Роман Здорик объяснил свою позицию относительно конфликта Черпицкого и Василевича

Крапки над «і» або не шукайте ворога там, де його немає

Думка того, кого зачепили

Дозвольте погодитися із своєю колегою по журналістському цеху Оленою Галагузою. Судовий процес щодо «Газети по-українськи» є дійсно маразматичним.

Чому? Тому що власне конфлікту між самим виданням і народним депутатом немає. А «Газету» і Олену втягнули туди штучно. В тому числі й через недогляд редакції видання.

Не маючи неспростовних доказів факту побиття на руках, газета мала би написати «Журналіст Василевич стверджує, що його побив нардеп Черпіцький». Або «За словами Василевича…» і так далі… Сам же «потерпілий» Василевич на суд не з’явився. Принаймні, на судовому засіданні, де був присутній Ваш покірний слуга, його не було.

Нагадаємо, що ще задовго до жовтня-листопада 2009 року одна за одною почали з’являтися публікації проти народного депутата Черпіцького О. З. Олексій Василевич весь час виступав із заявами та повідомленнями щодо згаданого нардепа.

Так сталося, що чаша терпіння депутатського переповнилася саме після публікації в «Газеті по-українськи». А от те, що така демократична політична сила як «Свобода» та така поважна (без іронії чи сарказму, щиро) журналістка як Олена Галагуза, яку знаю давно як принципову і чесну піддалися на провокацію Олексія Василевича – це прикро. Ще прикріше за шановану мною «Газету по-українськи». Вас просто підставили…

Який же імовірний фінал цієї історії?

«Газета по-українськи», не маючи доказів побиття Олексія Василевича народним депутатом, буде змушена сплатити 170 тисяч гривень моральної шкоди. Швидше за все, не ризикуючи стати банкрутами, власники газети зішлються на Закон України «Про інформацію», згідно з яким відповідальність за статтю несе… її автор, Олена Галагуза. А отже компенсацію за моральну шкоду нестиме вона. Інша річ, якщо побиття дійсно підтвердиться.

Що ж стосується моєї позиції в залі суду… Як будь-який законослухняний громадянин, я з’являюся за викликом у суд і говорю правду, як того і вимагає ЗАКОН. Якби мене викликали з боку Олени чи Олексія, я би так само прийшов і свідчив. Бо це мій обов’язок як громадянина. На відміну від тих, хто заварив кашу, а потім по-страусячому ховає голову у пісок...

Найбільш сумним у цій ситуації є інше. Чому, коли людина, незалежно від того нардеп чи ні, яка має дароване Конституцією України і українським законодавством на захист честі та гідності, всі кричать про утиски свободи слова? Чи може наші борці за демократію не готові до справжньої демократії? І суть тут зовсім не у Черпіцькому.

Повірте мені, якщо завтра на лідера «Свободи» Олега Тягнибока з’явиться подібна публікація – він теж піде до суду. За логікою, ми всі маємо урочисто проголосити: «Тягнибок – ворог преси!» Давайте врешті, любі українці, перестанемо жити подвійними стандартами?