1. Центр сучасного мистецтва «Урожай»
Комплекс знаходиться у будівлях Виставки досягнень народного господарства. Центральний павільйон зберіг свою історичну назву – «Колгоспи Попільнянського району». 

Життя часто підкидає такі задачі, які не мають розв’язання. Утім, лише на перший погляд. Якщо ж ще раз подумати, чи правильно ми зрозуміли умови і сказати собі, що вихід таки є, він обов’язково знаходиться. Треба лише, як у відомій задачці про крапки й прямі, дозволити собі вийти за рамки, які створюємо собі ми самі.

У зв'язку з вимушеним вихідним учора вибрався погуляти туди, куди давно збирався - на Лесі Українки й навколишні вулиці.

Є провінція, і є – провінція. Перша – «тутешня» - пишається своєю говіркою, історією й пам’ятками. Її маленькі будиночки й короткі вуличкі, віддаленість від столиці, низький темп життя та невелика кількість подій – сприймаються як камерність.

Вже другий день, проходячи по Московській навпроти ринку, помічаю дещо незвичне. Це незвичне – у циганах. Точніше – у циганках: їх незвично багато, і вони не обшарпані й брудні, а в гарному й дуже яскравому одязі.

Можливо, це тому, що зараз приїжджаю суюди надовше, а не лише на вихідні. А може тому, що осінь – блукання насамоті, жодної думки в голові й якась ледь відчутна меланхолія... А може – просто прийшов час. Я раптом зрозумів і відчув місто рідне місто.

Виявляється, є в моєму Житомирі місцина, яка має таку казкову назву. І найдивовижніше в цьому, що цю назву має саме те місце, де я народився і провів своє дитинство! Адже мені нарешті вдалося купити карту Житомира.

Одна з речей, за якими я сумую в Житомирі – у Києві також, але все-таки в Житомирі, бо там я ще застав їхню атмосферу – це букіністичні магазини.