Я верю в житомирян, в их благоразумие и мудрость - Сергей Рыжук

Житомир можна сміливо назвати столицею Поліського краю. Економіка міста значною мірою впливає на результати соціально-економічного розвитку області в цілому, оскільки має потужний трудовий і виробничий потенціал. Тут проживає п’ята частина населення області, налічується понад третина підприємств та організацій, тут сконцентровано близько 40 відсотків основних засобів.

Житомир виробляє більше третини промислової продукції, а обсяг реалізованих послуг сягає за 83-відсоткову позначку. Місто над Тетеревом є великим культурним центром на Поліссі.

Потужний економічний та інтелектуальний потенціал обласного центру вселяє гордість за цей жито-мирний край, дає надію на процвітання та комфортне проживання його мешканців. Гортаючи сторінки місцевого друкованого видання «Рідне місто», мимохіть починаєш вірити, що ти справді мешкаєш у райському куточку, де тиша та благодать, де панує турбота і злагода, де закордонні інвестори знайшли собі зручну фінансову гавань і не жалкують коштів на його розвиток, де всі проблеми вирішуються… Мовляв, куди там до нас Рівному, Вінниці та Луцьку! Якщо це справді так, то це непогано. Але команда, яка керує містом, ніколи не розкаже громаді усіх подробиць негативних тенденцій, які на собі відчуває кожен житомирянин. Вона, зазвичай, омине гострі кути та повсякденні проблеми соціально-економічного розвитку міста, бо це, з її погляду, загрожує авторитету міської влади. Влади, як на мене, давно збанкрутілої і безцеремонної по відношенню до простих людей.

Розуміючи вагу та значимість Житомира у соціально-економічному розвитку всієї області, я не маю наміру стояти осторонь процесів, що зачіпають інтереси міської громади. Житомир є не просто частиною області, а її наріжним каменем, який останніми роками чомусь став каменем спотикання. Аби не бути голослівним, я вирішив проаналізувати основні показники розвитку міста, аби і дії обласної влади також знайшли своє місце у вирішенні його проблемних питань.

Усім відомо, що 2009 рік був кризовим й економіка наша значно потерпала від того. Зате у поточному році в області вже маємо суттєве пожвавлення. За основними показниками відбувається ріст майже у всіх галузях та сферах діяльності. Здавалося б, за таких тенденцій Житомир мав би бути попереду, позаяк його потенціал є найвагомішим. Та замість своєї ролі локомотива обласний центр опинився наприкінці потягу: за проведеною у серпні рейтинговою оцінкою соціально-економічного розвитку Житомир аж на 19-му місці серед 28 районів і міст області.

За такими показниками, як приріст прямих іноземних інвестицій, введення в експлуатацію житла, рівень виконання доходів бюджету, питома вага податкового боргу, темп зростання середньомісячної заробітної плати, ріст заборгованості, рівень злочинності місто знаходиться у третій десятці або, як кажуть, в «аутсайдерах». Аналіз також свідчить: економіка міста так і не змогла вийти з депресії. Судіть самі. Цьогоріч кожне друге підприємство у місті стало збитковим – це навіть гірше, ніж у період глобальної фінансово-економічної кризи. Сума збитків таких підприємств зросла майже на 9 відсотків.

А де ті обіцяні інвестиції, про які трублять підпорядковані міській владі засоби масової інформації? За підсумками нинішнього півріччя обсяг залучених іноземних інвестицій по місту складав 60,5 мільйона доларів, що на 5,5 відсотка менше, ніж було на початку року. Експорт товарів зменшився на 9 відсотків. Послабшала інноваційна активність підприємств. Торік, скажімо, обсяг реалізованої інноваційної продукції склав усього близько 35 мільйонів гривень, що на 77 відсотків менше проти попереднього року.

Серйозні проблеми спостерігаються у бюджетній сфері. З початку року до міської казни надійшло 208 мільйонів гривень доходів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, що на 9 мільйонів (або на 4 відсотки) менше доведених на цей період розрахункових показників Міністерства фінансів України. Між тим, в обласну казну за цей період надійшло коштів більше запланованого. То виходить, міська влада і тут тягне на дно? А як можна зрозуміти дії міських чиновників, які тримають тимчасово вільні кошти міського бюджету на депозитних рахунках акціонерно-комерційного банку «Європейський», що перебуває у процесі ліквідації з минулого року? Близько одного мільйона гривень цей банк досі не повернув місту і вряд чи коли-небудь поверне.

Торік міські власті взяли у держави безпроцентний кредит майже два з половиною мільйони гривень, цього року – майже 9 мільйонів середньострокових позичок, та, схоже, повертати не збираються. Негарна звичка! Є у народі прислів’я: хто борги віддає, той багатіє. Очевидно, за такої влади, як наразі у нашому місті, Житомиру злидні світять. А через хронічну заборгованість із заробітної плати міський бюджет недорахував понад 2 мільйони гривень податків з доходів фізичних осіб. Загальна сума податкового боргу по місту станом на початок цієї осені становила понад 7 мільйонів, що майже на 2 мільйони більше, ніж на початку року.

Такі невтішні реалії. Нинішня влада міста їх ретельно ретушує у пресі, на місцевих телеканалах і радіо; на бігбордах та сіті-лайтах – пафосні і звабливі реляції. Насправді економіка міста хвора і потребує неординарних дій, аби бюджет не тріщав по швах, аби можна було вирішувати найболючіші проблеми громади, а не влаштовувати показову турботу про неї.

Надто кволо розгортається у місті підприємницька діяльність, яка є основним джерелом наповнення міського бюджету. Серед багатьох причин – несприятливе дозвільне середовище. Як свідчить практика, підприємці міста постійно стикаються із суттєвими проблемами на етапі започаткування бізнесу та у процесі ведення підприємницької діяльності. Непоодинокі випадки, коли зриваються засідання комісії при Житомирській міській раді з розгляду питань, пов’язаних з погодженням відповідної документації, внаслідок чого документи часто-густо повертаються суб’єктам господарської діяльності.

Порівнюючи ефективність роботи дозвільних центрів, зокрема, Житомира і Вінниці, можна сказати, що наше місто у цьому пасе задніх. Так, Вінницьким дозвільним центром видано дозволів майже у 6 разів більше, ніж Житомирським. До Вінницького дозвільного центру звернулось у 4,5 раза більше суб’єктів господарювання, ніж до нашого міського центру. Вінницьким дозвільним центром надано на порядок більше консультацій, ніж Житомирським. Отже, активність підприємницького кола нашого міста не в останню чергу залежить від роботи центру.

Турбує і фінансовий стан підприємств малого бізнесу, збитковість яких постійно зростає. Це ж подумати тільки – майже половина малих підприємств обласного центру збиткова! Якщо так піде далі, бізнесмени обходитимуть Житомир десятою дорогою. А зарплатня у секторі малого бізнесу – курям на сміх: у середньому від 800 до однієї тисячі гривень. Між тим, по області вона складає в середньому 1717 гривень на місяць. Ця сумна статистика є також свідченням тіньових схем бізнесу, практики оплати «в конвертах». То про які платежі до бюджету та соціальних фондів може іти мова?

Торгівля як одна із форм малого підприємництва у Житомирі теж не на висоті у порівнянні з іншими обласними центрами: за минулих півроку роздрібний товарооборот склав менше чотирьох тисяч гривень на одного мешканця. За цим показником Житомир на 19-у місці в Україні.

А хіба не є актуальною проблема стихійних ринків та торгівлі з рук де-попало? На жаль, такі урбаністичні пейзажі деяких центральних вулиць та територій довкіл ринків є домінуючими у буднях городян, що не додає краси та вишуканості місту. При цьому, молоко та молочна продукція, риба, овочі та фрукти реалізуються в антисанітарних умовах, без ветеринарного і санітарного контролю і є загрозою здоров’ю покупців. Більше того, за наявності молочного павільйону на підприємстві облспоживспілки «Житомирський кооперативний ринок» не припиняється торгівля молокопродукцією поза відведеним місцем.

У сфері побуту майже нічого нового не додалося, а навпаки – і той лад згинув: упродовж останніх років значно поменшало майстерень з індивідуального пошиття та ремонту одягу, погіршилася якість торговельного, побутового та сервісного обслуговування населення міста. Майже у кожному із перевірених підприємств торгівлі та ресторанного господарства виявлено низку різних порушень Закону України «Про захист прав споживачів», порядку провадження торговельної діяльності і правил торговельного обслуговування населення, торгівлі на ринках, роботи підприємств ресторанного господарства. Найбільш поширеними порушеннями є відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації для споживачів; обрахунок покупців; невидача розрахункових документів; реалізація товарів із простроченим терміном придатності.

Будівельна галузь також ледь жевріє. Широкомасштабні будівельні програми зі зведення соціально-культурних об’єктів, доступного житла надто повільно набирають обертів. Не передбачені видатки на завершення довгобудів, зокрема дитячої музичної школи на вулиці Михайлівській, куди виходять вікна самої мерії, а також дитячої міської лікарні, що по вулиці Шевченка. Коли в інших обласних центрах, зокрема Вінниці та Чернівцях, щириться будівництво житла для молодих сімей за рахунок довгострокових кредитів, збільшують обсяги будівництва житлових будинків поліпшених типів, у Житомирі, як кажуть, і кіт не валявся.

Міська влада, на жаль, далека до реалізації генерального плану міста. Його межі залишились у варіанті 1973-1975 років, а нові так і не затверджені. Транспортна схема радикально не покращена. Нові магістралі не збудовані, односторонній рух у повному обсязі не здійснений. Роботи у даних напрямках надзвичайно багато.

Суттєві проблеми існують у галузі міського житлово-комунального господарства. Зокрема, незадовільним є технічний стан житлового фонду, який призводить до значного погіршення умов проживання людей. Не виконується у місті програма з реконструкції так званих у народі «хрущовок: кошти для капремонту житла у місті відсутні.

Відома гребля на річці Тетереві ще у 1997 році визнана аварійною, немало у місті зсувонебезпечних ділянок, проте власті міста, очевидно, почнуть хреститися лише тоді, як грім гряне. Водопровідно-каналізаційне господарство також готову будь-якої миті дати течу, бо зношене на 70 відсотків, кожна п’ята теплова мережа та котельня – аварійні, бо давно вичерпали свій ресурс та потребують заміни. Важливим питанням є будівництво від вулиць Київської до Гагаріна самопливного каналізаційного колектора, яке вже кілька років зупинене. Повне використання його дасть можливість зекономити значні кошти на транспортування каналізаційних стоків та сприятиме екологічній безпеці міста. Полігон твердих побутових відходів переповнений і загрожує довкіллю. Проектна документація виготовлена, але кошти на будівництво полігону не виділяються. У нашому місті навіть існує проблема розуміння охорони довкілля, екологічної свідомості та культури не лише громадськістю міста, а й керівниками підприємств, установ і організацій. Вирішити дане питання можливо лише з впровадженням комплексу взаємопов’язаних технологічних, економічних, науково-освітніх та інших заходів.

Вкрай серйозною проблемою на сьогодні є якість питної води. Щороку у водосховищі «Відсічне» вона погіршується: вміст марганцю, заліза, фітопланктону, окислення й кольоровості значно перевищує допустимі норми. Новітні технології та обладнання для очищення води впроваджуються вкрай повільними темпами, більша частина провідних очисних споруд потребує відновлення та заміни. Для здійснення першої черги очищення та днопоглиблення водосховища необхідно вишукати кошти у сумі 78 мільйонів гривень (у цінах 2007 року). Існуючі споруди біологічного очищення стоків у «Житомирводоканалі» наразі знаходиться в неробочому стані. Реконструкція цього комплексу дозволила б зняти навантаження з інших, що забезпечило б економію споживання електроенергії на перекачування рециркулярного мулу приблизно на чверть. Для цього необхідно вишукати як мінімум три мільйони гривень.

А щодо теплопостачання – то в Житомирі, як ніде в іншому обласному центрі, щороку одні і ті ж проблеми, особливо стосовно розрахунків комунальних підприємств за спожиті енергоносії. Наразі заборгованість «Житомиртеплокомуненерго» міської ради за спожитий природний газ складає понад 47 мільйонів гривень, а ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» – 39 мільйонів гривень. Поряд з цим заборгованість «Житомирводоканалу» за спожиту електроенергію сягнула 3,6 мільйона гривень. То хіба можна було очікувати на вчасну подачу газу до житомирських котелень? Люди фактично стали заручниками політичних інтриг міської влади, яка так і не змогла вчасно розпочати цьогорічний опалювальний сезон. Лише за мого безпосереднього втручання й домовленості з керівництвом ДК «Газ України» Житомиру нарешті відновили постачання газу.

Усіх мешканців дуже непокоїть «чистота» міста, особливо у порівнянні з іншими обласними центрами України. Як бачимо, проведена міською владою осіння передвиборна толока ситуацію на краще не змінила. Та й кошти, витрачені на рекламні біг-борди з цього приводу, краще було б використати на благоустрій. Упорядковані клумби, газони, тротуари, вулиці, будинки – це обличчя нашого міста і воно повинно мати пристойний вигляд, як це було за часів Союзу, коли Житомир серед інших українських міст упевнено займав друге місце.

А пам’ятаєте, скільки галасу зчинилося на початку року довкіл ситуації у Житомирському трамвайно тролейбусному управлінні? Це ж треба було так господарювати, що за останніх п’ять років кількість маршрутів зменшити на 8, поменшало на 6 трамваїв та 42 тролейбуси! Відповідно зменшено і протяжність діючих маршрутів міського електротранспорту аж на 121 кілометр. Торік перевезено удвічі менше пасажирів, ніж у 2005-му. Не стало й охочих працювати на цьому підприємстві – за чотири роки їх поменшало на третину; зарплату затримують або не платять роками: нинішня кредиторська заборгованість – майже 20 мільйонів гривень, у тому числі із заробітної плати та платежах до бюджетів і фондів – 6 мільйонів. Наразі практично немає можливості провести технічне переоснащення, оновлення та модернізацію рухомого складу міськелектротранспорту. Складається враження, ніби міська влада свідомо добиває до ручки одне із найстаріших на теренах СНД підприємство, яке має давню історію і славні традиції.

Окремої уваги заслуговує питання інвестиційної діяльності. За минулих півроку ми зуміли вивести нашу область з останніх місць на перше в Україні. Зрозуміло, що до Житомира була прикута найбільша увага інвесторів. Це зрозуміло: тут сконцентрована найбільша площа земель промислового призначення, найбільша кількість працездатного населення, рівень кваліфікації працівників найвищий в області, у спадок залишились промислові гіганти часів Союзу. Але при цьому за останні роки спостерігається поступове зменшення ваги міста серед інших міст та районів області. Так, якщо п’ять років тому у місті було сконцентрована майже половина загального обсягу залучених інвестицій, то на початок нинішнього – лише 30 відсотків. Якщо Малин за минулий чотирирічний період збільшив обсяг залучених іноземних інвестицій втричі, Бердичів – у 2,5 рази, то Житомир найменше – лише у півтора рази. А цьогоріч іноземні інвестиції скоротилися до 3,5 мільйона доларів, або 95 відсотків рівня інвестицій на початок року. Загалом, у рейтингу міст та районів області Житомир за темпами інвестиційної активності перемістився на останні місця.

А як недбало використовується виробнича площа колишніх промислових гігантів міста! Зокрема, Житомирського заводу хімічного волокна, де залишаються не використаними більше 130 тисяч квадратних метрів виробничих площ, підприємства ВАТ «Верстатуніверсалмаш», яке має можливість запропонувати потенційним інвесторам понад 20 тисяч квадратних метрів площ для організації нових виробництв або будь-якої іншої господарської діяльності. Скажімо, лише після засідання робочої групи зі сприяння реалізації інвестиційних проектів, утвореної за моїм розпорядженням, в інвестора, який прагнув налагодити виробництво на базі «Верстатуніверсалмашу», пішли зрушення.

Либонь, житомирські власті далекі від думки про індустріальні, промислові та технологічні парки. Бо їх на терені обласного центру днем з вогнем не знайти. Між тим, зовсім недалеко, в Коростені, досить успішно діє сучасний індустріальний парк. На його території реалізується пілотний проект з уведенню в експлуатацію заводу з виробництва меблевих плит MDF потужністю 350 тисяч кубометрів у рік. Крім того, 190 гектарів парку може бути використане для розміщення нових підприємств. За сприяння Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) тут розроблений також проект промислової зони «Ново-парк». За оцінками експертів, він є одним з найбільш перспективних в Україні, оскільки його місцерозташування має ряд істотних переваг для потенційних інвесторів. Таке починання хіба не варте наслідування?

Сьогодні нам усім необхідно працювати над подоланням наслідків фінансової кризи, відвертих провалів економічної політики наших попередників, у тому числі й у зовнішньоекономічній діяльності. До цієї роботи залучені всі місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. Разом з тим, складається враження, що Житомирський виконавчий комітет самоусунувся від цієї роботи.

Під час формування бізнесового пулу для проведення презентацій економічного потенціалу області за кордоном міськвиконком не надав жодної кандидатури від ділових кіл міста. Тут зовсім нічого не роблять у напрямку просування продукції місцевих підприємств на зовнішні ринки. Міська влада навіть не цікавиться діловим партнерством з іншими країнами. Наслідки плачевні: цьогоріч експортні поставки товарів Житомира скоротились на 10 відсотків. Годі вже все валити на світову фінансову кризу! Наче б то її не було у Новограді-Волинському чи Коростені, де за таких же умов зуміли збільшили власний експорт відповідно на 69 та 19 відсотків.

Окрема тема – використання комунального майна Житомира. До мене як очільника області досить часто звертаються житомиряни з приводу численних порушень у його використанні, при наданні в оренду, приватизації, щодо непрацюючих підприємств, невиплат заробітної плати, рейдерських захоплень підприємств, торговельних точок на ринках міста тощо. Цій низці негативу немає ні кінця, ні краю. Проте міській владі все по барабану, бо це, очевидно, вигідно її чиновникам! Мабуть, навчилися вони лише одному: у каламутній воді рибу ловити.

Житомир без перебільшення я назвав би столицею збанкрутілих підприємств. Іноді вони доведені до такого стану, що у них навіть відсутнє власне майно, на якому можна було б провести процедуру відновлення платоспроможності боржника. Доведені до краю навіть такі колись процвітаючі підприємства, як «Льонотекс», «Житомирський завод хімічного волокна», «Науково–дослідний інститут радіосистем», «Укрмедскло» й інші.

А ви, щановні житомиряни, звертали увагу, як заненедбані деякі об’єкти нерухомості? Там справді нема ніякого руху! Земельні ділянки часто-густо оформлені абияк, без елементарних законних підстав. То про яке поняття господаря у місті може йти мова? На розбазарювання акціонерним товариствам кинуті гуртожитки. З метою одержання вигоди вони продають їх, бо давно фінансово неспроможні, змушують мешканців виселятися. Все це створює соціальне напруження, викликає цілком справедливі нарікання людей на владу. Пора покінчити з таким безладом, панове міські верховоди!

Житомир як обласний центр мав би бути прикладом у вирішенні соціальних проблем. Проте все з точністю навпаки. Сума заборгованості із виплати заробітної плати на підприємствах міста є найбільшою і сягнула вже понад 15 мільйонів гривень, або більше третини всіє заборгованості в області. Проте у мерії, судячи з фактів, не дуже цим переймаються, бо віз і нині там: сума боргу на одного штатного працівника в обласному центрі у 4 рази більша за середньообласний показник! Десь на Сході таких хитрунів давно вже посадили б у боргову яму. Осторонь цієї проблеми не стоятиму і я!

У ланцюгу проблем – зайнятість населення. Це ж треба так зуміти: цьогоріч створити п’ять з половиною тисяч нових робочих місць, а ліквідувати майже три тисячі! Нас не може влаштовувати така статистика подвійних стандартів. Кожне робоче місце має бути повноцінним, бо за ним – людська доля. Це ж стосується заробітної плати – у Житомирі вона, як не дивно, значно нижча, ніж в середньому по області, хоча ціни в обласному центрі, всі знають, значно вищі.

Потребує уваги гуманітарна сфера міста. Невирішеним залишається питання відновлення роботи дитячого навчального закладу №54, переведення учнів перших класів у загальноосвітні школи. Зміцнення та осучаснення потребує матеріально-навчальна база дошкільних навчальних закладів, забезпечення дошкільних навчальних закладів якісним та різноманітним харчуванням тощо.

Мене дивує, що госпрозрахункова стоматполіклініка Житомирської міської ради є збитковою. Що то за госпрозрахунок, видно одразу: заборгованість із зарплати тут перевищила 200 тисяч гривень. Слід або рятувати підприємство, або ліквідовувати. Проте міська рада закриває на все очі. Проблемні питання є також у сфері молодіжної та сімейної політики, розвитку культури та спорту. Залишати їх напризволяще ні я, ні моя команда, не дозволимо!

Якими ж я бачу основні напрями розвитку рідного міста Житомира?

Будь-який господар скаже: потрібні кошти. І це правда. Уточню: потрібні прямі інвестиції, що є гарантією підйому промисловості та інших виробничих галузей і сфер діяльності, створення нових робочих місць з гідною заробітною платою, розвитку комунальної сфери. Житомир для цього має усі можливості: вигідне транспортне сполучення, навколо якого є значні запаси мінерально-сировинних ресурсів та трудовий потенціал.

А для цього годі сидіти, склавши руки! Як казав мудрий Григорій Сковорода, склавши крила, важко летіти і самому орлу. Для того, щоб інвестиції прийшли у наше місто, слід регулярно проводити інвестиційні ярмарки та форуми, презентації інвестиційних проектів на державному та міжнародних рівнях; забезпечити постійну участь міста у різних програмах міжнародної технічної допомоги; сформувати базу даних усіх інвестиційних пропозицій суб’єктів підприємництва; провести інвентаризацію земель і майна та скласти їх реєстр, а також створити кадастр земель та нерухомості; розбудувати індустріальний та промисловий парк, забезпечити розширення меж міста.

Має бути також суттєва підтримка розвитку малого та середнього бізнесу – і не на словах, а на ділі. Ми таки доб’ємося спрощення процедури оформлення усіх дозволів та реєстрації суб’єктів підприємництва; унеможливимо зловживання контролюючих органів щодо підприємницької діяльності; напрацюємо систему пільг малому і середньому бізнесу при сплаті податків до місцевих бюджетів та запровадимо механізм заохочення підприємницьких структур з метою здійснення ними діяльності у пріоритетних напрямках розвитку міста; проводитимемо регулярні зустрічі з підприємницьким середовищем, підвищуватимемо його імідж. Підприємницьке середовище має запрацювати, обсяги реалізованої продукції малими підприємствами міста мають зростати, рівень заробітної плати підвищувались.

Непочатий край роботи у житлово-комунальній сфері. Необхідно налагодити ефективну систему надання комунальних послуг житомирянам, передусім цілодобове забезпечення їх домівок водою та теплом, наведення порядку в експлуатації ліфтового господарства, утриманні житлового фонду, належного санітарного стану міста.

Вкрай важливо забезпечити місто чистою питною водою. Для цього треба буде встановити нове очисне обладнання на існуючі артезіанські свердловини міста та облаштувати нові альтернативні джерела водопостачання, очищення і поглиблення водосховища «Відсічне», звідки йде головне водопостачання у водогін Житомира. Важливим є проведення капітальних ремонтів існуючих водогонів, здійснення заходів зі зменшення втрат води у системах водопостачання. На часі – ремонт очисних споруд, збільшення їх потужності, реконструкція мереж водопроводу та каналізації з винесенням їх з вулиць у технологічні коридори. Потрібно прискорити розроблення схеми теплопостачання міста з ефективним впровадженням енергозберігаючих технологій та використанням альтернативних джерел енергії і палива на підприємствах тепло– та водовідведення і водопостачання.

Основні ресурсами, які є у розпорядженні органів місцевого самоврядування – це нерухомість і земля. Їх дбайливе, совісне використання могло б стимулювати процеси розвитку обласного центру. Для цього необхідно, насамперед, провести тотальну, а не вибіркову, інвентаризацію комунального майна міста (кожної будівлі, споруди, об’єкта незавершеного будівнитцва). Я розумію, що це справа не однієї доби, тижня, місяця. Але це потрібно зробити з метою формування реального фонду комунального майна, запобігання його втрат внаслідок безгосподарного використання.

Наступним кроком у цьому напрямку я бачу перегляд існуючих підходів до використання майна. Рішення про передачу в оренду майна, приватизацію мають прийматися на підставі економічного розрахунку з врахуванням даних щодо вартості утримання та доходів від його використання, аналізу попиту та пропозиції на ринку нерухомості, соціальної вигоди для територіальної громади.

Настав час серйозно зайнятися питаннями реконструкцій вулиць та внутрішньо квартальних проїздів, забезпечити комплексне будівництво вулиць у районах приватної забудови з твердим покриттям. Одночасно необхідно будувати нові та реконструювати існуючі мережі зовнішнього освітлення вулиць, провулків з використанням енергозберігаючих ламп. При цьому вулиці та майдани мають бути художньо оформлені.

Потребують реконструкції парки, сквери, зони відпочинку під’їзні шляхи до історико-культурних об’єктів міста та квартали застарілого житлового фонду із введенням сучасних будівель.

Також важливим питанням є реорганізація маршрутної мережі за міськими маршрутами і приміськими сполученнями. Слід серйозно зайнятися питаннями оновлення та збільшення парку трамвайно-тролейбусного транспорту, розширення електротранспортного сполучення з віддаленими районами міста.

Немаловажним є розроблення єдиної схеми розташування місць паркування автотранспорту з можливою розбудовою нових наземних і підземних паркінгів у районах, де розташовані об’єкти з масовими відвідуваннями (вокзали, ринки, лікарні, соціально-культурні заклади).

Аби поліпшити екологію, вкрай необхідно побудувати на території полігону сміттєпереробний завод, ліквідувати усі несанкціоновані сміттєзвалища, запровадити систему утилізації та переробки вторинних ресурсів; впорядкувати русла та берегові зони річок, що протікають територією міста, природні та штучні водойми; завершити будівництво самопливного тунельного колектора глибокого залягання зі транспортування каналізаційних стоків; розширити озеленення міста.

Для забезпечення комфортних умов життя мешканців Житомира потрібно також відновити у необхідних обсягах будівництво нового житла, у тому числі і так званого «соціального» за доступними цінами, або ж забезпечити можливість придбання житла шляхом пільгового кредитування чи вступу до житлових кооперативів.

Треба удосконалити систему соціального забезпечення людей похилого віку та непрацездатних, медичного обслуговування житомирян. Дієвою має бути допомога всебічному розвитку дітей та молоді.

Житомир як культурно-історичне місто має бути центром туристичної інфраструктури області. Для цього слід реставрувати пам’ятки архітектури, культури, історії, науки, провести ремонти музеїв, встановити пам’ятники та пам’ятні таблиці усім знаменитим нашим землякам та видатним особам, які перебували у місті або внесли вагомий вклад у його розвиток.

На часі – питання розроблення міських туристичних маршрутів та створення туристично-інформаційного центру, розширення туристичних об’єктів. У зв’язку з цим потребує і розвиток мережі готелів та мотелів. Відповідну роботу бажано здійснити до початку проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу, оскільки під час проведення даного заходу через Житомир проїжджатиме велика кількість іноземних туристів. А це додаткові надходження до міської казни.

Здійснити усе те, на що я закцентував увагу, буде нескладно, якщо сформувати у владі міста кваліфіковану та відкриту для людей команду професіоналів-однодумців, де кожен сприятиме досягненню у своїй галузі спільної мети – розвитку Житомира та зростанню добробуту житомирян.

Сподіваюся, що на прийдешніх виборах громада міста обере собі достойного голову, що не повторить помилок столиці, де двічі наступали на одні і ті ж граблі й дали ошукати себе за кіло гречаної крупи. Люди, будьте пильні! Навіть тоді, коли вам кажуть про турботу за пенсіонерів, про адресну допомогу у сто гривень, про фонтан у центрі міста з дешевого каменю, зведений за фантастичні кошти, про липовий міжнародний аеропорт під Житомиром «Аля-Васюки» – не вірте! Хай би краще обіцяли космодром збудувати – як-не-як, саме тут замислював польоти у космос наш земляк Сергій Корольов! Новітні Остапи Бендери заглядають у ваші душі, шукають там найменшу шпарину, аби залізти всередину і висмоктати ваш розум. Я вірю у житомирян, у їхню розсудливість і мудрість, у їхнє щиросердне бажання зробити наше місто найкращим на шляху з Європи до вкраїнської столиці – «матері городів руських».

Як казав Лев Толстой, справжня мудрість небагатослівна. Більше дій, більше реальних справ – така позиція нової влади. Хай наші шляхи тернисті і не всіяні трояндами, а діяння не завжди вдячні, зате ми твердо знаємо: все, що ми робимо – ми робимо задля людей і для людей. У цьому наша правда і наша сила.