Лучший пианист 20-го столетия Святослав Рихтер родился в Житомире. ФОТО

«Ріхтер - грандіозне явище музичної культури, унікальність якого відчуваєш при кожному повторному прослуховуванні» - так про суперпіаніста 20-го століття, нашого земляка писала відома кінозірка Марлен Дітріх.

Ріхтеру аплодували Європа, Америка, Японія, Китай, він виступав з найбільшими оркестрами світу. Де б він не гастролював, перед виступами біля входу в концертний зал збиралися натовпи.

Під час концертів у залі зазвичай відчиняли вікна, щоб люди, яким не дістався квиток, могли слухати його гру, стоячи на вулиці.

Геній музики з'явився на світ в 1915 році у Житомирі.

Будинок, в якому він народився, і понині стоїть на Великій Бердичівській, № 89. Цей будинок у 1901 році на власні гроші збудували меценати брати Дурниліні, як пологовий притулок для незаможних мешканців міста.

У сім'ї Ріхтера панував культ музики, все було просякнуте нею. Теофіл Ріхтер, батько Святослава, був професійним музикантом складав музику, грав на органі, імпровізував. Це був неабиякий талант, але концертуючим виконавцем він так і не став.





Історія знайомства батьків Ріхтера Проживши у Відні 22 роки, Теофіл приїхав до Житомира, де почав давати уроки музики. В одну зі своїх учениць, Анну Москальову, він закохався, і зробив їй пропозицію. Батьки нареченої були проти.

Поперше, шлюб нерівний: наречена - дворянка, а наречений - лише міщанин. По-друге, величезна різниця у віці - 20 років. По-третє, наречений не справив враження на батьків нареченої - невисокий, худорлявий, сором'язливий... Але, як жартував Святослав Ріхтер: «Любов перемогла, і я з'явився на світ».

У 1916-му молодий батько отримав запрошення до Одеси - органістом місцевої лютеранської кірхи св. Павла. «Я в цей момент захворів на тиф, - згадував пізніше Ріхтер, - і мене не можна було везти до Одеси». Теофіл поїхав у приморське місто один. Проте так вийшло, що і він захворів на тиф, тому Ганна, залишивши сина під опікою своїх родичів, відправилася до Одеси рятувати чоловіка. «Я залишився в Житомирі у тітки Мері, - розповідав Ріхтер, - і побачив маму тільки через чотири роки».

Сім'я з'єдналася в Одесі лише на початку 20-х років. Вчився грати на творах Шопена У будинку Ріхтерів стояла фісгармонія і часто звучала музика. Батько, як не дивно, не давав синові систематичних уроків музики, проте стежив за його музичним розвитком. «Я часто запитував тата про ті чи інші твори, - розповідав піаніст, - і отримував цінні поради. Років у 8-9, я почав грати. Ніколи не грав гами - відразу почав вчити перший ноктюрн Шопена...

Тато був в шоці, а мама казала: нехай займається, як хоче, і я грав все, що хотів: "Тангейзера", "Лоенгріна"»... Перші опуси сина записані рукою батька «Вечір в горах», «Ранкові пташки», «Сон». В 15 років Ріхтер почав акомпанувати в збірних концертах, їздив по клубах, три роки працював у палаці моряків, а потім його взяли в оперу. В Оперному театрі Ріхтер був спочатку репетитором балету, а потім - концертмейстером. Однак він мріяв стати диригентом, і працювати з оркестром. І така нагода незабаром з’явилася.

У 1937 році в Одеську консерваторію приїхав приймати держіспити знаменитий піаніст і педагог Генріх Нейгауз. Його попросили прослухати юного концертмейстера Оперного театру. Через 15 хвилин після того, як Ріхтер почав грати, Нейгауз запропонував Святославу вступати до нього в Московську консерваторію. Так 22-річний музикант опинився в Москві - місті, з яким буде пов'язане все його подальше життя.

Після переїзду в Москву він не раз повертався у Житомир Український період життя музиканта завершився, проте не припинилися його зв'язки з Україною.

З 1945 року Ріхтер регулярно гастролював у Києві, часто заїжджав до рідного Житомира, бродив по місцях свого дитинства. В Україні не забули великого земляка.

З 1998 року в Житомирі проводився музичний фестиваль пам'яті Ріхтера, на який з'їжджаються музиканти з багатьох країн світу.

У березні 2010 року ім'я видатного музиканта та піаніста присвоєно музичній школі №2. Вже понад 10 років на базі цієї школи діє «Кімната пам’яті Святослава Ріхтера», де зібрано понад 200 публікацій і матеріалів про життєвий і творчий шлях уславленого піаніста, листи, книги, численні фотознімки, частину яких подарував школі історик Георгій Мокрицький.

P.S. У 1989 році в Цюриху знаменитому піаністу була зроблена операція на серці. В останні роки він жив у Парижі, а незадовго до смерті, 5 липня — повернувся в Москву. Помер 1 серпня 1997 року.