Внук ограбил 73-летннюю бабушку

-Я зараз від найменшого шороху здригаюся, - каже 73-річна Станіслава Руденко із Бердичева. В ніч з 20 на 21 жовтня її пограбували двоє молодих людей.


НАКИНУЛИ НА ГОЛОВУ ГАНЧІР’Я

-Я лежала у прихожій на ліжку. Весь вечір крутилася, ніяк не могла заснути. Раптом чую шум з кухні. Туди через квартирку хтось проліз і відчинив двері з вулиці. Зайшов ще хтось. Я встала і на мене накинулося двоє. Це були молоді хлопці, вони були в масках, - розповідає Станіслава Омелянівна.

Світло чоловіки не вмикали. Одразу ж накинулися на бабусю.

-Я просила, щоб вони не били мене. Один з них гаркнув, щоб я мовчала і краще одразу сказала, де гроші. Я сказала, що в мене немає. Вони накинули мені на голову ганчір’я. Я жалілася, що важко дихати, то вони трохи послабили. Запаху алкоголю чи папірос я не чула, - веде далі жінка.

Один із нападників вдарив Руденко кулаком в голову. Біля лівого вуха у неї потекла кров.

-Я думала, якщо він ще раз туди в скроню вдарить, то я точно помру. Били по обличчю, по ребрам, - показує на собі.

Спочатку біля неї чергував один хлопець, а інший шукав гроші в хаті. Потім помінялися ролями. Порозкидували речі, доки внизу у шафі не знайшли 2 100 гривень.

-Це я на «чорний» день збирала. Так зраділи злодії, що гроші є, і повтікали. Забрали із собою мою трудову і ощадну книжку. Я пішла до сусідів, де була моя родичка і сказала, що мене побили. Я не зронила жодної сльози. Одразу ж приїхала міліція.


ГРАБІЖНИКИ ВСТИГЛИ ПРОПИТИ ТИСЯЧУ ГРИВЕНЬ

Станіслава Руденко відмовилася від медичної допомоги і лишилася вдома. Відтоді вона жодного разу не ходила в лікарню. Підозрює, що має струс мозку. У пенсіонерки обличчя вкрите синцями.

-Тих пацанів затримали на другий день в селі Велика П’ятигірка. Тисячу вони встигли пропити, а решту грошей забрали міліціонери. Мені пообіцяли, що віддадуть, - зітхає Руденко.

Під час слідчого експерименту в оселі Станіслава Омелянівна серед нападників впізнала свого двоюрідного онука 20-річного Михайла Мличного (прізвище змінено – ред.). Його помічником у брудній справі був приятель 17-річний Олег Данзиків (прізвище змінено – ред.).

-Щось перевернулося всередині, коли я побачила Мішу. Якби він попросив у мене тих нещасних сто гривень, я б йому дала. А так він знав, що я живу я сама і вирішив збагатитися. Я читала йому мораль, запитувала, чому він так зробив, але він мовчав, - каже пенсіонерка.

З’ясувалося, що крізь кватирку проліз Олег. Він високий і худий. Кореспондентка підійшла до вікна і, без перебільшення, роззявила рот від подиву, бо кватирка була дуже маленькою. Таке враження, наче діяв вправний циркач.


МАМА ОЛЕГА НА КОЛІНАХ ПРОСИЛА ВИБАЧЕННЯ

-Я їм все одно прощаю. Мені їх шкода. Я знаю, що в’язниця їх не виправить. Я не злопам’ятна. Ще Христос казав, що пробачайте і вас пробачать, - каже Руденко.

Вона ходить в Церкву адвентистів сьомого дня. Переконана, що може таким чином допомогти хлопцям і навіть думає, чи не забрати заяву з міліції.

Цьому «сприяють» візити родичів нападників.

-Приходила мама Міши, моя племінниця. Кричала, що повіситься. Мама Олега просила вибачення за сина. Як побачила моє обличчя, то плакала: «Що це, любочко, з вами?». На колінах повзала переді мною, щоб забрала заяву.


ЖІНЦІ АМПУТУВАЛИ ПАЛЬЦІ ЛІВОЇ РУКИ

В емоціях свого онука Руденко називає звіром і не розуміє, чому він так повівся з нею, інвалідом праці. У 1961 р. вона працювала на підйомному крані. Ладнаючи несправність крану, її ліва рука попала під трос. Тоді Руденко ампутували чотири пальці. Пізніше жінка влаштувалася прибиральницею у дорожньо-експлуатаційне управління. П’ять років тому взимку впала на землю і зламала стегно. Відтоді ходить з милицями.

-Я ж така покручена, покалічена і ще на старість років таке отримала, - бідкається вона.

У Станіслави Омелянівни дітей немає. Чоловік пішов 30 років тому. Зараз за нею доглядає сестра 66-річна Любов Мокренко. Також допомагають члени церковної громади. До речі, коли ми прийшли, біля господині були дві літні жінки-адвентистки. Вони сказали, що в церкві моляться за здоров’я їхньої постраждалої прихожанки.


СНИ

За кілька тижнів до пограбування Станіславі Руденко снилися погані сни.

-Спочатку снилася довга чорна дорога. Це, мабуть, моє життя. А потім – коротка дорога, яка означає скільки мені лишилося жити. Після цього приснилася моя покійна мама, яка запросила до знайомої. Коли я йшла від неї, то наштовхнулася на два високих порога. Вона ще говорила, щоб я їх добре переступала. Цікаво, що вже наяву я йшла з сестрою робити експертизу і мені справді довелося переходити через такі самі пороги, - зізналася потерпіла.

Запитую, чому на подвір’ї немає собаки.

-Не тримаються в мене, якась чумка їх бере. Кілька років тому сусід дав такого гарного песика з білими лапками і білим хвостиком. М’ясце любив і молоко. Підходжу вранці якось до будки, а він лежить і не рухається. Так шкода його було, - тре долоні.

ГРАБІЖНИКИ СВОЮ ВИНУ ВИЗНАЛИ