Мова, опозиція чи що є реальною загрозою для України.

Останнім часом ми спостерігаємо, опозиція влаштовує істеричний цирк навколо закону про регіональні мови, який начебто робить російську мову другою державною в Україні. Не робить.

Більш того, немає жодної вказівки на те, що надання меншинам права подавати документи до органів місцевої влади на рідних мовах за місцем проживання хоч якось загрожує українській мові. Український народ розмовляв і буде розмовляти українською мовою, як співали пісні українською мовою, так і будемо співати. Українську рідною визнає більшість населення України, як україномовні, так і російськомовні.

Проблема висмоктана з пальця. Українська мова цим законом НІЯК не обмежується. Єдине, українській треба буде тепер поборотися на регіональному рівні з іншими мовами, мовами меншин, а це їй по силам. Вона чудова і сильна. Щось опозиціонери не договорюють, роздуваючи істерію. Навіщо їм це?

По-перше, тому що їх масово підбирає політична імпотенція. Опозиція не здатна дати країні дієвого проекту розвитку. Головне, вони не хочуть змінювати існуючу політичну систему. Їх і так все влаштовує. Все, за винятком одного - їх відмежували від бюджетного корита, звісно, це зробили регіонали.

По-друге, хочеться сісти жирною дупою в тепленьке парламентськеі крісло, ще на один термін. А народ на попередні істеричні кампанії , на кшталт «Волю Юлі» чи «Ми зробимо краще» щось не дуже і ведеться. Більшість із опозиціонерів в темі останні десять років майже безперервно, а тому нічого більше робити не вміють. Працювати? Та ну, ось говорити…

До речі, Яценюк заявив, що опозиція до парламентських виборів у Раді не з'явиться. Тобто реально, вони збираються кілька місяців прогулювати роботу. А зарплату і «матеріальну допомогу» отримуватимуть всі, як один. Класна позиція. Дійсно, а навіщо працювати, протестуємо. На темі з мовою навіть вже забутий Ющенко спробував показати себе, але напевно що йому вже точно нічого не світить.

Головне,що все це є другорядним. І мудрий український народ це прекрасно розуміє. Тому на цирк під Українським домом зібралося лише кілька сотень персонажів: чи опозиціонерів, для яких це останній шанс потрапити в Раду, або зовсім вже стурбованих, для яких різні протести важливіше об'єктивної реальності.
В інших містах України мітинги «проти другої державної» збирають по 20-30 чоловік, що говорить про те, що нікому ця тема не потрібна і не цікава.
Від чого ж саме відволікають ці «принципові» протести? В Україні в ці дні відбувається багато чого цікавого і доленосного, що не викликає обурення опозиції (вони навіть не згадують про це)!

По-перше, Україна стрімко йде до дефолту. Борги ростуть, сальдо зовнішньої торгівлі негативне на мільярд доларів на місяць, що з величезною швидкістю вимиває з країни валюту. Опозиція криком навколо регіональних мов відволікає людей від цього факту.

По-друге, гривня на грані обвалу. НБУ вже «рекомендує» експертам не говорити про обвал гривні. І регіонали починають розуміти, що до виборів вони гривню не втримають. Тому їм тема з достроковими виборами дуже вигідна, і опозиція, своїми закликами грає їм на руку.

По-третє, у нас є провал «Євро-2012», оскільки ні в одному з напрямків очікування не виправдалися. Влада говорить про два мільйони вболівальників, які приїхали в Україну, але за реальними підрахунками їх було всього 150-200 тисяч (навіть на фінал приїхало близько 15 000, на інші матчі в 2-3 рази менше, множимо на кількість матчів в Україні, отримуємо адекватний результат). Регіоналів можна було тикати мордою в провал «Євро» як передвиборної агітації, але опозиція навіть побічно погане слово в сторону влади з цього питання не говорить.

По-четверте, приватизуються стратегічні галузі - обленерго, електростанції, скоро прийде час «УкрзалiзницяЦе вже виникають загрози національної безпеки і фактичний відхід від Республіки в бік олігархії.

По-п'яте, 4 липня, в той час, поки «Свобода», «Батьківщина», «Фронт змін» та інші опозиціонери бавились в «поштовхати Беркута», у ВР був прийнятий новий закон про держзакупівлі, який спрощує процедуру розділення бюджету, оскільки тепер для цього не потрібнен тендер, а також не розкривається інформація про те, що, у кого і за скільки купила держава. Це плюси тільки для корупціонерів і олігархів, які зможуть таким чином вкрасти ще пару десятків мільярдів. Правда, класно? Правда, з «Беркутом» поштовхатися важливіше?

По-шосте, за кордоном зараз активно крутиться скандал з незаконними поставками української зброї (зокрема танків). Але всередині Україні про це тиша, і ніхто не висуває владі претензії з цього приводу. Чому? Всі в долі? Класно…

По-сьоме, Президент з дня на день протягне закон про внутрішні війська. Замість внутрішніх військ (ВВ) планується створити нову структуру, яка буде підпорядковуватися не МВС і не Міноборони, а безпосередньо Президенту. Структура, яка зможуте вдиратися в будинки, проводити обшуки і арешти без санкції прокурора або рішення суду, фактично це буде політична репресивна машина влади. Але опозиція про це не турбується – можливо, влада їх переслідувати не буде (оскільки вони нешкідливі для нього). Влада буде переслідувати таких, хто реально б'є по його слабких місць і реально протистоїть руйнуванню Україні.

По-восьме, поки протестанти бігають навколо Українського дому, українська влада укладає договори з Китаєм і Катаром на продаж землі сільськогосподарського призначення, поки на суму три і один мільярда доларів відповідно. Для когось, може, і мова державотворчий фактор, але взагалі державу завжди визначає земля. Єдині два народи, у яких не було своєї землі - це євреї і цигани, і то, не від того, що вони самі так захотіли. А ці наші землі розбазарюють, і ніяка опозиція про це навіть не згадує. Для мене і для багатьох ще, ця земля - сакральна. Священна. Рідна. Як би не було тут погано, я ніколи не думав звідси їхати, і не уявляю собі життя без неї. І продаж цієї землі ми повинні не допустити. А з тими, хто зі мною в цьому згоден, я домовлюся будь-якою мовою. Почну з української, а там дивись і англійською, і російською, аби стали на захист рідного будинку, рідної землі української від лап окупантів.