В Житомире прошла акция памяти жертв Голодомора. ФОТО

в суботу була панахида. прийшли в т ч і різні представники полті партій. дякую всім що без партійної символіки і партійних промов. вперше за багато років.

Рижукові знову "в струю" не попали?)) Янукович цього року в п'ятницю виходив.

некрофилия и пляски на костях

Не, это вот:
http://caricatura.ru/daily/pozharskij/pic/283.gif
или вот:
http://www.dahr.ru/barbar/albums/userpics/10001/7.png

Лицемерие космического масштаба.

на двенадцатом фото жертвы голодомора

надо помнить и делать выводы, учиться и не повторять истории. надо создавать условия для благополучия народа, раз уж сидишь в депутатском кресле ,а не ограничивать возможности людей ,которые хотят и могут работать. сегодняшний геноцид украинцев мало чем отличается. посмотрите, сколько нищих людей , которые образованны и имеют высшее образование , посмотрите какими налогами и нелепой бухгалтерией на предприятиях мы завалены. голод в прямом смысле может и закончился , но геноцид существует до сих пор и голод духовный ,моральный...он не восполняется . у людей нет эстетического выхода , нет морального и душевного достатка и спокойствия. и благополучия нет до сих пор. независимость ? а она относительна и только на бумагах. а больше с тех жестоких времен ниче не изменилось ,как по мне...

>>голод в прямом смысле может и закончился , но геноцид существует до сих пор и голод духовный ,моральный...он не восполняется

Вот у меня друг, у него отец умер, т.к. не было денег на лечение.
Чем он хуже жертв 33-го?
Почему про жертв 80-летней давности нужно трубить нон-стоп по всем каналам, почему нужно выдумывать что "всё сделано было умышленно"?
Почему деньги на установки мемориалов не направить на умирающих СЕЙЧАС детей?

які меморіали? скільки їх? набагато менше, аніж мільярдних рахунків у іноземних банках наших правителів і не тільки... ось до них потрібно звертатися з приводу смерті вашого батька і тисяч таких, у кого грошей немає... а пам ять потрібна... і ті, хто помер в ті роки, не винні ані в своїй смерті, ані у смерті вашого батька... чому проти них ваші гнівні коментарі? а не проти тих, хто тоді загубив мільйони і зараз губить???
а боротьба за меморіалами нагадує боротьбу з вітряними млинами... не з тими боретеся, панове, а чи товариші - все одно... не те головне ,як до людини звертаються, а те, хто ця людина...

>> чому проти них ваші гнівні коментарі? а не проти тих, хто тоді загубив мільйони і зараз губить???

Э, не, съезд не засчитан.
Где вы видели гнев против померших тогда?
Исключительно против тех, кто пытается обмануть СЕЙЧАС о происходившем тогда, о виновниках голода, об "искусственной" причине его.

>>які меморіали? скільки їх?

В каждом городе, фактически.

Для многих украинцев сумма затрат на строительство стала шокирующей при всем уважении к жертвам Голодомора. Для примера, из госбюджета в 2008 году на социальную помощь детям-сиротам было выделено всего 125 млн. грн., на приобретение школьных автобусов для сел - 80 млн., санаторное лечение инвалидов – 70 млн., дотации работодателям на обеспечение молодежи первым рабочим местом - 32 млн., госконтроль за качеством лекарств - 27 млн., оздоровление и отдых сельских детей - 11 млн., мероприятия по преодолению эпидемий туберкулеза и СПИДа - 10 млн. При этом сумма, выделенная на первую очередь Мемориала жертвам Голодомора в Украине, - не многим уступала сумме, которую Германия в свое время потратила на музей памяти жертв Холокоста в Берлине, - немцам он обошелся в 28 млн. евро (меньше 200 млн. грн.)
http://kiyany.obozrevatel.com/life/memorial-zhertvam-golodomora-ni-dnya-bez-skandala.htm

Это только первая очередь, только в Киеве.

http://caricatura.ru/daily/pozharskij/pic/283.gif

Иначе и не скажешь.

И почему зарезанным УПАшниками ничего не ставят? Чем они хуже?

Загупало в двері прикладом, заграло, зашкрябало в шибку.
— Ану, одчиняй, молодице, чого ти там криєшся в хаті? —
Застукало в серці, різнуло: ой горе! це ж гості до мене!
Та чим же я буду вітати — іще ж не вварився синочок...
Біжить, одмикає сінешні, гостям уклоняється низько.
Гостей вона просить проходить — сама ж замикає за ними.
Проходять солдати у хату; один з них писати сідає,
два інших стають коло печі, а два при рушницях на дверях.
— Ну як же живеш, молодице? Показуй, що вариш-готуєш? —
Стоїть молодиця — ні з місця — і тільки всміхається тихо.
Горщок витягають із печі, в нім скрючені пальчики видно.
Стоїть молодиця — ні з місця — і тільки всміхається чудно.
Знаходять одрізані ноги, реберця, намочені в цебрі,
і синю голівку під ситом, що вже почала протухати.
Стоїть молодиця — ні з місця — і тільки всміхається страшно.
— Ну як же живеш, молодице? Чого ти мовчиш, не говориш?
— Отак і живу я...— та й змовкла. Ой чий же це голос у неї?
Хрипкий, а тремтючий, веселий.— Та так і живу,— проспівала.
Хіба ж то йому я не мати? Чи їсти, скажіть, не хотілось?
Ви хочете їсти? Сідайте. Між вами і я молодая.
Повірите, люде, їй-богу. Отак тільки тут полоснула —
затіпалось зразу і стихло. Повірите, люде, їй-богу...
Отак і живу,— проспівала.— Отак, удова молодая,—
і раптом уся затрусилась, мов щось би вона пригадала.
Очима так дико по хаті і кинулась вся до синочка.
Голівку вона йому гладить і ротика стулює міцно.
Заплакала б тяжко — не може, лиш б’ється об піл головою:
— Синочку, дитя моє любе! Ой що ж я з тобою зробила! —
Солдати підводять нещасну, її освіжають водою.
А писар все пише, все пише — та сльози писать заважають

Павло Тичина (с)

жесть!
А придурков ждущих конца света - еще больше