Із інформаційного повідомлення

   В зв’язку із затрудненням в хлібопостачанні міста в травні ухвалою бюро МПК було зовсім знято з постачання хлібом службовців та їх утриманців, кустарів, за винятком артілей «Червона Зірка» та «Червоний Швейник», металокомбінату та їх утриманців; знято також кооперованих інвалідів та всіх утриманців [по] 3-му списку.

   Крім цього, зменшено норми видачі хліба по 2-му списку, а саме: з-д «Прогрес» – 500 г замість 600 г; 10-та взутарня – 400 замість 500, міліція – 600 замість 800, студенти індустріальних технік[умів] – 300 г замість 400 г. Таким чином, із загальної кількості 70 тис. населення, що мається в місті, зараз постачається всього 18 тис.

   У зв’язку з труднощами 5 [травня] ц. р. МПК проведено спеціальну нараду трикутників у напрямку висвітлення стану з хлібопостачанням для проведення належної роз’яснюючої роботи серед робітників на підприємствах та ін[ших] організацій.

   Ще при проведенні роз’яснюючої роботи по цехах підприємств та інших груп і організацій мали місце нездорові настрої, які, головним чином, зводяться до того, що сучасні норми хліба є зовсім незадовільні і робітникам приходиться докупляти хліб на приватному ринку по високих цінах.

   На грунті цього й виникають нездорові настрої окремих робітників та, зокрема, службовців всіх категорій, які носять панічно-занепадницький характер. Мають місце окремі панічні настрої і з боку окремих членів та кандидатів у [члени] партії. Ці нездорові настрої окремих соціальних груп, що зв’язані з нашими продовольчими труднощами, використовуються різним антирадянським елементом для проведення а.-р. агітації, яка зводиться до того, що, мовляв, «хліба у нас було достатня кількість, але його викачали із села при хлібозаготівлях, вивезли за кордон, а тепер приходиться голодувати, бо ні в селі, ні в місті хліба не мається».

   Агітація носить характер та зводиться до того, що «з таким постачанням робити дальше не можливо, що робітники примушені кинути роботу, а це використає закордонна буржуазія, піде на нас війною, [а] в разі війни – Радвладу ніхто підтримувати не буде і Радвладі буде кінець».

   Поміж окремими групами робітників та службовців циркулюють чутки такого змісту, що, мов, по великих центрах, як Ленінград, Москва й інші є достатньо всіх продуктів та промтоварів, а тут приходиться голодати.

   Разом з цим носяться ще й такі балачки, що влада Червону армію задовольняє продуктами в таких розмірах і особливо хлібом, що вони його не споживають і що комсклад (жінки) продають хліб на приватному ринку робітникам по 10-12 крб. за буханку.

   Для характеристики балачок, зв’язаних з нашими продовольчими труднощами, що носяться поміж населення, можна навести слідуючі:

   По 1-му держшкірзваводу – в балачках двох робітників після роз’яснюючої роботи про наші труднощі з хлібопостачанням – «смотрите чем нас кормят, собак раньше лучше кормили, а сейчас ещё хотят урезать хлеб. Мы скоро поздыхаем с голоду, как собаки. Если нам ещё сократят хлеб, мы бросим работать, дальше уже некуда идти».

   По з-ду «Прогрес» – робітник, колишній старшина 300-го полку в розмові з робітниками: «Власть прекрасно понимает, до чего она довела население, а особенно крестьянство. Воевать никто не будет за то, что дохнем сейчас с голоду, рабочий босый и голый, голодный за соей, не дурак воевать и жертвовать собой. Ведь так или иначе, а рабочему придётся работать, будь это даже при коммунизме, так лучше ему работать при буржуазном строе и быть сытым, не смотреть на своих голодных детей, не слушать их плача о желании покушать».

   На цукроварнях – такі балачки серед робітників: «Скорее была б война и пришла другая власть, может было б лучше, а то эта власть скоро замучит».

   Крім того, подібні розмови та агітація мають місце і по інших підприємствах та організаціях міста...

   Що торкається села, то аналогічні розмови селян як колгоспників, так і одноосібників, а особливо агітація куркуля та його агентури, мають місце не в меншій мірі, ніж у місті. Так, приміром, під час проведення весняного сіву і в зв’язку з незадовільним станом тяглової сили, труднощами з посівматеріалами, скороченням норм висіву, труднощами з харчуванням є невихід на роботу окремих колгоспників. По інших колгоспах члени бригад замість себе посилають на роботу дітей 8-12 років.

   Всі негативні настрої та прояви незадоволення як колгоспників, так і одноосібників скупчуються знову-таки навколо незабезпеченості їх хлібом та іншими переживаємими труднощами. З більш характерних агітацій куркуля та балачок колгоспників і одноосібників можна навести слідуюче:

   ...По с. В[еликі] Нізгурці – колгоспники під час посівкампанії: «До того часу, поки ми вели господарство непланово, то хліба хватало всім, а з того часу, коли держава почала планувати, то допланувалась до того, що люди гинуть з голоду».

   По с. Красівка – колгоспник в балачках з одноосібником: «Власть забрала все в хлібозаготівку й не залишила нам на харчі та для посіву, через що в 1932 р. будемо теж без хліба».

   По с. Солотвин – колгоспник голові колгоспу: «Ні, я не такий дурень, щоб працювати за трудодень. Ми вже бачимо, до чого довела Радвлада. Буде той дурень, хто буде працювати за трудодень»...

   Куркульський елемент, використовуючи незадовільний настрій колгоспників та одноосібників у зв’язку з труднощами у посівкампанії та забезпеченні хлібом, ширить різні провокаційні чутки, щоб зірвати весняний сів та інші політгосподарські кампанії на селі…

Інформатор міськпарткому  Предборський

ДАЖО. – Ф. П - 118, оп. 1, спр. 49. – Арк. 60-60 зв., 61-61 зв.Машинопис. Завірена копія.