Російська Федерація не пускає українських дослідників в Сандармох, де 75 років тому, 27 жовтня і з 1-го по 4-е листопада 1937 року, там було розстріляно багато людей. І серед них були геніальні українські письменники, драматурги, дослідники, а також багато простих людей, які волею долі потрапили у концтабір. Про це повідомляє Радіо «Свобода».
Цьогоріч не пустили в Сандармох Сергія Шевченко, публіциста, дослідника історії Соловецького концтабору та Сандармоху.

-          Відбулося все дуже просто, як відбувалося це і з Василем Овсієнком, і з Миколою Хрієнком, і, напевне, з іншими творчими людьми, про кого і я не знаю, – говорить про це Сергій Шевченко. Просто було, видно, кимось колись ухвалене рішення. Пишуть про те, що це були якісь «чорні» списки українців, які складалися тоді, коли у Росії з Україною погіршувалися стосунки з різних причин. Але, як відголосок тих «чорних» списків, могла бути і оця ситуація. Вона, звичайно, абсолютно абсурдна, бо забороняти журналістам, письменникам, творчим людям їздити у сусідню країну – це не тільки не демократично, це я не знаю, як навіть назвати. «Держимордівська» якась ситуація і політика.

Про Сандармох та події, які відбувалися там, розповів Сергій Шевченко:

- Я вважаю, що ця тема надзвичайно важлива тим, що в Україні просто немає, напевне, ще такого розуміння масштабу тієї трагедії, яка сталася і на Соловках, і в Сандармосі. Сандармох – це тільки, можливо, частина тих всіх розстрілів і тих усіх трагедій, які були на Соловках, бо розстріли відбувалися і в грудні 1937-го, і в лютому. І там, і там теж були українці.
І я хочу зауважити, що є така хибна думка, яка гуляє з публікації в публікацію. На жаль, її переповідають. Розстріляли той етап у Сандармоху не з нагоди 20-ої річниці Жовтневої революції, а це був один із тих розстрілів, одна з тих екзекуцій, які починалися ще, не починалися, а, принаймні, були масовими і в 1936 році, і в 1937 році, і в 1938 році.
-         Українців оголосили «внутрішньою еміграцією», яка на Соловках мешкає, – підкреслює Юрій Шаповал, професор, керівник Центру історичної політології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ, – Це те, що стосується української частини. Бо там, Ви правильно сказали, були люди різних національностей.

Ну і, сама ця акція знищення – їх просто депортували, і потім Матвєєв їх порціями, партіями возив. Коли було здійснено цю першу спробу, коли в’язні намагалися втекти… А ми якраз з паном Сергієм були. Від Медвежегорська до цього урочища Сандармох відстань десь 19 км. І от саме на цьому шляху ті в’язні намагалися втекти. І тоді Матвєєв прийняв єдине «правильне» рішення – вони поскручували цим людям руки, пороздягали їх, щоб вони вже повністю були пригнічені, щоб вони відчували тільки таку принизливість свою і приреченість свою. І їх уже просто там розстрілював, як матеріал, навіть не звертаючи уваги, кого вони і в що вони  стріляють.

Але головне, що його потім нагородили. Заковського, який очолював обласне управління НКВД, підвищили.

Для мене зв’язок ще цієї акції не лише в загибелі цих людей. Для мене тут дуже яскравий приклад того, як спецслужби використовують з політичною метою. Як же люди не розуміють, що цього категорично не можна робити?! Спецслужба у будь-який час мусить залишатися спеціальною службою, а не служити тому або іншому прапору!

Інформація про Сандармох раніше друкувалася в газеті «День» та була розміщена на Радіо «Свобода».

http://vsiknygy.net.ua/news/24667/