Невже жінки залишаться без свята 8 березня?

«А чи не забагато в Україні вихідних?», — мабуть, саме ця думка промайнула в головах ініціаторів законопроекту про декомунізацію 9 травня та 8 березня.

У зв’язку з нинішньою ситуацією в країні Український інститут національної пам’яті, на чолі з Володимиром В’ятровичем, створив постанову про заміну радянських свят на українські патріотичні. Відтепер місце Дня Перемоги посяде День Пам’яті та примирення, який святкуватиметься 8 травня, а замість Міжнародного жіночого дня боротьби за рівні права з чоловіками відзначатиметься Шевченківський день (9 березня).

Саме таке нововведення викликало обурення багатьох жінок та паніку в чоловіків (адже кому як не їм знайома фраза: «Мовчи, жінко! Твій день – 8 березня.») І щоб пересвідчитись в правдивості відгуків написаних на сторінках інтернет-ресурсів та в соцмережах українців, я провела опитування житомирян.

— 8 березня — не тільки жіноче свято, яке було і буде завжди, а й день, якого так чекають чоловіки. Впродовж місяця я готував подарунок коханій дружині, — із сльозами на очах повідомляє Віктор (63 роки). —  Я категорично проти його скасування.

— Я думаю, це прекрасні свята, пам’ятки української держави. Їх не потрібно відміняти, хоча я й не проти Шевченківського дня та нових празників, — говорить Катерина (23 роки).

— Ми повинні пам’ятати минуле, щоб було майбутнє. В нас має бути історія, і людям потрібно знати її та дотримуватись усіх звичаїв і традицій наших предків, передавати їх нащадкам — заявляє Наталія (43 роки).

Ось такою інформацією наділили мене жителі Житомира. І я згодна з їхніми думками більше ніж з позицією В. В’ятровича, який стверджує, що в українському календарі місця для комуністичних свят немає. Житомиряни ж вважають, що викресливши давні радянські традиції з українських теренів, ми не змінимо наших відносин з Росією; не втратимо з нею зв’язку, він і так вже давно втрачений. Однак знищивши ту єдину рису, що з’єднує Україну з далеким радянським минулим — знищимо маленьку частинку себе.

Ми повинні відстоювати свята, які дістались нам від предків, а не добровільно поступатись ними ворогові. Адже 8 березня, 1,2 та 9 травня — це не тільки спогади про СРСР, а й українські, на яких грунтується державна культура та самобутність.