В Житомире нашли место массового захоронения чехов

У Житомирі розстріляли найбільшу кількість чехів у 1937-1938 рр.

Чеські історики оприлюднили документи, які свідчать, що в 1937-1938 роках в Україні радянські каральні органи розстріляли більше чотирьохсот чехів і словаків. Найбільше – в Житомирі, де мешкала велика чехословацька громада.




Відкриття історика Мечіслава Борака та його колег призвело до появи документального фільму «Затаювані страти», який було представлено у Чехії.

За даними Борака, який працював в українських архівах, 28-го вересня 1938-го року в Житомирі розстріляно сімдесят сім чехословаків, а серед них – відомий військовий діяч Вілем Лобкович та полярник Ян Бржезіна. Завдяки знахідкам Мечіслава Борака, чимало чеських сімей довідалось, що сталося з їхніми родичами.

Так, львів’янин Евжен Топінка дізнався, що його дід не помер по війні у Сибіру, як стверджували радянські та українські інстанції, а його було страчено сталінськими чекістами у нашому місті.

У Житомирі чеський історик знайшов і місце масового поховання своїх земляків, яке, – аби знищити сліди злочину – колись залили бетоном.


В районі Крошні було ціле чеське село

Чеська громада у Житомирі є однією із найбільших в Україні. Традиційно чеські поселення були на Крошні, яка колись так і називалась – село Крошня Чеська.

Село Крошня Чеська було закладено чеськими колоністами, які заснували тут пивоварний завод. Тільки на території Крошні росло близько 2 тисяч кіп хмелю, працювали спеціальні сушки, виготовлялось найкраще пиво (власники на той час заснували два заводи: в селі Крошня Чеська та в Радомишлі), - розповідає Мілентина Слободяник. Її рідня з села Крученець, Черняхівського району.

 — Я пам’ятаю дуже добре, що половина села була українська, а половина – чеська. Ми говорили між собою тільки чеською мовою. Це мова, яку мені прищепила мама та бабуся, - згадує жінка. – Колись, коли приходили листи, то на них було написано тільки Крошня Чеська і прізвище. А далі ми вже знали, де хто живе. До нас часто приїздили родичі з Батьківщини. Тоді всі збирались за одним столом, готували національні страви. Ми, малі діти, повзали під столом, і слухали ці прекрасні чеські народні пісні. Це наша спільна історія. Історія Крошні.

Біля Житомира було багато чеських колоній. Крошня – традиційний чеський край, де була навіть своя школа. Край, який зараз усі згадують із ностальгією. Крошня – це земля моєї родини. Перший чоловік моєї матері був репресований. Колись в Празі я говорила з поліцейським у метро, і він мене запитує: у вас така дивна чеська мова, ніби і зрозуміло усе, але багато слів незвичних.

Я усміхнулась, бо і справді моя мова була дивна, бо я говорю старочеською. Її мало хто знає досконало. Але це мова моєї мами і бабусі, - розповідає Мілентина Слободяник. Для багатьох представників чеської громади Житомир став рідною землею. Вона виховувала та годувала, оберігала та допомагала ростити дітей. Сусіди, коли оцінювали свій добробут, то часто говорили: «Гарно, як у чехів».