ЮркоОценка: 3.4/5 Голосов: 15 |
Закінчення. Початок - в попередньому матеріялі.
Сучасні "любителі" та "захисники" московської мови продовжують столітню практику Москви запозичати іншомовні слова, навіть якщо існують власні, так, для показу своєї нібито "особливої культури та інтелекту". Вони з гнівом будуть сперечатись та захищати свою московську мову, коли говориться про українську, білоруську чи інші мови сусідніх народів, але тут же ставати на "лапки" (чего изволите?) перед іншою мовою. Для прикладу. В центрі міста Харкова (і інших міст) стоїть великий будинок на якому великими літерами (з вогнями) написано "СИТИ ЦЕНТР". СИТИ перекладається з англійської мови як МІСТО, тільки написане російськими літерами. В багатьох країнах для туристів багато вивісок та оголошень дублюються іншими мовами (в основному англійською) і це є нормально. В даному разі це мусило бути "CITY CENTR". Але практично ніхто з поваги до своєї країни та своєї мови не принижує себе, пишучи іншомовні слова своїм правописом. Нам зрозуміла ситуація з українською мовою в Харкові, але це доводить "політичну штучність" проблеми російської мови в Україні чи де інде. Крім морального самоприниження "захисників" російської мови, цей "авторський самодебілізм" може привести до багатотисячних чи навіть багатомільйонних збитків. Що ж мається на увазі? Під "СИТИ ЦЕНТР" розуміється приналежність цього будинку чи навколишнього району до якихось бізнесових операцій, зустрічей, конференцій і т.д. При цьому ясно, що всі сторони, які беруть участь у переговорах, перебувають у рівних умовах, у т. ч. й іноземні делегації. Але проведення таких зустрічей у такому "СИТИ ЦЕНТР" ставить приймаючу сторону в заздалегіть невигідні і морально принизливі умови. Для іноземних гостей це означає, що вони є головні, і вони диктують свої умови (тобто ціни).
З подивом можна знайти багато інших таких прикладів – назв магазинів, підприємств, рекламних оголошень які пропонують "ВИКЕНД" (тобто час відпочинку) у Туреччині, "вкусные ЛАНЧИ", "Фитнес-центр" тощо. Новоспечені власники колись державних підприємств наввипередки демонструють якесь неприємне блюзнірство перед кимсь чи перед чимсь, міняючи відразу назви цих підприємств на імпортні. Чи може власник якогось підприємства, який з легкістю відмовляється від своєї материнської основи, претендувати на якесь політичне чи державне лідерство в цій країні?
Можна з певністю сказати, що через сто років праправнук якогось Кушнарьова, Колєснікова, Толочка, Бузини, Грача, Лося буде рвати на собі сорочку та доводити, що "СИТИ" "ЛАНЧ", "ФИТНЕС" та "ВИКЕНД" – це істинно російські слова. Ми розуміємо звідки "ростуть ноги" всіх цих "інтелектуалів".
6 листопада 2006 року гуманітарний віце-премєр України від Партії регіонів, Д.Табачник, договорився до того, що сказав: "Українська мова, економічно невигідна і культурно невиправдана, гальмує розвиток високого мистецтва і зазіхає на українську демократію". Як така людина загалом може бути на цій посаді?
Г.Квітка-Основяненко писав: "Коли українські молоді письменники змужніють, то вони доведуть, що московська мова – це лише дикунська говірка, порівнюючи її до української мови. Коли вони повитягують з московської мови все українське, то най-запекліший шовініст буде змушений визнати жалюгідне убозтво і нижчість московської говірки супроти української мови. І справді, чи ж можна написати звичайнісіньку статтю московською мовою, не вживаючи немосковських слів та виразів? А українською можна. Українське красне письменство, а особливо поезію часом дуже важко перекласти якоюсь європейською мовою докладно і досконало, бо навіть ці багаті мови не мають багатьох досконалих українських форм слова і вислову".
На сьогоднішній день існує багато незаангажованих досліджень, як в самій Москві так і за її межами, про московську, українську та інші словянські мови, де на історичному, науковому, фонетичному рівні доказується, відмінність московської мови від всіх інших словянських. Сучасна літературна, штучна, московська мова, яка налічує тільки 200-300 років своєї історії, не має ні історичної, ні культурної спадщини. До 1917 року вона була мовою лиш декількох відсотків населення, в основному політичної, військової та економічної еліти імперії, яка була в своїй основі не московського походження. Почитайте ще раз твори Л.Толстого, де всі його герої говорять виключно французською мовою. Ситуація різко помінялась після 1917 року, коли більшовики ввели загальну освіту населення, через яку вже пройшло з десяток поколінь для яких московське "есперанто" стало рідною мовою. В цьому не має нічого злого чи поганого. Але коли це робилось і робиться з чисто з шовіністичними та колоніальними цілями, то це вже є зло. Так, Москвою, під час її "цивілізаційної місії", на території імперії були знищенні сотні унікальних, історичних, національних мов. Цей геноцид продовжується і по сьогоднішній день. Так в 2007 році держдума Росії прийняла доповнення до закону "Про освіту", яким відмінила вивчення національних мов, в школах РФ, з вересня 2009. Вся освіта в РФ базується на "великорусском преводсходстве" тобто шовінізмі, який принижує інші народи федерації і подає їх як другосортні. Всі підручники, які видавались в національних республіках, вилучаються з бібліотек та знищуються, в тому числі і українські. Як це нам знайомо!!!
За роки Незалежності України вже опубліковано багато, раніше заборонених в СРСР, але відомих по всьому світі, матеріалів про те, що територія України була колискою багатьох європейських та словянських мов. Це настільки обурює Москву, що вона йде на любі фальсифікації, активізує свою найпотужнішу пропагандиську машину, свої багаточисленні 5-ті колони по колишніх республіках. Але "процес пішов" і його можливо пригальмувати, але вже не зупинити.
НИНІШНЄ І НАСТУПНІ ПОКОЛІННЯ МОСКОВИТІВ БУДУТЬ СТОЯТИ ПЕРЕД СУДОМ ІСТОРІЇ ЗА ЗЛОЧИНИ ІВАНІВ, ПЕТРІВ, КАТЕРИН, ЛЕНІНИХ, СТАЛІНИХ, ПУТІНИХ та інших.
НАШЕ ЗАВДАННЯ ЗБИРАТИ ТА НАКОПИЧУВАТИ ФАКТИ ЦИХ ЗЛОЧІНІВ, ЇХ ОРГАНІЗАТОРІВ, ВИКОНАВЦІВ, ОСОБЛИВО 5-ТИ КОЛОННИКІВ ПО РЕСПУБЛІКАХ, ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО СУДУ НАД НИМИ.
Кто судья будет?