Потомок основателя музея в Кмитове обеспокоен воровством картин

Олександр Бойко: «Хтось «кришує» безлад у Кмитівському музеї»

Минулого тижня до Житомира із Криму приїхав нащадок засновника Кмитівського музею образотворчого мистецтва Йосипа Буханчука Олександр Бойко.

Олександр Петрович занепокоєний ситуацією, яка склалася у музеї. Нагадаємо, що цього року в ніч з 31 січня на 1 лютого звідти було викрадено 17 полотен, а 8 квітня завдяки спецоперації СБУ було знайдено 11 картин у Києві.

-Олександре Петровичу, це перша крадіжка у музеї такого масштабу?
-Ні. Хоч я зараз живу в Криму, я достатньо обізнаний з тим, яке свавілля коїться у музеї. Мені болить ця тема, бо я був причетний до відкриття музею, працював там зберігачем творів, а у 1990 р. – директором. Після мого звільнення стали відбуватися, м’яко кажучи, дивні речі. По-перше, скоротився фонд живопису, а це є дуже серйозний злочин. По-друге, частину приміщень музею передали якійсь фірмі. Почалися крадіжки, підробки.

-Чи є реальні докази цих злочинів?
-Спочатку це були чутки. Ось у мене в руках заява співробітників музею до СБУ, датована 2004 р. У документі йдеться, що у кабінеті тодішнього директора невідомі особи роблять копії картин з матеріалів музею, які видаються за оригінали, а оригінальні роботи безслідно зникають. Також роботи зникали після виїзних виставок. Як кажуть, без коментарів. Я переконаний, що зараз справи у музеї не кращі. Хтось «кришує» цей безлад.

-Що, на Вашу думку, може вберегти музей від розкрадання?
-Має бути реєстр робіт, а я думаю, що його просто немає. Банальне питання – це сигналізація. Куди вона ділася, чому на неї не виділяють кошти? До відкриття музею (в середині 70-х років) для цього було виділено, уявіть, 50 000 рублів! Не останню роль відіграє законодавча база. Має бути закон, який би захищав картини, що знаходяться в музеях. Наприклад, в Англії, якщо роботі більше 25 років, вона стає народним надбанням і її продаж чи вивіз за кордон передбачає кримінальну відповідальність. Певно, нашим можновладцям це не вигідно…

-Поясніть, в чому полягає унікальність Кмитівського музею.
-Мій дядько Йосип Дмитрович Буханчук був відомим колекціонером. Він зібрав без перебільшення унікальні твори. Наприклад, художник із Санкт-Петербурга Євсей Мойсеєнко нікому не давав на зберігання свої роботи. Але після тривалих переговорів він передав своїх 7 картин до Кмитова. Я впевнений, що оригіналів вже немає. Серед серйозних цінностей можна назвати роботи російських митців братів Ткачових, Решет-нікова, Нікушина та інших, а також графіка Касіяна, Дерегуса, скульптури Пінчука, Горєвого, Буківського. У Кмитові, до речі, знаходиться оригінал графіки Таідзе «Родина-мать зовет».

-Що б значущого Ви хотіли зробити як нащадок Буханчука?
-У мене є архів дядька з його листами, деякими картинами, які йому дарували. Мені дуже хотілося б передати архів на зберігання, щоб люди могли з ним познайомитися. У Кмитів я його точно не передам, бо боюся, що вкрадуть. Сподіваюся, що знайдеться людина чи фонд, який візьме на себе таку відповідальність і, до-цільніше сказати, честь.

Источник