zhitomirОценка: 3.7/5 Голосов: 12 |
Для початку заспокою гарячі голови – ознака міста у Житомира є. Принаймні одна – тут є трамвай. Але це не сучасне надбання, а спадок. Раніше Житомир був дійсно містом. Значним і значущим. Проте на певному етапі пішов не туди і почав активно занепадати.
За вікіпедією «місто – великий населений пункт, жителі якого зайняті, як правило, не сільським господарством. Має розвинутий комплекс хазяйства та економіки. Є скупченням архітектурних та інженерних споруд, що забезпечують життєдіяльність постійного та тимчасово населення».
Отже, Житомир – це невеликий населений пункт. Сільське господарство у нас прямо в місті!)) Чи є у нас розвинутий комплекс хазяйства та економіки? Ні. Комплексу немає. Є окремі об’єкти, їхні залишки, що не утворюють комплекс. У нас є кілька споруд, проте життєдіяльність не забезпечена. І трамвай!)
Тепер далі. В місті має бути виділений географічний центр, історичний та діловий центри, спальні райони; має бути прошарок міської інтелігенції, молодіжні рухи та інші культурні утворення; концертні зали, стадіони, площі. Місто живе, воно бурлить спілкується. При цьому в місті, на відміну від села, жителі не знайомі один з одним (в Житомирі навпаки). В місті має бути розвинута система (!!!) ГРОМАДСЬКОГО транспорту! Має бути зонування та районування. Має бути міський дух!
Є трамвай. Це беззаперечна ознака міста, яка нам дісталась у спадок з тих славетних часів, коли Житомир був містом. Житомир був центром Житомирського повіту, Волинської губернії, отримав Магдебурзьке право. Так. ЖИТОМИР БУВ МІСТОМ! Але, як кажуть щось пішло не так…
Прошарок «інтелігенції» ми спостерігаємо в якості візитерів на сесії міської ради, усіляких «активістів», «робочих груп»… На джазові концерти та покази авторського кіно ходять одні і ті ж 10-15 осіб. Нормальна кількість для розвинутого села.
Молодіжні рухи офіційно активізувались. Є цікаві проекти. Але є й розвинуті села з крутими клубами, при яких є щось подібне. Молодіжної нормальної тусовки в Житомирі нема давно. Є колективи кугутської гопоти (як в селі), є бухаловки на зупинках транспорту (як в селі тусять на зупинках), є диркуни на мопедах та старих авто (як в селі). Нема готів, реперів, металюг, інших неформалів, нема місць їхньої дислокації, нема відповідних заходів. Є трошки ролерів і велосипедистів. Таке може бути й у селі.
Концертного залу у нас немає. Всі значимі гастролі багато десятків років проходять повз Житомир (формально – обласний центр). При цьому, ці ж заходи відбуваються в Ковелі, Мукачеві, Кременчуці, Кривому Розі тощо. Всі перелічені міста не є обласним центрами.
Нещодавно з’явився один. З одним входо-виходом… З маленькою трибуною… Під самим ним будують житловий будинок, що в подальшому суттєво звузить коло заходів, які відбуватимуться на цьому стадіоні. От побачите. По стадіонах все.
При цьому не спілкуються з перехожими. Моя зовнішність досі викликає у перехожих страх. А Я навіть не з дредами чи в тат ухах по шию. Проте спробуй спитати у когось щось на вулиці – втечуть. Місто не комунікує. Тут не підкажуть, не посміхнуться, не допоможуть. Це Житомир, дєтка! Тут ще до знайомства тебе ненавидять. Родиною слова «кугут» - є Житомир. Це не жарт.
Не втомлюсь повторювати: в Житомирі є трамвай. Це круто, як для характеристики міста. Він громадський. Він круговий, обзорний. Це класно. Це крутий аргумент. Чи рудимент міста з минулого?… Трамвай намагаються ліквідувати, нагадаю. З громадським транспортом біда, системи немає. Монополія приватних царків-перевізників. Так, маршрутки – це біч всієї України, проте в інших дійсно містах маршрутки накладаються на системи громадського транспорту, доповнюють її, мають альтернативу. В Житомирі, не дивлячись на його невеликі розміри, в багато районів важко дістатись, в деякі ходять лише приватні зуботряски, а подекуди не ходить нічого!
В Житомирі два райони. Як дві частини одно великого села. Як два села докупи. Зонування зароджується. Так само лише зароджується рівень комунальних послуг.
Та найголовніше – дух! В Житомирі він не міський. Тут не відчуваєш себе в місті.
Накидав я це все нашвидкоруч, бо не можу тримати в собі і також, як корінний житомирянин, я переживаю за цей населений пункт, бо тут живу. Дійсно якось гірко за Житомир, бо це БУЛО РЕАЛЬНО МІСТО! Круте і значиме! Та щось трапилось…
Так, зараз Житомир розвивається. Він ніби наблизився до вірного шляху. Можливо, в майбутньому він поверне собі весь комплекс ознак міста. Хотілося б вірити. Тут будують, відновлюють, змінюють. У нас непогана команда в керівництві. Тим більше, якщо порівнювати з попередниками. Все ще може бути. Я пишу це без ненависті, а з любов’ю, з прагненням кращого для Житомира, для себе і своїх рідних, що живуть тут.
Дуже сподіваюсь, що колись з гордістю називатиму Житомир містом, але наразі він у перехідному періоді, що, звичайно, може привести його до стану хоча б Вінниці. А може і привести до повного занепаду як населеного пункту, чого б дуже не хотілось…
Всім житомирянам та гостям …еее… населеного пункту – миру й процвітання.
Завжди ваш – бородач-ворчун.
Голосуйте за Рудницького! Зробимо Житомир містом again!
Пикейные жилеты поднимали плечи. Они не отрицали, что Чемберлен тоже голова. Но больше всего утешал их Бриан.
Ильф и Петров, «Золотой Телёнок»
Быдло минусую с удовольствием!
Быдло срущее на улицах Житомира и в комментариях ЖЖ, на большее, от нормальных людей, пусть не расчитывает.
Быдло пусть довольствуется жалкими плюсами своих шестерок гражданино/гаролдов