Наші підприємці та промисловці, як і інші касти нашого суспільства, так і не навчились дивитись на проблеми системно. Їм не зрозуміло, що проблему можна вирішити в її зародку, якщо замислитись над її причиною. Але мислити нам ліньки. Тому і борсається кожен у своєму болоті. І не розуміє, що в діючій Системі бізнес завжди «співпрацюватиме» з владою у позі захисту, а дрібний чиновник одним телефонним дзвінком зможе присвоїти собі чуже підприємство…

Якось, слухаючи на кухні "брехунець", почув новину, що Ірландія дозволила в'їзд на свою територію для громадян України без віз. Новина була подана як неймовірний здобуток зовнішньої політики України. Зменшення бюрократичної тяганини, крок до безвікого режиму з ЄС, можливість налагодження тісніших взаємозв'язків для бізнесу, науки, культури – це неповний перелік тих перспектив, які для себе відкрила наша держава таким чином.

У всіх ЗМІ здійнявся галас з приводу останнього випадку побиття дівчини Ландіком-молодшим. «…Мажорна іржа роз’їдає владу…» стверджують журналісти. Однак це не зовсім так. Таке явище, як мажори, рівно як і корупція, і кумівство, і неефективність владної системи, і надмірна бюрократизація, і вибіркове судочинство, і тіньова економіка, і багато чого іншого, що нам не дуже подобається – це все невід’ємні елементи нинішньої системи влади. Без них просто не існуватиме нинішньої держави. І, напевне, краще, щоб її в такому вигляді не існувало.

Ідея створення Конституційної Асамблеї має сенс. Але лише в тому випадку, якщо жоден з існуючих органів влади не братиме участі в її створенні та роботі. А її напрацювання будуть затверджені на всенародному референдумі постатейно. І всі результати голосування безапеляційно будуть прийняті та виконані діючим режимом.

Якщо прослідкувати за подіями української історії, можна побачити цікаву особливість – кожен її наступний період відбувається за одним і тим самим сценарієм. Українців об’єднує певна справа чи ідея (переважно – ідея власної держави), вони починають разом її реалізовувати, при цьому творять дива і неймовірні подвиги. Але на певному етапі, коли, здавалося б, перемога вже в кишені, українці неминуче починають чубитись між собою і враз втрачають все.

Колись джинси були символом вільного життя в Новому Світі, адже в Америку приїжджали переважно ті, хто шукав свободи. Час минав, змінювались символи. Змінювалось і їхнє значення. І сьогодні поняття «джинси» не дуже гармонічно поєднується з поняттям «свобода». Точніше – «свобода слова».

Ну от і прожили ми цілий рік з новообраним президентом. Чи отримали українці «покращення життя вже сьогодні»? Чи «почув кожного» новообраний керманич? На ці питання кожен має свою відповідь. Єдине, що можна впевнено стверджувати – жити стало веселіше!

Отже, що відбулось за останній рік?

Нехай вони вважають себе владою. Ми ж знаємо, що це лише ілюзія. Вони існують окремо від нас. Ми маємо створити державу без них.

Вже минає 20 років з початку демократичних перетворень на території СРСР, які, врешті решт, призвели до його розпаду. Які зміни стались за цей час у нових незалежних республіках? Які нові виклики перед нами постали? Чи зуміли ми все ж збудувати на руїнах тоталітарної системи омріяну демократію?

26 листопада студенти та викладачі соціально-психологічного факультету (СПФ) та ННІ філології та журналістики ЖДУ імені Івана Франка вшанували пам’ять жертв голодомору хвилиною мовчання та запалили свічки – вогні вічної скорботи.