В Коростене разбился строитель. Подробности происшествия

Коростенець Микола Лазаренко загинув не через розлад здоров’я. Такий висновок, стверджує його теща, зробила судмедекспертиза.

Нагадаємо, що раніше у повідомленнях прокуратури припускалося, що чоловік міг впасти з дев’ятиповерхового риштування через те, що йому стало погано.

– Коля загинув прямо на місці. Сила удару була настільки великою, що при падінні розколовся череп. Про це свідчить розтин тіла, – розповіла нам жінка.

Як розповіли друзі загиблого, Микола змолоду панічно боявся висоти. Кажуть, що колись мав необережне падіння і відтоді не міг вибиратися на поверхи.

На дев’ятий поверх, розповіла теща загиблого, його змусив полізти бригадир. Навіть те, що хлопчина боявся висоти, суворого начальника не переконало.

– Не подобається – звільняйся, – сказав бригадир. Навіть попри те, що на об’єкті, – здавали дім по Шолом Алейхема, 48, – він працював не один. Був іще й напарник.

Напередодні загибелі у Миколи було погане передчуття. Спочатку йому наснилося падіння. Намагався заспокоїти себе. Адже змалечку йому казали, що коли падаєш уві сні – це добре. За тиждень перед тим написав заяву на звільнення на роботі.

– Він дуже сумував щодо цього, нервувався. Йому не можна було – мав інвалідність на серці. Хотів заробити на квартиру, щоб перебратися з сім’єю до Коростеня, де старший синочок, Роман, мав піти до школи, а менший, Діма, – у садочок. Свєта (дружина Миколи) хотіла працювати, – згадує мати дружини Світлани.

– Коли бригадир приїхав на місце пригоди і застав загиблого будівельника – почав пити краплі і кричати, що вони не пристебнуті страховкою, – розповідає очевидець події, Володимир. – Потім із будинку навпроти вибіг якийсь чоловік. Люди, які зібралися поряд, почали шепотіти між собою, що це лікар. Чоловік зробив пораненому штучне дихання, але це його не порятувало. Спробувавши ще кілька разів, врешті-решт тіло загиблого будівельника накрили футболкою.

Директор фірми, який знаходиться у Києві, зробив похорон за власний рахунок. Оплатив усе, віднісся з розумінням. Бригадир же, стверджують родичі Миколи, хотів відкупитися від родини. Пропонував холодильник. Але просили в нього квартиру.

– У нас кооператив маленький, ми такої розкоші собі дозволити не можемо. За неї треба заплатити, – відповів він дружині загиблого.

– А де їх ті гроші взяти? – питає Світлана, дружина Миколи. – Дітей двоє. Один у школу піде, сім років має, а другому – рік і сім.

– Чоловік казав: «Ото дивися. Хата наша – то як два поверхи. А це у п’ять разів вище…» Високо. Що ж там після падіння могло залишитися? – розповідає теща покійного. Саме з нею та зі своєю бабусею жив Микола і його родина. Планували цього року, після закінчення будівництва, перебратися у квартиру в новобудові, яку сам Микола зводив.

Правоохоронці не готові дати офіційний висновок. Стовідсотково знають, що ані Микола, ані його напарник страховки не одягли. Причина, з якої її не одягли, не відома. Чи не схотіли, чи, можливо, її просто-напросто не було.

Але вдова Миколи Лазаренка сьогодні оббиває пороги усіх можливих інстанцій, аби отримати квартиру у Коростені. Як на роботу щодня їздить із приміської Щорсівки, де проживає із матір’ю та дітьми, до Коростеня. Однак поки що безрезультатно…

Фінал цієї історії буде залежати напряму від директора будівельної фірми, який знаходиться у Києві. Тільки з його легкої руки сім’я Лазаренків може отримати квартиру у цьому будинку.