5 років минуло. Чи загрожує щось легітимності президента Зеленського після 20 травня?

У 2019 році Володимир Зеленський обрався на п'ятирічний термін. Тоді можна було передбачити, що якщо він не піде на другий термін або зазнає поразки на виборах, його повноваження спливуть навесні 2024 року, після інавгурації новообраного глави держави. 20 травня виповнюється рівно п’ять років, відколи Зеленський обійняв президентський пост.

Для самого українського лідера 20 травня стане черговим робочим днем. Можливо, більш напруженим, ніж зазвичай, через ситуацію на фронті.

У зв'язку з загостренням бойових дій Зеленський скасував усі міжнародні візити, у четвер провів засідання Ставки головнокомандувача у Харкові та висловив впевненість у тому, що українські війська зможуть зірвати російський наступ. А вже далі у планах президента – підготовка до червневого "саміту миру", продовження спорудження фортифікацій, посилення української армії та перелом ситуації на фронті.

Натомість для російської пропаганди та низки українських опонентів Зеленського наступний понеділок – його останній день на посаді президента України. День, коли Зеленський перетворюється на "простроченого президента", а Україна – на державу без легітимної влади.

Київські співрозмовники ВВС стверджують, що саме так прямо зараз на наших очах розгортається наймасштабніша комплексна інформаційна операція російських спецслужб в історії, мета якої – повалення в Україні законної влади та військова поразка Києва.

ВВС спробувала розібратися в анатомії "проблеми 20 травня" та проаналізувати, що саме зміниться для Володимира Зеленського, українського суспільства та держави в цілому з цією датою.

Як читати Конституцію?

АВТОР ФОТО,ОФІС ПРЕЗИДЕНТА

Суть проблеми – у колізії кількох статей української Конституції.

З одного боку, основний закон передбачає, що термін повноважень президента України становить п'ять років. З іншого – в Конституції написано, що президент перебуває на посаді до обрання та інавгурації наступного глави держави. З третього боку, Конституція прямо забороняє під час воєнного стану проводити вибори до Верховної Ради, а от заборони на проведення президентських виборів у її тексті немає.

Отож в Україні і за її межами є люди, які розшифровують цю юридичну конструкцію у наступний спосіб.

Якщо президентська каденція становить п'ять років, значить, 20 травня 2024 року – останній день президентства Володимира Зеленського. Його мав би змінити переможець президентських виборів, але їх не було призначено, хоча Конституція цілком дозволяла їх проводити.

Але якщо вже так сталося, то треба визнати, що вже 21 травня Володимир Зеленський перестане бути легітимним президентом. Тому він має піти у відставку та передати свої повноваження, як це, знову ж таки, прописано у Конституції, спікеру Верховної Ради. І вже він, тобто у нашому випадку – член президентської партії "Слуга народу" Руслан Стефанчук – має залишатися у статусі в.о. президента, поки нового главу держави не оберуть на виборах, незалежно від того, коли саме вони відбудуться.

Перебування спікера парламенту у статусі в.о. президента, нагадують прихильники цієї юридичної теорії, для України не є новиною. У лютому 2014 року після втечі з Києва Віктора Януковича парламент обрав спікером Олександра Турчинова, і він виконував повноваження глави держави протягом понад трьох місяців, аж до інавгурації Петра Порошенка.

Перелік тих, хто сумнівається у легітимності президента Володимира Зеленського після 20 травня, досить широкий – від колишнього однопартійця Зеленського, опального нардепа Олександра Дубінського, до очільника російського МЗС Сергія Лаврова. Об'єднує цих людей хіба що те, що вони є опонентами, а часом і ворогами українського лідера.

Противники цієї теорії переконані, що питання легітимності президента після 20 травня яйця виїденого не варта.

Найпростіший аргумент, який вони наводять, - це те, що жоден український президент не перебував на посаді рівно п'ять років день у день. Наприклад, другий президентський термін Леоніда Кучми через Майдан-2004 і третій тур президентських виборів розтягнувся до п'яти років і двох місяців. Попри це, сумнівів у легітимності жодного з українських президентів у зв'язку з цим не виникало.

При цьому деякі співрозмовники ВВС визнають, що формулювання Конституції справді закладають фундамент для різночитань.

У недавньому інтерв'ю ВВС міністр юстиції України Денис Малюська заявив, що норми Конституції стосовно терміну повноважень президента у воєнний час "сформульовані таким чином, що той, хто хоче знайти, до чого придратися або на чому побудувати теорію змови, той це знайде".

"Запитати б авторів-розробників (Конституції), чи була в цьому якась глобальна ідея. Це мені було б дуже цікаво. Я підозрюю, що це був просто недолік техніки, неуважність", - продовжив Малюська.

У середині 90-х, коли розроблявся текст української Конституції, пояснював він, її автори навіть уявити не могли, що Україна буде в стані повномасштабної війни, тому, судячи з усього, і поставилися до відповідних положень несерйозно.

Один із тих самих авторів Конституції, колишній віцепрем'єр та посол України в Білорусі, а сьогодні – університетський викладач Роман Безсмертний у розмові з ВВС згадує, що навпаки, над цими формулюваннями жорстко дискутували найкращі юридичні уми країни.

Якщо аналізувати норми Конституції системно, а не кожну окремо, вириваючи їх із тіла основного закону, продовжує Безсмертний, стає зрозумілим і задум авторів, і філігранність обраних ними формулювань.

За його словами, перед авторами Конституції стояли дві великі задачі. Перша – за будь-яку ціну уникнути загрози переривання влади, утворення у державі "вакууму влади". Саме тому до Конституції вписали однозначне положення про те, що президент залишається на своїй посаді до вступу на посаду його наступника, коли б його не було обрано.

Тут же варто згадати і про ще одну конституційну норму, яка забороняє чинному президенту передавати свої повноваження іншим особам і органам.

Друге завдання, продовжує Безсмертний, – не допустити можливості узурпації влади будь-яким суб'єктом у кризових обставинах. Саме з цією метою автори Конституції вирішили додатково посилити роль Верховної Ради, включивши до основного закону норму про заборону парламентських виборів під час воєнного стану.

Тому, констатує Безсмертний, Конституція наказує Зеленському залишатися на президентському посту, допоки на легітимних виборах не буде обрано його наступника.

Якщо ж хтось вважає, що Конституція все-таки залишає простір для різночитань у цьому питанні, він може відкрити чинний закон про правовий режим воєнного стану. Цей документ прямо і однозначно забороняє в умовах цього самого воєнного стану вносити зміни до Конституції, проводити всеукраїнські та місцеві референдуми, а також будь-які – президентські, парламентські чи місцеві – вибори.

Саме на положення цього закону посилається ЦВК, обґрунтовуючи відсутність підстав для оголошення президентських виборів у 2024 році.

Зрештою, навіть сам спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук, який нібито мав би стати в.о. президента замість Зеленського, заявляє, що він не має жодних сумнівів у легітимності чинного президента і після 20 травня.

АВТОР ФОТО,УНІАН

Чому без виборів?

Однак, попри всі пояснення та трактування, "проблема 20 травня" існує, її обговорюють, на ній спекулюють. І не можна сказати, що українська влада не передбачала, що вона напевно актуалізується ближче до річниці інавгурації Зеленського.

Ще минулої осені в Києві багато говорили про те, що непогано було б підкоригувати закони про вибори і про воєнний стан й організувати президентські вибори у визначений Конституцією термін, тобто у березні 2024 року, не скасовуючи при цьому воєнного стану.

Співрозмовники ВВС в коридорах української влади вже тоді, восени минулого року, розповідали, що оточення президента та й сам Володимир Зеленський прогнозували, що після закінчення п'ятирічного терміну його повноважень російська пропаганда почне розкручувати тему нелегітимності українського президента і звинувачувати його в узурпації влади.

До того ж про необхідність у найближчому майбутньому провести в Україні вибори вже тоді заявляли деякі західні політики під час візитів до Києва. Найвідомішими з подібних закликів стали заяви американського сенатора Ліндсі Грема та глави ПАРЄ Тіні Кокса.

У таких обставинах проведення президентських виборів справді могло виглядати і як сильний хід на випередження щодо російської пропаганди, і як відповідь на заяви західних партнерів.

Володимир Зеленський тоді говорив, що він готовий провести вибори, якщо Захід профінансує їхнє проведення і надішле на них своїх спостерігачів.

"Я не хочу, щоб до влади було відношення, що вона тримається (за владу)", - говорив він.

У жовтневому інтерв'ю румунським ЗМІ Зеленський, який у 2019 році обіцяв, що не піде на другий президентський термін, навіть озвучив своєрідну формулу своєї участі у президентських виборах: якщо голосування відбудеться до кінця війни, то він не залишить країну і балотуватиметься, а якщо вибори пройдуть вже після закінчення бойових дій, то він не претендуватиме на другий президентський термін.

Одним словом, тоді все виглядало так, ніби влада активно готується провести вибори, але остаточне рішення з цього приводу залежить виключно від волі президента.

Проте однозначно проти виборів виступив не лише український "третій сектор" - заяву про неприпустимість проведення кампанії в умовах воєнного стану підписали понад 100 громадських організацій подекуди кардинально різного спрямування, - а й українське суспільство. Усі соціологічні заміри, які проводилися у той час, показували, що переконлива більшість українців виступає проти проведення виборів до закінчення війни.

Спостерігачі говорили про кілька причин такого настрою українців.

По-перше, і це очевидно, в ситуації неперервних бойових дій та ракетних обстрілів навіть тилових районів України закрити питання безпеки проведення виборчої кампанії та голосування було (і досі є) неможливо.

По-друге, проведення виборів під час активної фази війни залишало б за бортом виборчого процесу сотні тисяч українських військових, завдяки службі яких ці вибори взагалі могли б відбутися.

По-третє, відкритим залишалося питання, як зможуть взяти участь у голосуванні мільйони українських біженців.

Нарешті, по-четверте, українці, які часто жертвують останні заощадження на потреби армії, відмовлялися розуміти, чому у розпал бойових дій кілька мільярдів гривень має піти на організацію виборів, які на тлі війни аж ніяк не здавалися суспільству першочерговою потребою.

АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

Так чи інакше, 6 листопада минулого року Володимир Зеленський заявив, що "зараз вибори – не на часі", а той, хто вкидає цю тему в суспільство, чинить безвідповідально.

В принципі, на цьому дискусія щодо гіпотетичного проведення виборів в Україні закінчилася. Іншими словами, стало зрозуміло, що рівно п'ятьма роками президентський термін Володимира Зеленського не обмежиться.

При цьому, судячи з публікацій українських ЗМІ, влада явно усвідомлювала, що її рішення може викликати у недоброзичливців питання щодо легітимності перебування Зеленського на посаді президента і після 20 травня.

У лютому цього року видання DT.ua повідомило, що Офіс глави держави підготував звернення до Конституційного суду.

В єдиного органу, уповноваженого системно трактувати положення Конституції та законодавства, нібито мали намір попросити відповісти на запитання, чи дозволяє основний закон проводити президентські вибори в умовах воєнного стану, а також роз'яснити, чи зможе чинний президент вважатися легітимним главою держави після закінчення свого п'ятирічного терміну на посаді.

Однак на ділі таке подання до Конституційного суду так і не надійшло. Джерела ВВС у цьому суді стверджують, що якби це і сталося, то команді президента "було б складно розраховувати на швидке, а головне – потрібне рішення".

Річ у тому, що Конституційний суд зараз є недоукомплектованим: у його складі перебувають лише 13 суддів з 18, при тому, що для ухвалення рішення у будь-якій справі потрібні голоси десяти з них.

На подібну одностайність Офісові президента розраховувати було б складно, каже співрозмовник ВВС в Конституційному суді, - у тому числі і через складну історію взаємовідносин Зеленського з цим органом (у 2020 році він намагався відправити всіх його суддів у відставку; в результаті конфлікт закінчився відходом із суду його тодішнього глави Олександра Тупицького).

Нарешті, каже ще один співрозмовник ВВС у команді українського президента, ще однією причиною відмови від звернення до Конституційного суду стало просте міркування: опоненти президента вважатимуть, що якщо соратники Зеленського запитують про його легітимність у суддів, значить, і самі в ній не впевнені. У цій ситуації репутаційні ризики явно були вищими, ніж очікувана вигода від отримання відповіді з суду.

Операція "Майдан-3"

Тим більше, що на той час "проблему 20 травня" вже на всю котушку розкручували опоненти Володимира Зеленського.

Керівник урядового Центру стратегічних комунікацій та національної безпеки Ігор Соловей каже ВВС, що перші спроби вкинути в інформаційний простір України меседжі про втрату Зеленським легітимності, його центр зафіксував якраз на початку лютого цього року.

Одним із перших каналів, якими поширювалися ці повідомлення, стали соцмережі колишнього депутата Верховної ради Ігоря Мосійчука, який зараз перебуває за межами України. У своїх постах у телеграмі та тік-току він стверджував: не проводячи вибори у нібито визначений Конституцією термін, Зеленський стає на шлях узурпації влади. І, розвивав думку далі Мосійчук, чим у цій ситуації "узурпатор Зеленський" відрізняється від "диктатора Путіна"?

За кілька днів депутат Верховної Ради від партії Зеленського Олександр Дубінський, який перебуває в СІЗО, написав у телеграмі: "Повноваження президента України закінчуються в ніч з 20 на 21 травня 2024 року... Будь-яка пролонгація, не передбачена законом, називається словом узурпація. Таких в Європу не беруть".

Ще один колишній соратник Зеленського, ексголова Верховної Ради Дмитро Разумков приблизно тоді так само заявив, що у травні президент повинен буде передати свої повноваження спікерові парламенту, а той має бути в.о. президента до закінчення війни та виборів нового глави держави. "Все стандартно, все по-демократичному. Я розумію, що це не подобається ні Зеленському, ні його офісу, але закон є закон", - цитує його інтерв'ю "5 каналу" "Главком".

Приблизно в цей самий час, продовжує Ігор Соловей, подібні меседжі почали з'являтися в постах та стрімах інших блогерів, критично налаштованих стосовно української влади. Крім того, в його центрі відзначали активність "ботоферм" – десятки та сотні коментарів про "нелегітимного", "самозванця" та "узурпатора" Зеленського засмічували практично будь-яку соцмережеву дискусію на тему української політики.

На кінець лютого "проблема 20 травня" з напівмаргінальної теорії змови остаточно перетворилася на легітимну тему політичної дискусії на найвищому рівні. Ознака цього – питання про те, що сам Володимир Зеленський думає про свою легітимність після п'ятої річниці інавгурації, поставлене президенту на пресконференції 25 лютого.

"Це наратив і програма Російської Федерації. Відповідні документи є у всіх розвідок [країн "Великої] сімки". Всім зрозуміло, що це програма росіян... В документах є навіть суми грошей, які виділяються, які передбачені для тих чи інших інституцій, щоб цю тему піднімати", - дещо сумбурно, але, в принципі, цілком зрозуміло відповів на це питання Зеленський.

Вже за два дні цю тему у своїй заяві розвинув Комітет з розвідки при президентові України. У розвідці стверджували, що протягом найближчих тижнів Росія активізує свої зусилля в рамках "спецоперації Майдан-3" (про цю спецоперацію, яка нібито має на меті повалення української влади, Володимир Зеленський розповів в інтерв'ю газеті Sun ще в листопаді минулого року; в Україні цю заяву сприйняли радше іронічно).

"Майдан-3" у заяві називали найдорожчою акцією російських спецслужб в історії, її бюджет становив нібито 1,5 млрд доларів.

"Методика кампанії – традиційна для російських спецслужб: поставити під сумнів легітимність ухвалених в Україні після 20 травня владних рішень, поширити панічні настрої, зневіру, штучно протиставити цивільних та військових, посварити нас з нашими союзниками, розповсюдити в суспільстві усілякі "теорії змови"… За задумом ворога, на першу половину червня ситуацію в нашій державі вдасться розхитати і тоді, скориставшись ситуацією, Україні буде завдано військової поразки на Сході, в цьому і є ключова ідея їхньої операції", - йшлося в цій заяві.

До гри вступає Росія

Немовби підтверджуючи тези української розвідки, з березня до розкручування теми про скору нелегітимність Володимира Зеленського неприховано підключається Росія.

22 березня на засіданні Ради безпеки ООН із жорсткою заявою з цього приводу виступив представник Росії при організації Василь Небензя.

"Одноосібне рішення київського диктатора не проводити президентські вибори, очевидно, у страху їх програти, з порушенням Конституції України робить його нелегітимним з 21 травня", - заявив він.

За кілька днів глава російського МЗС Сергій Лавров в інтерв'ю газеті "Известия" дещо пом'якшив тон колеги: "Що буде 21 травня, давайте доживемо до цього. Може, нам і не потрібно буде нічого визнавати".

"У них вийшла імітація дискусії. Мета цих заяв – вивести цю "проблему" на міжнародний рівень і послабити зовнішньополітичні позиції української влади", – каже ВВС Ігор Соловей.

Паралельно тема майбутньої нібито нелегітимності Зеленського розкручується на російських ток-шоу, у телеграм-каналах та у ЗМІ – на цю тему висловлюються російські та колишні українські експерти та політики, від Костянтина Затуліна та Дмитра Медведєва до Миколи Азарова та Олега Царьова.

Матеріали Центру стратегічних комунікацій свідчать, що Зеленського у цих публікаціях називають "узурпатором", "самозванцем", "нелегітимним" та "простроченим" президентом.

Нарешті, минулого тижня телеграм-канал російського державного телеканалу RT поширив ролик, у якому спробував висміяти героя, людину, схожу на Володимира Зеленського, словами "Скасування виборів не зробило тебе королем. Ти все ще слуга урода". Це відео активно розповсюджували російські провладні блогери та "воєнкори", однак воно залишилося практично непоміченим в українських соцмережах.

Разом з тим, офіційна позиція Кремля стосовно легітимності Володимира Зеленського після 20 травня формально залишається невизначеною. З одного боку, прессекретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков ще у квітні заявив, що "у травні справді настане момент, коли повноваження чинного президента України спливуть".

"Там відповідним чином орієнтуватимемося, аналізуватимемо ситуацію з тим, щоб заявити про свою позицію", - резюмував тоді Пєсков.

Втім, 12 квітня президент Білорусі Олександр Лукашенко за підсумками переговорів з Володимиром Путіним заявив журналістам: мовляв, може, скластися така ситуація, коли після 21 травня, коли, за його словами, повноваження українського президента спливуть, російському лідеру просто не буде з ким підписувати мирний договір.

Ці слова можуть свідчити про те, що Росія серйозно розглядає варіант із оголошенням Зеленського нелегітимним лідером України.

Крім того, оголошення Володимира Зеленського у розшук – про це російські ЗМІ повідомили 4 травня – на думку деяких коментаторів, може свідчити про те, що Кремль заздалегідь готується до визнання українського президента нелегітимним.

Втім, Київ, судячи з усього, вже зіграв на випередження очікуваному оголошенню Москвою Володимира Зеленського нелегітимним. 6 травня, за день до інавгурації російського президента, українське МЗС заявило, що "не бачить правових підстав для визнання Володимира Путіна демократично обраним та легітимним президентом Російської Федерації".

"Питання не існує"

АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

Однак, співрозмовники ВВС у Києві очікують посилення російських інформаційних атак на Зеленського та його легітимність після річниці інавгурації.

"Ми чітко розуміємо, що маємо справу з російською інформаційною кампанією, до якої приєднуються деякі українські навіть не агенти, а люди, для яких їхнє его, їхнє прагнення нагадати про себе є важливішим, ніж обороноздатність України", - каже ВВС радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк.

Представники української влади заявляли, що мають незаперечні докази російського походження цієї інформаційної кампанії, однак ніколи не ділилися цими матеріалами з громадськістю.

Команда Зеленського підозрює, що розкручувати тему нелегітимності президента суто з політичних мотивів може і парламентська опозиція, зокрема прихильники колишнього президента Петра Порошенка.

Джерела ВВС у його партії "Європейська солідарність" заперечують ці звинувачення. "Ситуація і так дуже серйозна. Всім взагалі треба заспокоїтися з цією темою. Усі, хто трохи старший, розуміють можливі наслідки. В Сибіру холодно буде всім", - сказав ВВС один із впливових соратників Порошенка.

Так чи інакше, Подоляк вважає, що розкручування "проблеми 20 травня" росіянами має дві цілі.

Перша – посіяти серед західних партнерів Києва сумніви у легітимності українського керівництва і, як наслідок, у життєздатності України як держави. Вже зараз, каже Подоляк, цю тему намагаються включити до політичного порядку денного західних країн маргінальні діячі, пов’язані з Росією. Розрахунок Москви, продовжує він, полягає в тому, що поступово тема нібито нелегітимності Зеленського стане частиною мейнстрімних дискусій на Заході, а це призведе до наростання втоми від України та відмови від підтримки Києва.

За його словами, Україна проводить інтенсивну непублічну роз'яснювальну кампанію серед зарубіжних політичних еліт, і в очах усього цивілізованого світу статус Володимира Зеленського після 20 травня аж ніяк не зміниться.

"Я думаю, законодавство України тут дуже чітке. На цю тему не має бути спекуляцій. Згідно з законодавством України, вибори під час воєнного стану неможливі", - відповів ще у березні цього року на пряме запитання про легітимність Зеленського після 20 травня посол Великої Британії у Києві Мартін Гарріс.

Про те, що йдеться тут не лише про точку зору Лондона, побічно може свідчити і згода представників уже понад півсотні держав взяти участь в ініційованому Києвом "Глобальному саміті миру", який має відбутися 15-16 червня у Швейцарії.

Гучно заявляти на весь світ про те, що Зеленський буде легітимним і після 20 травня, просто немає сенсу, каже інший співрозмовник ВВС в українській владі: на російський наратив з цього приводу і так ніхто особливо "не ведеться", тож зайвий раз привертати увагу до цієї теми просто недоцільно.

Друга мета росіян, каже Михайло Подоляк, – загнати українців у депресію. "Вони транслюють нашим співгромадянам: ви у безвихідному становищі, у вас немає виборів, немає демократії, ваш президент нелегітимний, тому Захід не підтримуватиме вас… Звичайно, росіяни розуміють, що ця інформаційна операція не призведе до якихось масових виступів проти влади. Їхня головна мета – щоб наші люди припинили волонтерити, донатити на армію, щоб вони безвольно сиділи, склавши руки".

АВТОР ФОТО,ОФІС ПРЕЗИДЕНТА

П'ята річниця інавгурації Володимира Зеленського справді припадає на один з критичних моментів у великій війні, розв'язаній Росією. Ця дата відзначатиметься під акомпанемент атак російських військ на Харківському напрямку.

Також саме в ці дні набуде чинності новий закон про мобілізацію, який, ймовірно, збільшить кількість українських чоловіків, яких призвуть до ЗСУ.

Днями українські міста та села стикнулися з віяловими відключеннями світла, спричиненими постійними російськими ударами по енергетичній інфраструктурі держави.

Українці, погоджується Подоляк, перебувають у важкому психоемоційному стані і, можливо, саме зараз більше піддаються масштабним інформаційним операціям, націленим на суспільну свідомість.

"Але насправді все залежить від того, чи Україна отримає достатню кількість зброї і чи дозволить це змінити ситуацію на лінії фронту. Як тільки у нас з'являться масштабні позитивні новини, це повністю переформатує наш внутрішній порядок денний, і у нас будуть зовсім інша ситуація та зовсім інші дискусії", - каже він.

Втім, каже ВВС керівник київської соціологічної служби "Рейтинг" Олексій Антипович, головне, що треба знати про "проблему 20 травня" – це те, що у суспільній свідомості українців питання легітимності президента "абсолютно не існує".

"Українці чудово розуміють, що вибори б відбулися, якби не війна. Наші опитування показують, що зараз 70% українців виступають проти проведення виборів до закінчення війни. Українці проти того, щоб проводити їх під обстрілами, проти того, щоб витрачати на них гроші, які можна витратити на армію. А найголовніше – вони не бачать сенсу у проведенні виборів, які нічого не змінять. Сьогодні в Україні немає активного політика, показники довіри та підтримки якого можна було б порівняти з показниками Зеленського. Це ті чинники, які повністю знімають для українців питання щодо легітимності президента", - каже соціолог.

Як і багато попередніх інформаційних операцій росіян, розкручування теми про нелегітимність Зеленського було "ударом у штангу", каже ВВС Михайло Подоляк.

"Протягом найближчих днів всередині країни ця тема якщо і наростатиме, то хіба що в якихось маргінальних середовищах. В Україні про це будуть говорити у своїх ютуб-ефірах інформаційні спекулянти – я так називаю хайпожерів, які вважають себе політичними експертами. Вони прямо зараз розмірковують, чи є фортифікації на Харківщині, сидячи в умовних Чернівцях, а завтра з таким самим рівнем експертності коментуватимуть легітимність Зеленського. От вони на тиждень-два збільшать резонанс навколо цієї теми, а потім вона сама помре".

За участю Віталія Червоненка.
Автор: Святослав Хоменко,BBC