Будуємо нову руїну?

Ну от і прожили ми цілий рік з новообраним президентом. Чи отримали українці «покращення життя вже сьогодні»? Чи «почув кожного» новообраний керманич? На ці питання кожен має свою відповідь. Єдине, що можна впевнено стверджувати – жити стало веселіше!

Отже, що відбулось за останній рік?

Після оголошення сумнівної перемоги Віктора Януковича, його політична сила відразу ж взялася за створення чіткої владної вертикалі, чим довела, що президентська посада навіть після політ реформ була і залишається найголовнішою (чого так і не усвідомив його попередник). Але зміцнення влади не завжди відбувалось в конституційний спосіб. Так, не фракціями, а «тушками», була створена «більшість». Без подання коаліції президентом було внесено на голосування уряд. Незаконно перенесено місцеві вибори…

Незаконність дій всередині влади призвели до зростання незаконності зовні. Почався перерозподіл власності на користь наближених до нової влади: рейдерські захоплення підприємств з використанням силових органів влади, незаконна забудова, знищення парку Горького у Харкові, під загрозою знищення опинились десятинна церква у Києві, Херсонес у Севастополі…

На міжнародній арені відбулась масштабна здача національних інтересів. Продовжено перебування Чорноморського флоту Росії на території Севастополя, скасовано курс на членство в НАТО, згортання демократичних свобод автоматично заблокували перспективи членства в ЄС, філія іноземної церкви (УПЦ МП) отримала державну підтримку та преференції…

І от в такій нелегітимній і незаконно сформованій системі нова влада взялась за реформи. Першою прогриміла т.зв. «судова реформа», суть якої полягала у відстороненні від впливу на судову систему Верховного суду (адже його очолює ставленик БЮТу Василь Онопенко). Судова влада остаточно втратила будь-які натяки на свою незалежність.

Далі янучари взялись за нищення української освіти та культури. Ревізія та переписування української історії, скасування квот української музики на радіо, обов’язкового українського дубляжу, зовнішнього незалежного оцінювання, дванадцятирічного навчання, введення обов’язкової дошкільної освіти, платних послуг у ВНЗ, русифікація учбових закладів, ліквідація їх автономності і, як кульмінація, – спроба введення двомовності.

Паралельним процесом йшло продовження процесу узурпації влади правлячою партією. Для цього наспіх ухвалили закон про місцеві вибори, яким і завершили ліквідацію незалежного місцевого самоврядування, призначивши потрібних мерів та депутатів.

Завершився процес узурпації влади відміною Конституції і проведенням так званої адміністративної реформи. Під прикриттям цієї реформи були перерозподілені впливи в уряді та на місцях і остаточно усунено від влади «неугодних».

Після цього влада відчула впевненість у проведенні так званих «непопулярних» але конче необхідних для її власників реформ. Податковий кодекс, житловий кодекс, трудовий кодекс, пенсійна реформа, земельна реформа покликані запрягти український народ у економічне ярмо і позбавити можливості самостійно заробляти.

Розпочатий ще весною наступ на громадянські свободи сьогодні переріс у репресії. Спроба обмеження права на зібрання законодавчо продовжилась неформальними шляхами. Ми знову зіткнулись із відвертою цензурою та згортанням свободи слова, катуваннями, зростанням смертності у відділках.

Отже, за рік правляча партія зуміла створити «незалежну» державу без Конституції, з нелегітимним керівництвом та нелегітимними законами. Що ж чекає на нашу країну у другому році правління партії «будівельників»?

Туніс, Єгипет, Ємен… продовжимо логічний ряд?

Дмитро Сінченко, Рух Державотворців.