Истории молодых житомирских депутаток про их первые избирательные кампании

В депутатском корпусе Житомирского городского совета из 42 человек всего 8 женщин, что составляет около 19%. В Житомирском областном совете депутаток только 6 из 64. И это только 9%. 

«Повага» поговорила с двумя молодыми политическими деятельницами, которые пришли в житомирской городской и областной советы из журналистики. Это Ирина Ярмоленко и Елена Галагуза.
 

---

Ірина Ярмоленко, депутатка Житомирської міської ради, 24 роки, висувалася «Радикальною партією Олега Ляшка», наразі безпартійна

— По закінченню Київського національного університету культури та мистецтв я повернулася в Житомир. Відповідно отриманого фаху почала займатися журналістикою в газеті «20 хвилин». З кожним матеріалом у мене почало прокидатися почуття несправедливості та обурення. Потім моя власна позиція почала відрізнятися від думки експертів. Я зрозуміла, що маю власне бачення, і що хочу протистояти певним несправедливим моментам. Тому ми з колегою вирішили створити громадську організацію «Центр Суспільних Комунцікай» (ЦСК). Зокрема, для освітніх та просвітницьких проектів.

Журналістика у Житомирі не відрізняється за своїми тенденціями від журналістики на вседержавному рівні. Навіть найрейтинговіші ЗМІ страждають маніпулятивністю та залежністю від політичних «кланів». Мене це почало дратувати і це ще одна з причин, чому я вирішила займатися громадськими та суспільними проектами. Це почало приносити мені більше задоволення, аніж написання матеріалів. Мені захотілося не просто констатувати, але й впливати. З цих причин я вирішила взяти участь у виборах. По суті так я й опинилися в політиці.

Що ж стосується виборчої кампанії, то в якості спостерігача вона була не першою. ГО «ЦСК» моніторила попередні вибори. Це дало мені досвід і розуміння політичних процесів. А також розуміння, як донести виборцям, що вони можуть мені довіритися. Як для учасниці виборчого процесу, то ця кампанія для мене була першою.

Я проаналізувала сильні і слабкі сторони себе та опонентів. Цим і мотивувалася, приписуючи слогани та програму. Протягом виборчої кампанія житомиряни розказали мені про проблеми, які їх хвилюють і які необхідно вирішувати. Хоча я переживала, що через зневіру з кандидатами ніхто не стане розмовляти.

Намагалася зайти в кожну квартиру, водночас боялася, що перед носом зачинятимуть двері. Але цього не було. Люди реагували нормально. Я була одна із них, адже така і є: я ходжу тими ж дорогами, я ходила в школу на своєму окрузі, все своє життя прожила на окрузі. Мабуть, саме тому така позитивна реакція і була. В результаті зустрічей я склала документ, в якому записані усі проблемні питання, які мені довірили. Ним зараз і користуюся. Наприклад, працюю вже над питаннями організації парковки, соціальної допомоги, ремонту доріг, облагородження яру та місця питної води.



Я собі поставила за мету не використати партію і не скористатися її рейтингом, а довести, що саме мене підтримали виборці, незалежно від політичних вподобань. Я набрала такі ж відсотки, як і провладні партії. Тільки з боку «Батьківщини» мене на 20 голосів випередив кандидат, який практично не вів кампанію. Це говорить, що є довіра саме до мене, бо я перевищила рейтинг своєї партії у 2,5 рази. Можна говорити про те, що ці вибори – це вибори не партій, а людей.

Вже будучи депутаткою, скажу, що складно змінювати систему та підходи.  Але я, як і говорила, хочу повернути гроші округу. Щоб ті кошти, які мають зайти, йшли безпосередньо на дороги, на освітлення, вивіз сміття. Мене непокоїть ідея нового міського голови (Сергія Сухомлина, – прим. авт.) про те, що він спочатку хоче комплексно ремонтувати Польову, а Богунія і Крошня чекатимуть 2-3 роки (райони міста, — прим. авт.). Я вважаю, що не можна займати таку політику.

Це що стосується облагородження територій та ремонту. Але у нас в місті досі не визначено унікальності та особливостей серед інших. Коли говорять про Вінницю, то згадується фонтан, коли говорять про Полтаву, то всі думають про галушки чи колиску літературних діячів. А коли говорять про Житомир, то про що думають: про шкарпетки чи морозиво? Треба відновити центр міста, аби було що показати гостям. Треба ще закінчити та задіяти в життя брендбук міста. Також у нас є проблеми з безробіттям. Ми з «Центром Суспільних Комунікацій» вже мали кілька звернень і намагалися допомогти людям. Також, якщо ми хочемо, щоб в місті лишалася молодь, треба давати їй гарні можливості пройти стажування. Ось такі мої депутатські жіночі думки.

Я зараз прохожу навчання у Верховній Раді і ми говорили про гендерну рівність. В Україні це питання стоїть дійсно гостро і до Європейських стандартів нам ще далеко. Експертка Олена Суслова також зазначила, що квота на виборах для жінок у 30 % таки багато на що вплинула і кількість жінок у політиці збільшилася. Але відповідно до моїх підрахунків, то вона на кілька відсотків зменшилася в Житомирі. Я не можу сказати, що у цьому винні чоловіки. Мають перемагати кращі з кращих.

На скільки я знаю, то в Європейському Союзі в органах влади є 30 % жінок. Нам потрібно до цього також прагнути. Поки приріст слабкий. Навіть у Верховній Раді приріст на кожних виборах — 1-2 %. Такими темпами ми будемо рухатися 40 років. Але у нас немає цього часу.

Жінки потрібні в політиці, адже є питання, в яких вони розуміються в деяких випадках краще, ніж чоловіки. У той же час кожна людина робить свій вибір. Якщо жінка вважає, що їй краще бути домогосподинею чи кар’єристкою, то це її особистий вибір. Насправді це складно: поєднувати політику і родину, чи політику і стосунки, але це вибір кожного. Потрібно пам’ятати, що все в житті непросто, рух завжди дає самоосвіта та самовдосконалення.

Біографічна довідка Ірини Ярмоленко

2008-2013 – навчалася у Київському національному університеті культури і мистецтв, магістр кінотелемистецтва

2012-2014 – журналістка в газеті «20 хвилин», ведуча громадської програми «Мій Житомир»

2014-2015 – головна спеціалістка управління зі зв’язків з громадськістю Житомирської міської ради

З 2013 року – голова ЖОГО «Центр Суспільних Комунікацій», ідейна натхненниця проекту «Діалог»

З 2015 – депутатка Житомирської міської ради

Олена Галагуза, депутатка Житомирської обласної ради, 31 рік,

 

Біографічна довідка Олени Галагузи

2002-2007 — навчалася у Житомирському державному університеті ім. Івана Франка в Інституті іноземної філології, спеціаліст
2002-2003 — кореспондентка обласної газети «РІО-Інтер»
2002-2004 — кореспондентка обласної газети «Вільне слово»
2004-2007 — заступниця головного редактора – випускова редакторка всеукраїнського видання «Громадський вектор».
2007 — помічниця у прес-службі голови Житомирської ОДА
2007-2010 — журналістка тижневика «Субота»
З 2007 і дотепер – кореспондентка «Газети по-українськи»
2010-2012 — журналістка житомирської ТРК «Союз-ТВ»
2012-2013 — журналістка телестудії «Ц», програми якої виходили на каналі «Тоніс»
2014-2015 — власна кореспондентка каналу «112 Україна» в Житомирській області
2015 — приєдналася до ГО «Самопоміч»
з 2015 — депутатка Житомирської обласної ради