Журналисты житомирской газеты Субота жалуются на действия работников ГАИ

"Дикая история произошла в четверг в Коростене" - пишет житомирская газета Субота.

Получив сообщение о нападении на председателя Коростенской районного совета, журналист газеты Роман Здорик срочно выехал в Коростень на служебном авто.

Там журналистская группа стала жертвой глупого "лохотрона", устроенного житомирянам тамошними "рыцарями полосатой палочки".

 - Нас остановил пост ГАИ возле рынка. Проверили документы. Претензий никаких не выразили. Поскольку мы Коростень знаем плохо, то спросили у гаишников, как проехать в прокуратуру, они показали, - рассказывает Роман Здорик. - Но, очевидно, при слове "прокуратура" у них сработал некий рефлекс. Дорогу они нам показали, но - самую длинную, и когда мы подъезжали к прокуратуре - нас остановил... тот самый патруль ГАИ! - добавляет журналист.

Дальше все происходило, как в анекдоте.

Гаишники заявили, что автомобиль якобы проехал перекресток на желтый свет. Словно из-под земли появились двое "свидетелей" - пенсионеров ... В результате водителю группы выписали штраф. Вся эта волокита отняла у группы драгоценное время, которое должно был быть потрачено на расследование резонансного события, которое буквально "поставило на уши" весь Коростень!

"Героем" этой истории стал лейтенант Денис Белявский.

Теперь логичные вопросы. Кому это выгодно? Кто и зачем заказал беспардонный "наезд" на газету? Может, по делу о нападении на председателя райсовета - кому-то есть что скрывать?

Даниил Кисель, газета Субота


Чому коростенські даішники бояться «Суботу»?

У Коростені водієві редакційного автомобіля газети «Субота» співробітники ДАІ виписали штраф за те, що той зупинився на червоне світло. Лейтенант міліції Денис Білявський із напарником вперше зупинили редакційний ВАЗ-2109 тоді, коли ми за службовим завданням шукали районну прокуратуру. Зацікавилися відсутністю на склі у куточку талону техогляду. Тільки після того, як водій пред’явив «лицарям смугастої палички» свої документи і талон – ті сказали, що претензій не мають. Про всяк випадок зазирнули у багажник, очевидно, забувши вказати причину свого занадто ентузіазму. А заодно підказали нам, як дістатися районної прокуратури. Треба було повернутися назад і зробити коло. Ясна річ, що ми рушили за вказаним напрямком.

Яким же було наше здивування, коли при під’їзді до прокуратури ми зустріли… той самий автомобіль ДАІ із службовим синеньким номерним знаком «0157». ВАЗ-21099 із двома пасажирами у даішній формі чекав на нас уже там. Для того, щоб дістатися прокуратури, слід було перетнути перехрестя, регульоване світлофором. На червоне світло, як і годиться, зупинилися. Тільки після того, як ми рушили з появою зеленого, співробітники ДАІ вказали нам жезлом зупинитися.

Слухняно виконавши «прохання» інспектора, водій авто поцікавився причиною такої палкої пристрасті до наших скромних персон. Згаданий лейтенант, не представившись і не надавши документів, що мав зробити щойно нас зупинив, звинуватив нас у порушенні правил дорожнього руху. На його суб’єктивну думку, авто зупинилося на перехресті… на зелене світло світлофора. Про всяк випадок зиркнувши на лейтенанта Білявського, чи не носить він раптом зелені окуляри, почали доводити свою правоту. Однак склалося враження, що даішники слухати ніяк не хотіли. Лише на ввічливе і настирливе прохання журналіста «Суботи» лейтенант Денис Білявський, а до цього – невідомий солдат дороги і смугастого жезла, довів, що він є співробітником ДАІ. І простягнув нам із незадоволеним виразом обличчя посвідчення. Дбайливо переписавши прізвище лейтенанта, ми продовжили відстоювати свою правоту. Впертий правоохоронець ніяк не хотів приставати на нашу версію. Ніби поставивши собі за мету в будь-який спосіб розкрутити немісцевих нас на штраф.

Дискусія між нами і даішниками тривала довго. Перед тим уже як складати протокол, лейтенант Білявський ніби обмовився: «Ви зупинилися на червоний». На справедливе питання водія, а на який же сигнал світлофора він мав зупинятися, співробітник ДАІ промовив: «Треба було їхати». Але, очевидно, збагнувши всю кумедність даного формулювання, про всяк випадок змінив у протоколі червоний колір світлофору на зелений. Все це підписали двоє свідків. Причому одна з них, жіночка років 50-60, зізналася, що не тямить нічого у марках автомобілів. Але тим не менше, у протоколі чомусь зазначила, що це була вишнева «дев’ятка». На щастя, в кольорі автомобіля даішники не помилилися. Що вкрай здивувало журналіста газети «Субота».

Майже година дискусій закінчилася практично нічим. Крім того, що ми сфотографували коростенських «стахановців» у погонах. Останні усе-таки склали омріяний ними протокол. А насамкінець, після того, як у протоколі і постанові про стягнення адміністративного штрафу було поставлено останню крапку, лейтенант Денис Білявський нібито між іншим зізнався, що потай від нас записував розмову на мобільний. За його словами, він почав записувати нашу розмову тоді, коли журналіст «Суботи» почав здійснювати фотозйомку. Але, на відміну від нас, які не приховували наявності фотоапарата, робив це потай.

Наостанок. Обоє інспекторів знали, що ми їдемо за редакційним завданням. Оскільки ми питали в них дорогу до прокуратури, вони знали куди ми рухаємося. Втім чомусь їх не зупинило навіть це. Цікаво, чим же не догодили житомирські журналісти простим коростенським даішникам? Думаю, що це питання залишиться, як і у всіх подібних випадках, риторичним...

Роман ЗДОРИК