ТОМУ ЩО ПОСЛІДОВНІ?

Позаминулого тижня на шпальтах місцевих інтернет-видань з’явилося чергове повідомлення з числа тих, які я, виходячи з власного досвіду, всерйоз не сприймаю – то вже зазвичай, що до кожної виборчої гонки збільшується кількість переможних реляцій і обіцянок-цяцянок на тему «от тепер таки нарешті заживемо».

Хоча повідомлення перечитав уважно – бо стосувалася воно досить, так би мовити – «рідної» для мене, теми – теми планів нинішньої міської влади стосовно подальшої долі безумовно стратегічно важливого для міста підприємства, монополіста в сфері теплозабезпечення і гарячого водопостачання – «Житомиртеплокомуненерго».

Певно хтось ще пригадає, як наприкінці 2007-го року мені довелося опинитися в центрі протистояння спробі прихованої приватизації цього підприємства шляхом передачі його активів – котелен, мереж тощо, - під контроль сумнівної комерційної структури. Дякувати богові і здоровому глузду багатьох, моїх тоді ще колег – депутатів, як і жорсткій позиції міської прокуратури – та оборудка була зірвана, занадто вже… неакуратно, щоб не сказати – нахабно, все викручувалося. Здавалося б… отож бо й воно – треба бути абсолютно наївною людиною, щоб розраховувати на «спробували – не вийшло, і не треба». Тому й не випускав я з поля свого зору цю тему – в межах свої можливостей, яких, зрозуміло, значно поменшало з втратою депутських повноважень, але ж не настільки, щоб вже геть нічого не бачити і не знати…

Тож повертаюсь до вже згаданого повідомлення, заголовок якого було викладено наступним чином: «ЕБРР выделит Житомиру 15 млн. евро на замену теплотрасс и оборудования». Цитую: «Вера Шелудченко провела очередной этап переговоров с представителями Европейского банка реконструкции и развития. Темой переговоров стало выделение кредита в 10 миллионов евро под беспрецедентно низкий процент и 5 миллионов евро грантовых средств от европейских правительств, которые не нужно будет возвращать.»

Ой, як гарно – скажете ви. Ой, як добре – відгукнулися читачі. Але…
Після наступної фрази: «Срок предоставления кредита будет уточнен позднее» - я лише посміхнувся, - як оцінював подібні заяви мій батько: «сотрясение воздусей», - головне прокукурікати, а там хоч сонце не вставай. Не менше насмішило й наступне твердження: «Благодаря внедрению современных технологий город будет экономить на доставке тепла в дома 1,5 миллиона евро в год, - порадовалась Вера Шелудченко». Воно ж таки дійсно – як тут не порадіти, коли очікувана економія складає суму, порівнювану з річним бюджетом «Житомиртеплокомуненерго»… перпетуум-мобіле по-житомирські – це хвацько.

Ну чи міг я не поцікавитися – що ж то воно за дивина така?
Телефон, приватні зустрічі, знову інтернет, знову телефон… з сумом ще раз впевнився – важко без депутатського мандату, дуже швидко відстаєш, так би мовити, від життя – бо, як виявилося, проект рішення «Про надання гарантії та дозволу КП «Житомиртеплокомуненерго» на отримання кредиту від Європейського банку реконструкції та розвитку» готувався ще на тридцять п’яту – жовтневу минулорічну, сесію міської ради. Хоча й був знятий з порядку денного вже на стадії погоджувальної ради. 

Проект рішення я дістав – про нього ще згадаю нижче, а ось як визначено причини його зняття з розгляду ради ще однією з інтернет-публікацій: «В конце года на сессии в Житомирском горсовете был снят с рассмотрения вопрос о разрешении привлечь коммунальному предприятию «Житомиртеплокоммунэнерго» многомиллионного кредита ЕБРР на реконструкцию. Инициировала снятие вопроса фракция БЮТ, мотивировка – непрозрачное обоснование. А похоже на политшантаж…»

Те, що наші «акули пера» (особливо безіменні – як у останньому випадку) полюбляють будь-яку проблему пришпандорити до політики – це вже не дивує: не розумієшся на питанні – з розумним виглядом шукай політичного підтексту… Тому я, за звичкою, спробував сам розібратися – на що воно таки насправді схоже, і… назбиравши різноманітних довідок, графіків та планів, зрозумів – без консультацій з фахівцями не обійтися, фінанси – то не яму копати. Та ще й викласти те, у чому вдалося розібратися, зрозумілими термінами… відразу вибачаюся, якщо викладене далі здасться нудним – ситуація, як на мій погляд, більш ніж серйозна, і потребує суттєвої уваги та хоча б поверхового розуміння ключових її, ситуації, аспектів. Отже.

Спершу – про «безпрецендентно низький відсоток», у вищезгаданому повідомленні заявлений в розмірі 7-ми відсотків річних з відстрочкою платежу. До відстрочки ще повернемося, а от щодо семи відсотків… чи то шановна Віра Тимофіївна не дуже розібралася у тому навіть, що було закладено до проекту рішення, чи то її так справно хтось… але закладена в «Перелік умов» отримання такого фінансування (як і до п.1 проекту відповідного рішення міськради) 6-ти місячна Європейська міжбанківська ставка пропозиції (Euribor), яка для довгострокових кредитів зазвичай складає близько 3,5 відсотків, плюс маржа у розмірі 6 відсотків – це аж ніяк не сім, чи не так? 

Звичайно, якщо припустити, що передбачена тими ж «умовами» можливість зниження маржі до 3,5 відсотків – «в залежності від суверенного кредитного рейтингу України та досягнення Позичальником» (читайте уважно) «показників тарифів, зборів платежів, коефіцієнта поточної ліквідності, коефіцієнта обслуговування боргу, задовільняючих Банк» – то реальність… я перепрошую, але знову ж таки тими ж «умовами» передбачено «що всі тарифи встановлені на рівні, який забезпечує повне відшкодування витрат» - що, в свою чергу, за оцінкою тих фахівців, з якими я консультувався, може привести до підвищення тарифів на тепло та гаряче водопостачання чи не вдічі відносно існуючих… А от коефіцієнт збору коштів, встановлений умовами на рівні як мінімум 95 відсотків… про що ви говорите? Навіть якщо уявити, що ви не помітите вищезгаданого подорожчання і всі разом вчасно розрахуєтесь – то що робити з заборгованістю державних установ і підприємств, яка на сьогодні складає близько пяти мільйонів гривень? До речі, й існуючі наразі тарифи мали б бути вищими, якби не та ж таки держава не зобов’язувалася відшкодовувати різницю між фактичною собівартістю тепла та гарячого водопостачання і тим, що виставляється до сплати споживачам. Зобов’язувалася, але знову ж таки – заборгувала близько 12-ти мільйонів… тобто, перепрошую, говорити про якусь міфічну можливість зниження маржі у складі кредитного відсотку?.. Девять – девять з половиною річних, а не сім. 

Та й то ще не все. В розмові з людиною, яка, виходячи зі змісту п.п. 3, 5, 8 згадуваного проекту рішення міськради, не могла не мати відношення до підготовки та погодження проектів відповідних угод, почув дивну річ: начебто сьогодні вже в якості базової ставки передбачається не вищезгадана Euribor, а Libor – значення якої для подібних кредитів перевищує 5,5 відсотка. От вже й не девять з половиною – от вже й всі одинадцять з половиною.

А ще – одноразова комісія у розмірі 1% від отриманої суми кредитних коштів, плюс пів-відсотка на резервування ще не отриманих коштів… не смішно? Ото ж бо й воно – замість обіцяних семи вже впевнено підтягнулися до 12-ти а то й вище. Варто зауважити, що останні два платежі повинні вноситися «до того як» - от вам і «відстрочка».

Ще один прикольний рядок в «умовах» (і, що найцікавіше – в проекті рішення міськради): «дизайн та моніторинг» – три відсотки від суми кредиту… вже п'ятнадцять? 

До речі, в жодному довіднику я не знайшов терміну «дизайн» у застосуванні до фінансових операцій. Хоча в «Плані фінансування»… цікавий такий листочок з логотипом відомої іноземної компанії… ще й тендеру не було, а постачальника вже визначено?.. так от, у тому плані я знайшов аналогічну цифру в більш пристойному звучанні: «проектування та нагляд». Нагляд, воно зрозуміло – «глаз да глаз» потрібен. І проектування. Хоча заходи, перераховані в тому плані – не можуть, за природою своєю, здійснюватися без відповідної проектно-кошторисної документації… певно мова йде про якесь інше проектування?.. «дизайн»… а чи це не просто ще один наукоподібний термін для визначення того, що у нас зазвичай називають «відкатом»?

Чи варто згадувати вже про те, що тими ж «умовами» передбачено так звану ануїтетну схему погашення боргу – яка може й зручніша, але помітно дорожча від звичайної, за якою відсотки нараховуються на поточний залишок боргу. Як і про те, що «Позичальник повинен відшкодувати Банку всі витрати, здійснені Банком на підготовку, оцінку, проведення переговорів щодо кредитної Угоди» – сума цих відшкодувань, до речі, взагалі не вказана (ще один «штришок» до «відстрочки»). Що вже говорити про умову: «Позичальник повинен відшкодувати Банку всі витрати, здійснені Банком для визначення того, чи стався Випадок невиконання зобов’язань» - навіть у тому разі, якщо такого «Випадку» підтверджено не буде?..

Тож, певні підсумки вже можна підбивати. Не сім відсотків річних, а від 10-ти з половиною – в ідеалізованому випадку, до 16-ти – в очевидно більш реальному, буде коштувати нам обслуговування цього «безпрецендентно дешевого» кредиту. Пригадуєте, на початку я насміхався з тези про півтора-мільйонну в євро річну економію? Зрозуміло, чи то Віра Тимофіївна обмовилась – буває, чи то інтерв’юер недочув… швидше за все йшлося про гривню. Але ж така сума помітно менша навіть за 10 відсотків від повного обсягу фінансування проекту – то про яку «економію» йде мова?

І – остаточна крапка в міфі про вигідність і доцільність подібного кредитування, навіть з врахуванням лише вищеперерахованих обставин. Валюта.
Валюта кредиту – євро.
Мене вже зрозуміли ті, кому «пощастило» вляпатися у валютний кредит, спробую пояснити й решті – кого така «радість» обминула: хто взяв кредит в іноземній валюті до осені 2008-го, витративши його на придбання чогось за рідненьку гривню і в ній же – в гривні, заробляючи на розрахунок – отримали своєрідний подарунок до нового, 2009-го року – повертати від того часу доводиться майже вдвічі більше. 
Ви за тепло чим розраховуєтесь? Гривнею. А для розрахунків по кредиту доведеться за гривню цю купляти євро. Покажіть мені людину, яка щиро вірить у те, що євро не подорожчає в найближчому майбутньому? Але ж навіть 15-20 відсотків такого подорожчання – і, з врахуванням вищевикладених розрахунків – реальна вартість кредиту виросте до найгірших з існучих на сьогодні в нашій банківській системі умов комерційного кредитування. То якого, вибачте, біса «їздити за море с**ти»? 

Тим більше, що є ще один важливий нюанс, читайте уважно – Гарантом по кредиту визначається Місто. В «переліку умов», в розділі «Передумови здійснення всіх виплат коштів» пункт «g», зазначено: «Банк має отримати свідчення про те, що зобов’язання Гаранта відповідним чином включені до бюджету Гаранта»… чи я чогось не розумію, але до бюджету міста можливо включити лише ті видатки, які забезпечуються реальними надходженнями – то на холєру, вибачте, тоді позичати – коли є «живі» власні гроші? (а вони ж таки що є, вірніше – джерела їх отримання є… не до тих бюджетів потрапляють)

Ви ще не позасинали? Не перейшли на сторінку з анекдотами або палким обговоренням проблем «другої державної»? Я б зрозумів і не образився, але, якщо когось з вас таки зачепило – то вже дочитайте.

Тож за чий рахунок весь цей, з дозволу сказати, банкет? Хто платитиме? Зрозуміло – ми. Але хто такі оті «ми»? Цифри й розрахунки, що я їх навів, лише менша частина цікавинок, що вміщені в умовах отримання цього кредиту. Про все в одній статті й не розкажеш. Враховуючи ж те, що я маю намір запросити до публічного обговорення цієї теми як сторонніх фахівців, так і представників тих владних кіл, що готують і проводять переговори щодо цієї позики (деякі попередні домовленості вже є) – решту викладу стисло, і спробую, щоб було зрозуміло.

За умовами, для отримання фінансування, крім вже згадуваної Гарантії з боку Міста, повинна бути укладеною ще й Угода про надання комунальних послуг між Містом та «Житомиртеплокомуненерго» – позичальником цих коштів… так, не хапайтесь за голову – тут я також вкінець заплутався. Бо «я не финансист, я свободный художник и холодный философ». Тому лише якимось художніми алегоріями припускаю доречність укладання Засновником, тобто Власником, підприємства угоди про надання послуг самому собі тим самим підприємством… це, певно, дуже глибоке філософське питання, особливо якщо зважити на те, що ви – споживачі послуг тепло та гарячого водопостачання, самі укладаєте з тим самим підприємством відповідні угоди, за якими й розраховуєтесь.

Але, якщо придивитися до «умов» уважніше, там можна помітити ще кілька дивних речей: як наприклад те, що «Житомиртеплокомуненерго» повинно мати «дійсне право власності на свої активи» – які наразі є, за природою своєю, власністю територіальної громади міста. Зрозуміло, що кредитор, намагаючись себе унебезпечити, виставляє найжорсткіші вимоги – включно до повного блокування можливості втручання міської влади у фінансово-господарську діяльність «Житомиртеплокомуененерго» (розділ «Негативні зобов’язання»). Але з якого раптом дива «умови» вимагають від Міста (розділ «Угода про надання гарантій та підтримки Проекту», пункт «b») встановлення для «Житомиртеплокомуненерго» виключного монопольного становища на надання відповідних послуг в місті? (і що на таку вимогу скаже Антимонопольний комітет?)

Взагалі, під час вивчення «умов» складається стійке враження, що найзахищенішими від будь яких негараздів у цій оборудці виявляються: Банк – що зрозуміло, і «Житомиртеплокомуненерго» – що вже, на перший погляд, не зовсім зрозуміло – з чого б то європейцям так турбуватися долею якогось там пересічного містечкового комунального підприємства? 

Але якщо глянути, хто втрачає… Ви особисто, як споживачі – ну, це як заведено. А от Місто, яке не лише виявляється фактичним джерелом розрахунків по кредиту, але ще й перебирає на себе зобов’язання держави щодо можливих компенсацій при наданні відповідних послуг… вимальовується така цікава картинка, що, не приведи господи, щось піде не так (а коли воно бувало, щоб «так»? та й за тими ж умовами – «не так» можна навіть «зі стелі взяти») – громада не лише повністю втратить контроль за теплопостачальними активами міста, а ще й залишиться винна – і буде розраховуватися власним споднім до кінця днів своїх. 

Скажете – перебільшую? Можливо, можливо… умовами отримання фінансування Арбітраж передбачено в Лондоні, за англійським законодавством… це так, до речі.

Зважте – проект отримання цього кредиту, як то очевидно з отриманих документів, готувався ще у 2008-му році. Наскільки мені стало відомо – 19-го лютого, тобто цієї пятниці, проект вищезгаданого фінансування буде розглядатися на кредитному комітеті ЄБРР, і, в разі його затвердження на сесії міської ради, яка запланована на середу 24-го лютого – стане чинним. Пізніше, місяців через чотири, можливо й вдасться якось зупинити очевидний дефолт, до якого місто приведе його виконання, але… вже лише первинних втрат, не кажучи про суми штрафних санкцій, вистачило б щонайменше на добудову другого майданчика очисних споруд каналізації, і не лише його…

Звичайно, я не обмежуся лише публічними виступами – всі наявні у мене документи, у т.ч. висновки фахівців, спробую довести до відома компетентних органів. Спробую, бо тих повноважень, які були у мене тоді – в 2007-му, вже не маю, тому й прислуховуватись до мене ніхто не зобов’язаний. Тай не лише у цьому проблема – те, що очевидно суперечить чинному законодавству – кінець кінцем буде прибрано, я й сумніву у цьому не маю. Але це – не змінить суті оборудки, яка елементарно має бути визначена, як на мій погляд, небезпечною для міста, більше того – шкідливою і такою, що суперечить інтересам територіальної громади. 2007-й – 2010-й… "тому що послідовні"?

Натомість 24-го депутати міськради зберуться в сесійній залі… вони, в більшості своїй, і так не дуже прислуховуються до того, що звучить з трибуни, а пачки проектів рішень носять переважно для солідності – розгортаючи лише на тіх сторінках, де йдеться про щось особисто для них-собі-улюблених цікаве… я не знаю, що можна зробити, щоб зупинити те, що відбувається – бігати по місту? кричати гвалт? Навіть уваги не звернуть – ще й посміються. Але… ви – ви зовсім нещодавно ходили на виборчі дільниці, тобто ви маєте якусь певну довіру, чи то сподівання – на ті політичні сили, якім віддали перевагу. Вони, сили ті, представлені і в сьогоднішньому складі ради – може хтось із вас спробує звернутися до них? не впевнений… А в місті вже греблю гатити можна потенційними кандидатами на мерську посаду, шановні – може ви приєднаєтесь? Я ж не кажу «низачьто»: модернізація теплоенергетичної галузі в Житомирі – то не забаганка, то нагальна потреба – але ж «не корову купуємо»? 

Ще раз підкреслюю: я не фінансист, можу й помилятися у чомусь – то давайте розберемося разом? Бо ж домодернізуємось до того, шо й…

Зі свого боку – з радістю надам ефірний час на «КРОК Радіо» (102,2МГц) для будь якої компетентної та/або конструктивної думки («всіх на вила» не пропонувати – то не є конструктивно). Будь кому надам… шановні майбутні мери, сери і пери – чи не бажаєте попіаритися на шару? Агов?

• Аудіоверсія статті, вміщена в програмі "Всерйоз про головне" від 13.02.2010р. ("КРОК Радіо" - 102,2МГц) - http://krokradio.zt.ua/audio/20100213.mp3