Кредит ЄБРР – спасіння стратегічного підприємства комунальної сфери, чи зрада інтересів територіальної громади?

До вашої уваги матеріали прес-конференції, яка відбулася у понеділок, 1-го березня, о 14:30 в конференц-залі готелю "Україна" з ініціативи головного редактора "КРОК Радіо", депутата Житомирської міськї ради п'ятого скликання Ігоря Іваницького.

Теплоенергетична галузь Житомира, безумовно, потребує суттєвої реконструкції – зношені мережі, застаріле обладнання тощо, - все це с кожним роком все більше й більше позначається на якості і вартості послуг з постачання населенню тепла та гарячої води. Безумовно також, що радикальна реконструкція неможлива без залучення інвестицій. Але якою ціною?

У вівторок, 2-го березня, відбудеться тридцять сьома сесія Житомирської міської ради п’ятого скликання, в порядок денний якої включено проект рішення «Про надання дозволу Комунальному підприємству «Житомиртеплокомуненерго» на отримання кредиту від Європейського банку реконструкції та розвитку під гарантію Житомирської міської ради». Навіть поверхове вивчення умов кредитного договору дозволяє зробити висновок про те, що реальні втрати міста по обслуговуванню такого кредиту суттєво вищі, ніж про те публічно проголошується міською владою. 
А саме.

Переліком умов фінансування так званої Програми приорітетних інвестицій за рахунок Кредиту ЄБРР в сумі 10 000 000 євро та Гранту в сумі 5 000 000 євро передбачено відсоткову ставку по кредиту як 6-місячну ставку Euribor + Маржа, і встановлено 6%-й розмір маржі. Що вже складає близько 9,5% річних – а не сім, як на тому наголошує міська влада. Крім того, умовами кредитного договору встановлюється одноразова комісія (сплачується до початку фінансування) в розмірі 1%, та комісія за резервування в розмірі 0,5% від суми наступних траншів по кредиту. Таким чином лише очевидно заявлена вартість обслуговування кредиту складе щонайменше 10,5-11% (деякі фахівці наполягають на цифрі 12%).

І це без врахування цілої низки прихованих платежів, розмір яких взагалі не визначено конкретно. Натомість до складу витрат як кредитних, так і грантових, коштів включено рядок «Дизайн та моніторинг» у розмірі 3% від отриманих сум фінансування. Якщо припустити, що саме ця цифра, на думку невідомих розробників проекту кредитування, відображує передбачуваний розмір вищезгаданих прихованих платежів, то й у цьому випадку мінімальні витрати на обслуговування кредиту складуть не менше 13,5-14%.

Якщо навіть припустити, що кошти Гранту будуть надаватися одночасно з коштами Кредиту (чітко прописаних умов надання Гранту немає і в розпорядженні потенційного Позичальника – ЖТКЕ, натомість існує непідтверджена інформація стосовно того, що Грант може бути отриманим лише після освоєння кредитних коштів) – то й у цьому разі середньозважена річна ставка витрат на обслуговування отриманих сум фінансування складе не менше 10-10,3%.

Тобто очевидно, що не 7% - як на тому наголошує міська влада, а від 10-14%, відчуйте різницю. До того ж варто звернути увагу на те, що розрахунки по кредиту доведеться здійснювати в Євро, збирання ж плати за надання послуг ЖТКЕ здійснюється в національній валюті – яка, в існуючій економічній ситуації в Державі, об’єктивно не має перспективи до зміцнення відносно основних світових валют. Той, кому наразі доводиться повертати отриманий до осені 2008-го року валютний кредит, добре розуміє, що то означає – фактично повертати доводиться майже вдвічі більше. За окремими розрахунками послаблення курсу гривні лише в межах 20-25% призведуть до гривневої вартості кредиту на рівні 30-35%.

Можлива ж внаслідок реконструкції основних фондів ЖТКЕ економія, кілька тижнів тому заявлена Житомирським міським головою Вірою Шелудченко в розмірі півтора мільйони євро на рік, не лише ледве покриває найоптимістичніший розмір витрат на отримання фінансування такої реконструкції, але й є абсолютно не доведеною – просто не існує чіткого техніко-економічного обгрунтування такої економії, і цифра ця, швидше за все, «взята зі стелі».

Якою ж буде реальна вартість кредиту ЄБРР на існуючих умовах?

Питання зовсім не риторичне – адже умовами кредитування передумовою здійснення першої та подальших виплат коштів передбачено встановлення тарифів на рівні, який забезпечує повне відшкодування витрат. Враховуючи ж цілу низку інших положень, до розміру тарифів доведеться включати й покриття сум субвенцій, недоотримуваних від Держави – таким чином реально існуючі тарифи мають ще до початку отримання залучених коштів зрости щонайменше на третину (окремі фахівці схиляються до значно вищої цифри).
 
Більше того, фактично сама можливість такого фінансування знаходиться під сумнівом – адже ціла низка умов його здійснення об’єктивно неможлива до виконання, при тому передбачається безумовне припинення фінансування за обставинами будь-якої з них. І чи не найважливіша з таких умов – вимога забезпечення 95%-го рівня збирання плати за надані ЖТКЕ послуги. Важко уявити собі, що з підвищенням тарифів платіжна дисципліна населення зросте, але якщо б навіть і так – хто покриватиме хронічну заборгованість бюджетних установ і організацій, яка лише на даний час складає близько 12 мільйонів гривень?

Натомість умовами кредитування передбачено не просто пряме втручання в фінасово-господарську діяльність ЖТКЕ – фактично міська влада повністю втрачає контроль над підприємством на весь термін дії кредитного договору. При цьому окремі з умов дають всі підстави для припущень стосовно не просто втрати контролю, а й можливості втрати Підприємства взагалі. Якщо ж до цього додати вимогу про гарантування монопольного становища ЖТКЕ в місті (включно до прямої заборони діяльності будь-яких інших операторів, у т.ч. й локальних) – вимальовується не зовсім, м’яко кажучи, райдужна перспектива.

Чи є альтернатива такому «фінансуванню»?

Є, і не лише за рахунок підвищення тарифів та кредитування місцевими банками витрат на реконструкцію за фактом їх здійснення. До речі, тими ж умовами кредитування визначено, що Гарант, тобто міська влада, повинні включити до міського бюджету кошти, достатні для забезпечення гарантійних зобов’язань – а це, фактично, забезпечення повернення суми кредиту з відсотками. Якщо ж врахувати, що покриття будь-яких витрат в бюджеті може передбачатися лише за рахунок реальних надходжень – то навіщо позичати, коли є джерела власних коштів?
Крім того, фахівці-комунальники посилаються на досвід Новоград-Волинського – де реконструкція міського водоканалізаційного господарства здійснюється за рахунок аналогічного кредиту, але не від ЄБРР, а від Світового банку – при цьому навіть оголошена вартість його обслуговування суттєво нижча від запропонованої Житомиру – 4,02%. Аналогічна ситуація й в Черкасах – 4,5%.

З вищевикладеного очевидно, що обраний Житомирською міською владою варіант вирішення проблеми з тепло- та гарячим водопостачанням в місті – навряд чи можна вважати найкращим. Натомість питання це з дивною впертістю вноситься на розгляд міської ради вже вдруге – ще минулого року, на тридцять п’ятій сесії, воно було знято з розгляду з причини «непрозорої мотивації». Прозорості з того часу не побільшало – отримати проекти щонайменше семи документів (угод, планів тощо), які не можуть не бути невід’ємною частиною рішення міської ради, не вдалося. Проект же самого рішення нічим не відрізняється від тоді заблокованого, зокрема і в частині надання міському голові повноважень при підписанні відповідних угод, які унеможливлюють подальший контроль за реалізацією проекту з боку територіальної громади.

Залишається сподіватися на здоровий глузд більшості депутатського корпусу, який стане на заваді прийняттю такого рішення без попереднього широкого його обговорення і аналізу, у т.ч. за участі незалежних фахівців і консультантів.

Депутат Житомирської міської ради п’ятого скликання
головний редактор «КРОК Радіо»
Іваницький Ігор Миколайович, 01.03.2010р.