Скандал. Житомирская "Украинская платформа" самораспустилась?

Володимир Піньковський: Постскриптум до мого виключення, або чому захиталася „Українська платформа” ?

Дехто сучасні партії порівнює із монетою. І в тому розумінні, що Ви подумали, також. Тобто, про здатність розмінювати свою ідеологію чи видозмінювати її у залежності від „віяння вітру”, який спрямовує вітрила тільки у єдиному напрямку – щоб припливти до постаменту влади.

А ще у монети і партії є й інше спільне. Дві сторони. У монети – „орел” і „рєшка”, а у партії – „орел” і „решта”. Однак, монета може падати і на „орла”, і на „решку”, у той час, коли партійна монетка мусить падати лише в один спосіб: так, щоб „орел” завжди був зверху, ну, а „решта” завжди має лежати „обличчям” вниз. Третього партійній монетці не дано.

То чому ж склалося враження, що „Українська платформа” захиталася?

Адже частина докорінно інтелігентних людей, не буду з етичних міркувань називати їх імена, останнім часом тихо, без зайвого галасу відійшли від партії. Мабуть, зрозуміли, що між брендом „українська платформа” і істинною партійною суттю – вибачте, прірва. А може тому, що пересвідчилися у тому, що „українським” може бути лише те, що виходить з уст перших осіб у партії. А все решта – то є порушенням статуту, і карається партійними «поріцаніями».

Так, як було, наприклад, із моєю участю у підписанні декларації по створенню Житомирського обласного комітету народного захисту від Януковича. Обласне керівництво партії у такій спішці приймало рішення про мої „неузгоджені дії”, що переплутували моє прізвище, а комітет народного захисту від Януковича перетворили у „комітет народного захисту Януковича”. Хоча, хтозна, як кажуть психоаналітики, той же Великий Фрейд, якщо людина, так би мовити, оговорилася, то насправді вона сказала своє істинне бажання, сокровенне, яке є підсвідомою правдою. Тому не слід особливо дивуватися, якщо завтра-післязавтра „Українська платформа” створить саме такий комітет захисту. Головне – щоб про це було історичне рішення обласного керівництва, а що думають однопартійці – то нікого не цікавить.

Чому на Житомирщині захиталася „Українська платформа” ?

Приблизно з того часу почали з’являтися й інші, не менш цікаві „рішення партії” за вказівкою обласного рівня. Не знаю, скільки їх було взагалі, але одне з них, як кажуть, чорним по білому зафіксовано на папері. Воно про те, що ніби то я, голова Житомирської міської організації партії „Українська платформа” складаю свої повноваження голови у зв’язку зі … (дай Боже усім нам здоров’ячка та довгих років життя) погіршенням свого стану здоров’я та пропоную обрати замість себе іншу персону, з яким найвищий партійний лідер засвітився на людях як з кандидатурою від партії на посаду мера (!). Отакої! Як кажуть, без мене мене й оженили!

Насправді ж я не тільки не знав, що, на думку обласної партії, під егідою якої розгорнулися такі баталії, „у мене погіршився стан здоров’я”, а й взагалі не зміг знайти та назвати ні однієї партійної персони яка була на тому зібранні ,а їх, згідно з протоколу було не мало та не багато, а всього 207 осіб…

Однак, то вже дрібниці, які не спроможні зупинити фальсифікації. Все відбувається, як за добрих старих компартійних часів, коли прийом „у зв’язку з погіршенням стану здоров’я” був просто класичним варіантом.

А далі, на підставі такого „правдивого”, вердикту народилося й інше рішення – про виключення В. Піньковського із членів політичної партії „Українська платформа”. Немає людини – немає проблеми. А проблема поставала у тому, що на адресу обласного лідера партії було висловлено критичні зауваження, які ну ніяк не сподобалися, бо порушували тему партійної принциповості і чесності.

Щоправда, не тільки я один засумнівався у партійній чесності і принциповості обласного лідера, з легкої подачі якого (якої) „наводився лад” у міській партійній організації, яка посміла мати свою думку.

Ще напередодні цих подій Житомирські районна партійна організація, цитую: визнавши, що морально - психологiчна ситуацiя в обласнiй партiйнiй органiзацiї не сприяє виконанню вимог статуту i програми пapтiї, що обласна органiзацiя партiї перетворилася в установу для працевлаштування родичів голови обласної органiзацiї, прийняла рішення про саморозпуск. Людям просто забракло совісті дивитися своїм односельцям в очі та червоніти за обласне керівництво партії, яке наобіцяло багато та й забулося виконати свої обіцянки.

То від чого ж похитнулася „Українська платформа”? Ну, звісно, не від того, що мене виключено із членів цієї „чесної” компанії. Що таке для політичної партії один член – навіть якщо його зусиллями у чималій частині областей України і організовувалися перші партійні осередки?

Можливо, від того, що не витримала першого вітерцю відповідальності за свої слова перед людьми? А, може, просто не передбачила, що політична монета може змінити траєкторію свого руху і впасти не зовсім так, як би хотілося „орлу”? Може, справа у тому, що „рєшка” не захотіла бути „рештою”, а захотіла стати повноправною стороною монети?

Особисто я не відчуваю себе новачком у громадському русі, бо ще задовго - з добрий десяток років до народження „Української платформи” перебуваю безпосередньо в активному житті нашої громади. Понад 11 років очолюю громадську організацію, три роки організацію Всеукраїнського масштабу і багато чого іншого. Роботи вистачає завжди – бо знаю, чого хочу, розумію, на яких принципах та платформах має будуватися громадянське суспільство, у якому поважають громадянина. Зрештою, сьогодні їх може назвати кожен школяр. І це точно не такі принципи, які діють у цій політичній партії.

Володимир Піньковський, виключений із партії „Українська платформа” за власну позицію та незгоду із фальсифікаціями