"Жито-мир" – то поняття з минулого?

У провінційному Житомирі, із журналістами „співпрацюють” набагато простіше - в стилі середини 90-х років.

Місцевих працівників мас-медіа тут б’ють не тільки тихцем, у під’їздах будинків чи на безлюдних вулицях. Дехто з народних депутатів „із почуттям глибокого задоволення ” й „сумлінно виконаного обов’язку” навмисно робить це „на публіці”.

Приміром, у такий спосіб один з народних обранців-член фракції БЮТ просто на автостоянці перед супермаркетом відомої торгової марки „поспілкувався” з редактором Інтернет-видання „Скандальний Житомир” Олексієм Василевичем.

Інший держслужбовець – керівник районної ради (!) від „Нашої України” – у присутності кількох людей у власному кабінеті побив редактора газети „Сільське життя” Валерія Івановського.

На Петра Тарасюка, журналіста газети „Інтерес”, автора кількох книжок (в тому числі про серійного вбивцю Анатолія Онопрієнка), невідомий напав у під’їзді будинку, де живе зі своєю родиною упорядник книжки-мартиролога про загиблих за часів Незалежності України вітчизняних журналістів. Окрім завдання тілесних ушкоджень, нападник мав завдання поцупити кейс пана Петра, в якому знаходилися документи й матеріали про скандальний судовий процес щодо відновлення на посаді Ірини Синявської – колишньої глави Житомирської обласної ради, яка перейшла від „помаранчевих” до політичних сил, що гуртуються навколо Партії регіонів.

Іще одна спроба напасти на журналіста мала місце на людній вулиці обласного центру. Володимир Гребьонкін, який знімав на камеру процес з’ясування обставин однієї з ДТП, мало не позбувся коштовної фотоапаратури. А ще журналіст наслухався нецензурних висловів на свою адресу з вуст звичайного співробітника ДАІ. Мабуть, той мав намір „зробити бізнес” на ДТП і фіксування кимось стороннім окремих деталей отримання „кешу” з рук винуватця пригоди не входило до планів правоохоронця.

Звісно, таке безсоромне нехтування нормами законодавства в Житомирі можна пояснювати безліччю причин. З-поміж яких - і горезвісна провінційність, і низький інтелектуальний рівень значної частини населення (за часів СРСР, в Житомирі функціонували лише три інститути: педагогічний, сільськогосподарський та філія Київського політехнічного), і певні помилки самих фігурантів пригод, себто журналістів.

Мер міста Житомира Віра Шелудченко, - поквапилася зробити публічну заяву, адресовану правоохоронним органам.

- Вважаю неприпустимим напади на журналістів та інші випадки перешкоджання їхній професійній діяльності, - каже Віра Тимофіївна. – Без свободи слова демократичний розвиток суспільства – неможливий. Безпека журналістів є важливою складовою загальної свободи слова.