Сергей Рыжук возглавляет Житомирскую область полтора года

Сергій Рижук очолює Житомирську область півтора року. Що встиг він разом зі своєю командою? Що потрібно зробити ще? На початку нашої розмови Сергій Миколайович попередив: готовий відповідати на будь-які запитання, навіть на найбільш непрості.


Стан комунальних мереж і зростання тарифів, ціни на ліки і продукти, черги в поліклініках, погана екологія, нестача місць в дитсадках…Розбиті дороги і заборгованість по зарплатах, корупція, зростання злочинності.

Перелік проблем, що отруюють наше існування, можна легко продовжити. За яким принципом визначити, що головне?


Сергію Миколайовичу, які з проблем потрібно вирішувати в першу чергу? З чого починати?

Ми продовжуємо працювати в цьому напрямку усі півтора року, щораз поглиблюючи наші знання про область, - аби швидше та ефективніше вирішити проблеми. Собі, в першу чергу, я ставлю завдання опікуватися макропоказниками. Ще два роки назад валовий регіональний продукт області складав 11 млрд гривень. Торік він уже підійнявся до 15 млрд. Цьогоріч плануємо дійти до рівня 16,5-17 млрд. гривень.У цьому контексті, можу зазначити, що й зарплата відповідно підійматиметься, якщо такі показники ростимуть у рази. Показовим у цьому плані є Донецька область, де такий показник – 127 млрд. Розумію, що ми не індустріальний регіон, та все ж є до чого прагнути…


Ви неодноразово заявляли, що потрібно добитися того, аби всі території області розвивалися рівномірно, скрізь створювалися виробництва. Скрізь ішли інвестори. Хіба це реально? Хіба інвестор хоче вкладати кошти в Житомирщину, особливо в її північні райони?

-Це не тільки можливо. Це вже стає реальністю. Зараз у Лугінському районі, де 20 років нічого не оралось і не сіялось задіяли 20 тис га землі. Лише за останній рік ми відновили понад 95 тис га землі. Однак у нас ще близько 200 тис гектарів заростає верболозом, і з цим треба щось робити. Сьогодні 12 районів області почали оживати – якщо задіяти всі, - подвоїмо наш валовий регіональний продукт і нарешті вийдемо з «депресивного» стану.


В багатьох містах і районах області люди не дуже вірять, що їхні проблеми потрібні владі?

Мені б хотілося, аби люди самі визначилися – яка влада їм врешті-решт потрібна. Якщо за 20 років Незалежності в країні змінилося 19 урядів – така влада могла встигнути дослухатися людей? Якщо в області за 5 років змінилося 6 голів обласної адміністрації – така влада могла когось почути? Я працюю півтора року і розумію – для такої «машини» як область, цей час – лише можливість налаштувати інструмент економіки.

Здається, нам це вдалося. Я не прихильник соціального популізму, але вважаю – нам потрібна стабільна і ефективна влада. Тай люди мусять облишити пасивність та споживацькі настрої. У області демографічні проблеми – маємо на 6% менше чоловіків ніж жінок. На тисячу осіб – 720 пільговиків, з яких 429 – пенсіонери. Рівень зростання робочих місць – один з найвищих у державі, при цьому безробіття теж найвище, - у нас просто нікому працювати. Сьогодні у нашому сільському господарстві задіяні 15 тис. людей, а вже до кінця року плануємо там мати 30 тисяч робочих місць, - тож ініціатива повинна бути звідусіль


Скажіть, будь-ласка, що повинен робити голова райдержадміністрації, щоби Рижук не хотів його «зняти» з посади?

Я нікого не звільнив. Хтось пішов на підвищення, хтось на пенсію, декілька «прокралися» і відповідно втратили посади. А потрібно – просто  чути людей та правильно себе оцінювати. І звісно ж професіоналізм. В цілому, я задоволений усіма кадрами в області і вважаю, що ми синхронно працюємо.


Дуже хотілося б, щоб в органах влади всіх рівнів працювали професіонали. Та де ж їх стільки взяти?

Раніше кадри вирощовули: працівник проходив усі ланки – від найнижчої до керівних посад. На великих підприємствах це була звична справа, утім сьогодні, коли заводів і фабрик - одиниці, а натомість залишився дрібний бізнес, такого формування кадрів уже немає. Виростити державницькі погляди людині просто ніде. Утім, ми серйозно підходимо до резерву кадрів. Приглядаємося до громадської ради, де бачимо молодих перспективних людей, відправляємо працівників на стажування, до школи управління при президентові України, дивимося на всі політичні сили, навіть опозиційні і пропонуємо співпрацю, якщо бачимо професіонала.


Для прийняття рішень потрібна повна інформація. Із яких джерел ви її отримуєте?

Є ціла система інформаційного потоку. Насамперед, це офіційна інформація. Пошта, яку я щодня читаю близько 2 годин, а це загалом до 1500 тисячі сторінок. Статистична звітність, - деякі дані та показники зі мною взагалі протягом усього дня, бо мушу постійно їх знати. Інтернет – обов’язково переглядаю найважливіше за день, ну і звісно ж усі ЗМІ, та навіть чутки – з них теж можна почерпати багато інформації і зробити певні висновки. Важливу роль відіграє прийом громадян – інколи до 180 людей за день. Це дуже непроста інформація, однак її осмислення теж допомагає. А ще, інколи досвід, який здавалося, мав би допомагати швидше прийняти рішення, навпаки, змушує сумніватися…   


Сергію Миколайовичу, як часто, зустрічаючись з людьми, заходить мова про ЖКГ? Житомирщина готова до зими?

Мені доповіли, що ми готові до зими. Однак, я не впевнений, що коли почнуть подавати опалення не буде поривів мереж, бо реально оцінюю стан комунікацій і знаю становище у галузі ЖКГ в області. Не латати, а суттєво змінити ситуацію спробуємо вже у наступному році – в проекті бюджету-2012 закладено на 20% більше фінансування ЖКГ, на 21% - будівництво і ремонт доріг усіх рівнів. Великим досягненням буде, якщо в наступному році, як це планує Президент, 21% коштів, які раніше йшли до центрального бюджету, залишатимуться у області. Це дійсно буде прорив і реформа.

За останні півтора роки ми вийшли по економічним показникам і динаміці розвитку з 23 місця у країні на 8 позицію. Утім по загальним показникам нас тягне до нижніх позицій стан житлово-комунального господарства, рівень злоинночті, соціальні питання. Ми відновили будівництво низки житлових будинків. Утім ніхто не купує квартири – бо людям просто не під силу навіть за такі кошти взяти кредит. Зараз намагаємося здешевити його за рахунок бюджету, бо соціальне житло для мене особисто один з найважливіших показників.    


Що зі зробленого Ви зараховуєте до своїх досягнень? А що має знак «мінус»?

Я не вважаю, що маю досягнення. Це можуть сказати лише люди, для яких сьогодні працюю, тож нехай вони і оцінюють мою роботу.