Головною ж метою останніх активностей «єлизаветофілів», не помітною для більшості містян, та й самих агітаторів за імперську назву, є ні що інше, як ідеологічна диверсія «руського міра» в центрі України. Адже саме цього перейменування російські спецслужби домагались вже понад 20 років. Саме за цей варіант агітують московські ідеологи та пропагандисти, а останнім часом навіть терористи з ДНР та ЛНР.
 

А куди зазвичай дівається будівельне сміття? Ми несемо його на смітник, а далі, залежно від його стану, його сортують. Більша частина стає вторинною сировиною для будівництва чогось іншого. Приблизно так і сталось із уламками колись страшної парії влади. Але варто врахувати, що навіть уламки були радіаційно забруднені, тому всі вироби, в яких їх використали, дуже сильно "фонять"…

Все свідчить про те, що нова влада пішла на змову з колишніми регіоналами і проросійськими силами, щоб зберегти себе і свій вплив. Ми опинились перед загрозою реваншу соратників Януковича на Кіровоградщині.
 

Реєстрація кандидатів завершується, всі таємні розклади стають явними. До дня голосування залишається менше місяця. Це чи не найшвидша виборча кампанія в історії України. Саме час для ґрунтовного аналізу.
 

Що чекає кіровоградців у разі реваншу екс-регіоналів (читай – перемоги Райковича або Стрижакова)? Ковбаса для кіровоградців не стане доступнішою, влада не стане відповідальнішою, корупція не зменшиться. А регіонали – повернуться, і дадуть сигнал на Київ – мовляв, «пацани, народ це проковтнув! Можна і у парламенті те саме замутити!»…

Маємо визнати, що в Україні не працюють механізми внутрішньо-партійної демократії. Саме відсутність внутрішньо-партійної демократії не дозволяє рядовим членам партій ані вільно обирати керівництво, ані впливати на рішення і позицію власної політичної сили.
 

Сьогодні тема перейменувань буде широко використовуватись на місцевих виборах. Одна частина політичних сил буде пропонувати власні варіанти перейменувань, інша закликатиме протестувати проти декомунізаційних процесів.

Щоб потрапити до ради за діючою виборчою системою, необхідно, по-перше, йти від рейтингової політичної партії, а це, передусім, притаманне парламентським політ силам. По-друге, йти в команді з авторитетними і популярними кандидатами. По-третє, особисто агітувати і працювати на перемогу у своєму окрузі.

Як пояснити це маніакальне бажання деяких містян повернути Кіровограду одну з історичних назв (навіть не первинну!), виникнення якої спирається виключно на міфи. От чому Єлисаветград?

А яку зону інтересів Кремль визначив для себе? Судячи з усього, Росія прагне захопити не більше ні менше, як увесь Європейський континент. Тим самим, Москва прагне реалізувати свою мрію про роль «третього Риму», задовольнити комплекси неповноцінності, пов’язані з європейською цивілізацією, і отримати найбільший у світі науково-технічний потенціал.
 

Але найбільше мене вразило те, що я виявився єдиним, кому не сподобалась ця карта. Іншим батькам, виходить, було байдуже. Або, навпаки, вони підтримували анексію українського Криму і, можливо, навіть не проти були б приєднатись до Росії. Або просто боялись щось заперечити чи зауважити.
 

По ідеї, партійна монополія на висування кандидатів мала би сприяти розвитку політичних партій, створенню розгалуженої мережі партійних осередків, конкуренції в середині партії. Частково, законопроект дійсно сприятиме цим процесам.
Проте, чи готові до цього політичні партії?
 

Коли люди масово виходили на Майдан, вони говорили про необхідність зміни Системи. Про те, що необхідно винести урок з Помаранчевого Майдану і змінювати не обличчя в Системі, а її саму. Однак кожен, хто про це говорив – по різному собі уявляв, що саме необхідно змінити. Єдиного бачення немає і нині, тому зберігається ризик повернення до влади в Україні реакційних сил.
 

Здавалось би, Ісламська Держава воює і проти союзників РФ – режиму Асада у Сирії та військ Ірана в Іраці. Навіщо ж створювати фактично з нуля нове терористичне угрупування, якщо можна використати з тією ж метою авторитарні режими дружніх держав?

Вибори ще не почались, не ухвалили навіть нового виборчого законодавства, тому до кінця навіть не зрозуміло, як вони будуть відбуватись, а виборча кампанія вже йде повним ходом. Наосліп, навпомацки, але з кожним днем набирає все більших обертів.

Податкове законодавство і його вади – не єдина проблема цієї системи. Дірки в законах роблять дірки в економіці, створюють корупційну систему і кругову поруку. Як і в інших органах влади, кругова порука сприяє виробленню відчуття вседозволеності у всіх сферах життя. 

Поки ми не зламаємо стереотипи, не навчимо людей пишатись своєю історією - нічого путнього не буде. На жаль, зараз наша історія виглядає як суцільна поразка і гноблення. Пропоную перевернути все з голови на ноги. Наша історія має бути історією боротьби, віри і перемог!

Реалізувавши всі ці кроки, Україна стане на шлях реалізації дійсно амбітної мети – лідерства серед держав Європи та світу. В економіці, політиці, культурі, спорті… Чим вища планка – тим вищі досягнення. Україна повинна стати новим центром тяжіння у світі, і це цілком реальна мета.

В обох військових конфліктах Росія не оголошувала війни, натомість створювала маріонеткові «Народні Республіки» та бутафорні «Народні армії», від імені яких воювали регулярні російські військові частини. 

Переконаний, передача судової влади в руки присяжних – це реалізація принципів Майдану, це кардинальна зміна діючої системи. Але чи зважаться народні обранці передати судову владу в руки народу?...

Мене цікавило, чи вірять російські пропагандисти у власну брехню, яку вони так впевнено озвучують з телеекранів. Виявилось, що ні. Все значно гірше. Вони брешуть абсолютно свідомо. 
 

Я не вважаю себе великим спеціалістом у військовій справі, тому говоритиму, передусім, про інформаційну складову цієї російсько-української терористичної війни.

Не можна дозволяти владі робити помилки. І тут кожен може виконувати власну роль. Завдання профспілок – вимагати не лише своєчасних виплат, але і пропорційного збільшення зарплат. Завдання аналітичних центрів – розробка законодавчого підгрунтя для реформ, завдання громадських організацій – просування цих реформ. Владі потрібна конструктивна критика, навіть тоді, коли вона їй не подобається.