтересах Малиновського А.С. організували через підлеглих їм працівників міліції Горая О.А. і Ільчука Я.І. за відомо незаконне затримання в м.Житомирі для підриву репутації Круковському А.М. За домовленістю працівника міліції Нікуліна О.В. (на той час один із заступників начальника міськвідділу м.Житомира) з суддею Богунського райсуду м.Житомира Гулак Н.А. Анатолія було арештовано на 3 доби. Перед судом у міськвідділку працівник міліції Крошко Ю.О. підійшов до Круковського А.М. і сказав: ”Що Толю ! Таке життя, так треба. Посидиш !” Кому це треба ? Як виявилось 06.03.07 р. в агроуніверситеті головний бухгалтер Хрус С.С. повідомила, що з міліції на нього по факсу прийшло повідомлення про арешт на ім'я Малиновського. Це підтвердив і завкафедрою Микитюк В.М., хоча я станом на 2007 рік в агро університеті не працював. Такі неправомірні дії міліції і судді Гулак Н.А. Круковський А.М. оскаржив до органів прокуратури м.Житомира. Нічого не зроблено. Винних не покарно.

Після отримання Анатолієм влітку 2007 року диплома кандидата економічних наук, Малиновський А.С. вступає з усіма можливими керівниками учбових закладів м.Житомира не приймати на роботу Круковського А.М. Ця обставина оскаржувалася до органів прокуратури. Ніяких заходів не вжито. Працевлаштований А.Круковський з 01.09.07 р. до Житомирського економіко-гуманітарного інституту ВНЗ Університету „Україна” в перші місяці своєї роботи відчув тиск з боку ректора Дікової-Фаворської О.М. і подав заяву від 31.10.07 р. (вх. № 63) на звільнення у зв’язку з переїздом в інше місто, додатково подав заяву від 15.11.07 р. (вх. № 81) про видачу трудової книжки, яку не віддавали.

Про повернення трудової книжки 04.12.07 р. Анатолій подав позов до Корольовського райсуду м.Житомира. На його уточнений позов від 18.01.2008 року суддя Корольовського райсуду м.Житомира Гансецька І.А. згідно прохальної частини позовних вимог навмисно не викликала до суду свідків, не витребувала у відповідача (Житомирського економіко-гуманітарного інституту ВНЗ Університету „Україна”) доказів: журнали академ-груп студентів ФР-1, МЗЕД-3 та журнал обліку виходу працівників на роботу, якими можна було довести, що прогулу не вчиняв і на дату звільнення (03.11.07р.) ще виходив на роботу. Також суддя Гансецька І.А. вступила у змову з відповідачем через посередника-домовлянця Шилікацького Д.О. і постановила у справі №2-624/08, як результат, завідомо неправомірне рішення від 07.07.2008 р. , у якому неправдиво зазначила, що позивач (Круковський А.М.) не надав доказів.(вона навмисне їх не витребувала у відповідача, щоб справу було вирішено не на користь позивача). На такі неправомірні дії судді було висунуто письмову претензію Голові Корольовського райсуду м.Житомира про беззаконня в цивільному судочинстві в Корольовському райсуду м.Житомира.

Ця справа за апеляційною скаргою Круковського А.М. від 22.08.2008 р. розглядалася в Апеляційному суді Житомирської області під №22ц-1843 Ол. В суді апеляційної інстанції було призначено три (!) судові засідання: 17.09.08.; 01.10.08.; 15.10.08р. На клопотання від 22.08.08 р. про витребування доказів (які не витребував Корольовський райсуд) головуючий у справі суддя апеляційного суду Олексієнко М.М. знаком „+” у клопотанні (а.с. 228) відмітив лише журнал обліку виходу працівників на роботу, який витребував у відповідача на 2-ге судове засідання (01.10.08 р.) решту доказів – ні. Цим журналом я довів у суді, що виходив на роботу і наказ №22-к від 08.04.08 р. на моє звільнення по ст.40 п.4 КЗпП України є незаконним. Про те, що з 14.11.07 р. Анатолій не являвся працівником Інституту свідчили журнали груп студентів ФР-1, МЗЕД-3, яких суддя Олексієнко М.М. не витребував, однак обіцяв доводи Круковського А.М. по цим доказам прийняти до уваги. Суддя Олексієнко М.М. обманув. Доводи про те, що прогулу не вчинено підтвердженні технічним звукозаписом судових засідань від 17.09.08.; 01.10.08.; 15.10.08р. Суддя апеляційного суду Олексієнко М.М. в судовому засіданні наказав додати представнику відповідача (Котвіцькій О.Г.) оформити через заперечення підроблені документи, щоб долучити їх до справи і „викрутити” справу на користь відповідача (судове засідання 01.10.08 р.), на що Круковський А.М. 03.10.08 р. подав до апеляційного суду клопотання і заперечення в прийнятті судом підроблених документів. Суддя цим знехтував і, як результат, постановив у справі №22у-1843 завідомо неправосудне рішення від 15.10.08 р., безпідставно звинувативши Круковського А.М. таким, що нібито вчинив прогул з 16.11.07 р. (щоб відповідач уник повної цивільно-правової відповідальності). На такі неправомірні дії судді Олексієнка М.М. Анатолій висунув письмову претензію від 20.10.08 р. Голові Апеляційного суду Житомирської області Прокопчуку С.М. про беззаконня в цивільному судочинстві апеляційного суду. Заходів реагування ніяких не вжито.

На підставі такого завідомо неправосудного рішення апеляційного суду від 15.10.2010 року ректор Житомирського економіко-гуманітарного інституту ВНЗ Університету „Україна” Дікова-Фаворська О.М. наказом від 20.10.2008 р. вдруге звільняє Круковського А.М. з роботи по ст.40 п.4 КЗпП України і це через 11 місяців (від 16.11.07 р.) після подачи моєї заяви на звільнення за власним бажанням і після 30.06.2008 року коли закінчився мій контракт за таких обставин я юридично вже не був працівником інституту.

Відповідно до позову від 01.04.2009 року даний наказ оскаржувався до Овруцького райсуду Житомирської області. В позові Овруцький райсуд відмовляв двічі ухвалами судді Якухно О.М. від 21.04.2009 р. і судді Невмержицького С.С. від 06.10.2009 р. Ці ухвали двічі скасовані як незаконні Апеляційним судом Житомирської області, відповідно 12.08.2009 р. і 24.12.2009 р. з прийнятим рішенням про передачу справи №2-850/10 до Овруцького райсуду в частині визнання незаконним наказу №66-к від 20.10.08 р. Третя суддя Овруцького райсуду Чичирко В.А. на заяву від 09.03.2010 р. про забезпечення доказів у справі (цих самих журналів груп студентів ФР-1, МЗЕД-3), якими хотів довести, що прогулу не вчиняв, відмовила. Це для того, щоб не здійснити правосуддя. Суддя Чичирко В.А. постановила у справі №2-850/10 завідомо неправосудне рішення від 15.04.2010 р., неправосудність якого полягає в тому, що оскаржуваний наказ №66-к від 20.10.08 р. видано через 11 місяців (що суперечить ч.2 ст.148 КЗпП України), після закінчення контракту 30.06.08 р. та по причині звільнення вдруге з одного й того ж місця роботи.

Такі неправомірні дії судді Корольовського райсуду м.Житомира Гансецької І.А., судді Апеляційного суду Житомирської області Олексієнка М.Н., Овруцького районного суду Житомирської області Чичирко В.А. оскаржено до органів прокуратури (повторно скаргою до прокуратури Житомирської області) як перевищення цими суддями службових повноважень постановлення ними у справах завідомо неправосудних рішень. Такі злочини караються зо ст.. 365,375 КК України.

Прокуратура намагається замовчувати факти неправомірних дій вищезгаданих суддів, як і неправомірні дії працівників міліції Костика В.В., Крошко Ю.О. у кримінальній справі №98/3445 та причетності до цього злочину ректора Житомирський національний агроекологічний університету Малиновського А.С. У причетності останнього до інших злочинів у м.Житомирі зі слів свідка Євдокимовича В.В. було подано заяву від 09.08.2010 р. до прокуратури Житомирської області, що перебуває на розгляді в старшого слідчого прокуратури Корольовського району м.Житомира Пікі І.М. Також на неправомірні дії працівника міліції Крошко Ю.О. подано чергову скаргу від 31.08.2010 р. до УМВСУ в Житомирській області про проведення реальних очних ставок з працівниками міліції Костиком В.В., Крошком Ю.О. і ректором ЖНАУ Малиновським А.С., подано заяву від 31.08.2010 р. до прокуратури Житомирської області на протиправні дії ректора Житомирського економіко-гуманітарного інституту ВНЗ Університету „Україна” Дікової-Фаворської О.М. у незаконному звільненні «по статті» викладача Круковського А.М., роком раніше – звільнення «по статті» викладача Павловського і після звільнення Анатолія чергове звільнення «по статті» викладача фізичної культури.

Крім того А.Круковський вже майже три роки (з 14.11.2007) ніде не працює з вищенаведених причин та незаконного, зберігання і поширення компромату про Анатолія ректором ЖНАУ Малиновським А.С. по учбовим закладам м.Житомира та за його межами на що подавалися неодноразово скарги до органів прокуратури м.Житомира. Заходів не вжито, винна у цьому корумпована судово-слідча система.