Дивне це болільництво «ультрас»

У лютому поточного року в м.Коростені та Коростенському районі, в публічних місцях, з’явилися доволі «цікаві» написи, зокрема «Ми повернулися, смерть жидам».

Підписів під витворами чомусь не залишено. Можливо, через сором’язливість анонімних «художників». Можливо, через їх розуміння сумнівності таких занять з точки зору закону, а, простіше кажучи, того, що за них можна банально отримати по руках. Звідки повернулися аноніми і чому з їх повернення має настати «смерть жидам», незрозуміло.
 
Говорять, що до написів причетні представники осередку місцевих «ультрас» - найбільш темпераментних і непосидючих болільників коростенського футбольного клубу, які водночас симпатизують занесеним до нас з-за кордону, мов всюди проникаюче насіння бур’яну, скінхедівським ідеям.
 
Дивне це болільництво «ультрас».

Весь матч такий болільник може простояти спиною до футбольного поля, мов диригент перед оркестром, не бачачи жодного епізоду гри і щосили волаючи. Але ще більш дивні їх скінхедство і неонацизм. Що спільного може бути у хлопців з Житомирщини з екстравагантним американським злочинцем, ксенофобом Девідом Лейном, який був засуджений у США сукупно на 190 років позбавлення волі, але із зрозумілих причин (через обмеженість тривалості людського життя) строк повністю не відбув і помер у в’язниці?
 
Саме останній вигадав неонацистське вітання «14/88», закодувавши власне висловлення щодо спасіння «білої раси» та «Хайль Гітлер», яке його шанувальникам, у т.ч. з українського міста Коростень, чомусь здається верхом таємничості, оригінальності й інтелекту.
 
Хочеться запевнити, що на світі є безліч речей, значно оригінальніших і цікавіших, ніж такі кодування і шовінізм в цілому. Лев Толстой, велич і геніальність якого, на відміну від Девіда Лейна, жодного сумніву не викликає, в часи активізації в Росії антиєврейських настоїв сказав, що у нього «єврейське питання» стоїть на вісімдесят першому місці. Він так висловився не через зверхнє ставлення до єврейського народу (який нібито називав старим, розумним і прекрасним), а тому, що, насамперед, переймався феноменом людської душі, питаннями віри, сенсу життя, який не знищувався б з настанням фізичної смерті, - тобто найважливішими для людини речами.
 
Таких спрямувань можна побажати й іншим. Беріть приклад з титана Льва Толстого, а не із кримінала Девіда Лейна. Бо нікуди скінхедівське вчення, романтичне на перший погляд, не приводить, крім маргінального узбіччя і в’язниці. «Крутою» і розумною така діяльність може здатися тільки дуже обмеженим людям, ще й, до того ж, легковажним. Ряд статей Кримінального кодексу спеціально призначені для того, щоб вгомонити занадто активних вирішувачів расового питання. Ці статті стосуються, зокрема, розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, публічних закликів до геноциду та розповсюдження відповідних матеріалів.
 
Якщо написання цифр на стінах і парканах, хоч їм там і не місце, ще видається дитячою забавою і може бути списане на підлітковий інфантилізм і пізнє подорослішання, то бажання смерті кому б то не було – це вже серйозно.
 
Ризикну стверджувати, що у вищевказаних «художників» і їм подібних є значно небезпечніші вороги, ніж демонічні «жиди». Це їх особисті лінь, невігластво, заздрісність, комплекс неповноцінності – список, на жаль, можна продовжити. З ними і треба боротися і заявляти про себе, демонструвати свою значимість не шляхом провокаційних закликів та погроз, а корисними для себе особисто і суспільства справами. Зрештою, можна просто зосередитися на конструктивному вболіванні за місцеву футбольну команду, наближаючи своєю бурхливою енергією час проведення фіналу Ліги чемпіонів між ФК «Коростень» та іспанською «Барселоною».