Секрети пришестя Віри Шелудченко

У 2006 р. мером Житомира стала Віра Шелудченко. Її пришестю передували цікаві баталії, які досі нікому не були відомі. Спробуємо розібратися, чи насправді вона така вже самостійна „амазонка”, як звикли сприймати житомиряни.

По-перше, Шелудченко не витратила жодної копійки для власної виборчої кампанії. Таку щедрість виявили інші підприємці - Сергій Сухомлін та Вадим Рабіновіч. Згодом Віра Тимофіївна „віддячуватиме” цим чоловікам по повній програмі, а саме кінотеатром „Україна” та рядом інших об'єктів в місті.

На запитання, хто привів Шелдченко у політику, вона відповіла у першому інтерв'ю як кандидата в мери: „Мене туди засватав Стельмах”. Зауважимо, Володимир Стельмах нині очолює фракцію „Наша Україна” в Житомирській міській раді і має причетність до Житомирської панчішної фабрики.

З ким би мені не довелося спілкуватися у колишній команді штабу Шелудченко, вони переконані, що перемога стала наслідком скандального побиття Володимира Зубрицького. На той час Володя, як і Шелудченко, були в одній партії „Наша Україна” (зараз вона в „Єдиному центрі” - авт.). Якось він завітав на зустріч з виборцями іншого кандидата. Охоронці суперника вчинили напад на Зубрицького, внаслідок якого він потрапив в лікарню і місяць приходив до тями. На цій хвилі був розіграний чудовий сценарій, як Шелудченко захищає скривдженого і не дозволить повторити таке неподобство по відношенню до інших житомирців.

Не вдаватимуся у деталі судових позовів про визнання Шелудченко мером. Її інавгурували кілька разів. Справді дивно. Один підприємець, який свого часу палко підтримував кандидата Шелудченко, сказав, що судовий процес був куплений за фантастичний „гонорар” у Києві. Зараз цей бізнесмен попав у немилість до „королеви”, бо її пріоритети змінилися. Як кажуть, „бабло побеждает зло”.