І ще раз про перейменування...

Цікаво було переглянути у блозі Юрка Градовського перелік вулиць і провулків Житомира, які підлягають перейменуванню.
Можливо, окремі перейменування досить радикальні і частина житомирян може бути просто не готовою до вшанування імен людей, діяльність і життєпис яких на протязі багатьох десятиліть "висвітлювались", виходячи виключно  з ідеологічних міркувань. А як працює пропаганда навіть в умовах відносно вільного доступу до альтернативного трактування подій - ми всі не стільки бачимо на прикладі населення сусідньої країни, як радше відчуваємо наслідки цього "зомбування" на собі.
Однак особисто у мене немає сумнівів, що з часом всі ми взнаємо правдиву історію життя кожного з тих, кого буде вшановано шляхом перейменування. І не просто прочитаємо біографію чи поспівчуваємо трагізму долі окремої особистості, а й відчуємо глибоку пошану до тих, хто так прожив своє життя (часто - коротке), що нащадки нехай і через десятиліття, однак віддають належну шану.
..........................................................................................
Мені особисто не доводилось чути ні про вулицю Ємєльянова, ні про те, хто він такий, і чому його ім'я має носити вулиця в Житомирі. І так само до перегляду блога Градовського я не знав, хто такий Клим Поліщук. Оскільки інтернет-пошуком всі вміють користуватися (було б бажання), то я приведу у блозі лише два результати пошуку.
Перший - з рос. вікіпедії:
"4 ноября 1929 г. арестован. 21 января 1930 осуждён по ст. 58-10-13 УК РСФСР на 10 лет заключения в лагерях. До лета 1931 г. отбывал наказание на Соловках, следующие 4 года — в сёлах Большая Михайловка и Долинское (Карлаг). 27 июня 1935 вновь вывезен на Соловки. 9 октября 1937, после пересмотра дела «украинских националистов», вместе с большой группой деятелей культуры приговорён к высшей мере. 3 ноября 1937 г. расстрелян"
Другий - "Україна молода":
"Вважається, що 25 грудня 1916 р. знаменитий «Щедрик» Миколи Леонтовича вперше прозвучав публічно на концерті, і виконав його хор Київського університету Святого Володимира під керівництвом відомого диригента і композитора Олександра Кошиця.
Постає риторичне запитання: хто ж записав цю народну перлину і вручив подільському композитору Миколі Леонтовичу, який зробив аранжування до неї? На Житомирщині є таке велике село Краснопіль (колись — невеличке містечко. — Ред.), у якому тоді мешкало близько 5 тисяч жителів. Саме там у 1891 році народився від природи талановитий майбутній письменник Клим Лавренович Поліщук. Виростав сиротою, самотужки здобував освіту і написав чимало книжок. Про його творчість я дізнався через колишнього односельця, нині працівника Національної академії наук ім. Тараса Шевченка, кандидата філологічних наук, члена НСПУ В. П. Мовчанюка, який привіз із Києва, на моє прохання, видобуті зі спецархівів сім книжок Клима Поліщука: «Поезії» (перша проба пера), «На порозі», «Казка палацу» (оповідання), «Серед могил і руїн» тощо. Твори Поліщука — щирі, цікаві, наскрізь пройняті думками про незалежність, суверенність України. Цікаво й те, що близько двох сотень пісень опрацював славний подолянин Микола Леонтович і проклав їм шлях на світові обрії. Пісні, зібрані в Краснополі і в селах тодішнього Уланівського району на Вінниччині, нині співають скрізь. Не всі тільки знають, що саме в селі Краснопіль народився «Щедрик» — перлина української (а тепер і світової) хорової музики. І цей «Щедрик» записав від людей Клим Поліщук через свою дружину — письменницю Галину Орлівну (дівоче прізвище Менська). У ті роки вона працювала акторкою Вінницького драматичного театру ім. Івана Франка, а Клим Поліщук передав зошит записів композитору Леонтовичу"
..........................................................................................
Тож хіба не вартий наш талановитий земляк з такою трагічною долею, щоб ми знали про нього і гідно шанували його память?