В жизни Франца Карловича был один
тревожный и памятный сентябрь. Осенью сорок первого года 17-летний
юноша в родном Житомире, оккупированном фашистами, познакомился с
людьми, о которых и до сих пор вспоминает с теплотой и благодарностью.
Будинок по вулиці Корольова, 44 – унікальний. При чому, як
виявилося, не тільки своєю давньою історією, а й своєю занедбаністю. Ми живемо ніби на пороховій бочці. Труби старі та іржаві, якщо, не
приведи Боже, станеться прорив, зупинити воду ніхто не зможе, –
говорить мешканець будинку по вулиці Корольова, 44, колишній
співробітник «Житомирводоканалу» Микола Говорлівих.