Концерт "Deutsch Nepal" і "Шумы России" в Житомирі

Незвично сприймати музику як своєрідну форму терапії. Тим не менше, часто так воно і є. Особливо, коли ця музика - метафізична і жорстка на дотик, як індастріал.



І от, в минулу суботу, я мав нагоду мати перший подібний досвід - індастріал-концерт у рідному місті, ще і за участю всесвітньо відомих Deutsch Nepal і росіян Шумы России. Перед самим концертом я мав не дуже приємний досвід - бігав зустрічати на зупинку друзів з Києва, які не приїхали і навіть про це не повідомили. Неприємним було те, що погода була як мінімум спекотною, чого я не люблю.

В результаті виявилось, що друзі просто сильно накурилися трави в Києві. Ну далі було ніби краще - приміщення для концерту було задовільним, звук нормальний і ніяких неприємних суб"єктів, якими зазвичай повниться Житомир. Втім, мінуси теж не забарилися. Сівши біля виходу, я невдовзі був потревожений двома суб"єктами, які не слухали музику і увесь час патякали.

А музика, яка ішла в той момент, була ніжною, тихою і відволікти від неї було легше легкого. Тому я плюнув і перемістився на другий поверх, у місце, де ніхто не сидів. Але і там мене чекала проблемка - куля, яка була невід"ємним атрибутом нічного клюбу, вертілася під стелею з шаленим скрипом і ледь не заглушала саму музику. Потім, коли музика пішла більш жорстка, цей момент відпав, але спершу було неприємно.

Далі, про саму музику.

Спочатку виступали дві житомирські пост-індастріал формації, обидві доволі хороші, але не такі голосні, як дві наступні. Перша презентувала роботу на основі фільму Тарковського "Сталкер" з відеорядом і аудіоцитатами звідти. Це було цікаво і місцями тріпово - я проникся. Наступні житомиряни заграли щось дуже космічне, під що я затріпував і мені було дуже добре.

Десь під кінець виступу трапилась несподіванка, доволі приємна, втім. З Києва на концерт приїхав Уліс - адміністратор порталу "Джастдум" і просто хороший знайомий з неформата. При чому, що цікаво, знайомі Уліса, до яких він підсів, сиділи прямо поряд зі мною - дивний збіг. Власне, після того, як ми трохи поговорили з Улісом, почався виступ Шумів - це було дещо магічне, особливо тексти і вокал. Уліс, по його словам, непогано під них тріпонув, я ж уже не намагався - висачило того, що було під другого виконавця. І, нарешті, Дойч Непал - я їх, мабуть, не до кінця оцінив, тому що під кінець уже просто хотів, щоб це поскоріш закінчилось і піти додому.

У фіналі виступу дойчнепалівець Ліна навіть вийшов поспівати, що було теж харизматично. Зверху я бачив, як дві тьоті намагаються танцювати. Під пост-індастріал! Кошмар.

Ну, так чи інакше, все закінчилось, всім сказали "дякую" і розійшлися. Я взявся проводити Уліса до маршрутки і по дорозі зустрів однокласницю, яка теж ішла з концерту - вона сказала, що концерт туфта і в Києві набагато краще, але я їй не повірив. Трохи поговоривши, ми швидко розійшлися, а Уліс ще раніше побіг на маршрутку.

Далі нічого цікавого не було, але можу сказати, що результатом івента було конкретне покращення мого самопочуття, що я відчуваю і в даний момент. Власне, і вам того ж.