Житомирские подземные ходы. ФОТО

ЕКСПЕДИЦІЯ У ПІДЗЕМЕЛЛЯ

 

В 1990 р. в Житомирі на базі обласного спортивно-туристичного клубу "Полісся" була створена група спелеологів, яка приступила до вивчення підземних ходів міста та області. До складу експедиції, крім автора, ввійшли: Кокорш Е. В., Кокоріна С. А., Боровський О. В., Мартинюк А. І., Ліберда Т. Я. Пізніше, в роботі прийняли участь Меньшиков А. П., Бесідовський Ю. В., Радзюк В. Н., Вознюк В. М, Обласний краєзнавчий музей і відділ культури міськвиконкому не заперечували проти проведення подібних досліджень.

Спонсором групи виступила благодійна газета обласної організації журналістів України "Житомирський вісник". Безпосередньому вивченню підземель передувала значна пошукова робота над письмовими джерелами, легендами, народними переказами, вивченням архівних документів і тільки згодом розпочалось обстеження печер. Тоді й перевірялась достовірність одержаної інформації. З 1990-1994 роки групою було відкрито, досліджено та зібрана інформація по слідуючим підземним ходам.

 

• Вулиця Басейна

   

Вхід впідземелля знаходиться в підвалі одного із будинків. Галерея значних розмірів, викладена цеглою. Йде в напрямку Замкової гори. Відкрита в 1991 р. За свідченням старожилів по вул. Басейна є ще два входи в печери, один з яких іде в напрямку площі Перемоги.

 

           Богунія

 

Восени 1981 р. підчас геолого розвідувальних робіт в районі Богунії на Суриній горі на відстані 4-5 м від урвища над р. Кам'янкою на 11-метровій глибині було виявлено підземну печеру. Першим в це підземелля 10 вересня спустилися буровий майстер О. М. Ковтун і його помічник Ф. М. Гаркуша. Підземелля являло собою хід з двома бічними коридорами. Звідти один хід вів до річки (той вихід був засипаний ще перед Великою Вітчизняною війною). При більш детальному огляді галереї, в одній із ніш вони побачили напис, зроблений просто на грунті. Знахідка одразу ж привернула увагу науковців. В огляді відкритого об'єкту брали участь науковий працівник обласного краєзнавчого музею археолог В. І. Місяць, співробітник інституту археології АН УРСР М. Ю. Брайчевський. Було звернено увагу на те, що поверхня стіни з написом має зверху темний наліт, ніби закопчена. Отже, тут тривалий час знаходили притулок люди: темний наліт на стінах-то сліди від їхніх вогнищ.

 
Дослідження печери тоді обмежилось фотографуванням напису, текст якого пізніше передано для наукового опрацювання доктору історичних наук С. О. Висоцькому. На його думку, текст відноситься до ХУ-ХУІ століть. Роботи було продовжено (з дозволу інституту археології АН УРСР) експедицію краєзнавчого музею, до складу якої увійшли П. Шмуневський, 1. Ярмошик, М. Шляконов, Ю. Доме, Л. Нікітіна. Було встановлено: печера становить собою частину підземного ходу, що сполучався з польським кладовищем, а звідти, можливо, і з Замковою горою - історичним центром міста. Підземний хід прокладено в жовтому льосі, що характерно для ХУ-ХУІІ століть. Висота різна: подекуди можна вільно стояти на весь зріст, в інших місцях навіть важко пробратися. В стінах - повітропроводи: округлі отвори діаметром 4-5 сантиметрів, завдяки чому на глибині 7-8 метрів завжди є свіже повітря. На жаль, ніяких написів у підземеллі більше не виявлено. А зайва цікавість принесла пам'ятці непоправну шкоду. Ще до того як були проведені наукові дослідження, нішу з написом було понівечено.

 

• Драмтеатр

   

В 1967 р. підчасспорудження Драмтеатру на глибині трьох метрів було виявлено два підземних ходи. Ходи також закопчені. Кожні декілька метрів - ніші. Висота галерей-1,8 м, ширина 1,6 м.

 

• Вулиця Велика Бердичівська

   

Вхід впідземелля розташований на території однієї здержавнихустанов міста. Галерея бере свій початок з невеличкої кімнати першого поверху будинку. Хід іде в напрямку вул. В. Бердичівська на глибині трьох метрів. Через деякий час-розгалуження. Від нього в різні сторони відходять три галереї. Прямо іде невелика печера, яка через три метри закінчується завалом. Враховуючи характерне розташування цегли на склепінні на зразок "Ялинки" - це колись був вихід на поверхню. Праве і ліве відгалуження ідуть паралельно вулиці в південно-західному і північно-східному напрямках. Північно-західний напрямок закінчується напівзасипаним склепінням, за яким простежується продовження галереї. Північно-східний напрямок закінчується завалом. Довжина підземного ходу - 12 метрів. Хід вимуруваний цеглою, арочне склепіння. В стінах простежуються залишки ніш, в склепінні-повітропроводи. Ширина галереї-1,5 м, висота 1,6 м. Відкрита і досліджена в 1994 році.

 

• Замкова Гора

   

Як стверджуютьдеякікраєзнавці, одна зперших літописних згадок прожитомирське підземелля відноситься до Замкової Гори. ...Деякі історичні джерела свідчать, що один з ходів був прорублений в скелі. Він мав вихід до р. Кам'янки. Цим ходом Житомирський замок постачався водою, оскільки колодязів на території не було. На будівництві його житомиряни затратили півстоліття. Спорудження його тривало до середини XVII ст. Циркулярний вхід в це підземелля в скелях Замкової Гори було ще видно в середині 50-х років XX ст. Потім, як стверджують старожили, вхід було замуровано та засипано

 

• Вулиця Кафедральна-1.

   

Вхід впідземелля знаходився упідвалі будинку № 14 Галерея прорита на глибині 2,5-7 метрів Ширина ходу 1,5 м, висота 1,8 м. Стіни вимурувані камінням, склепіння -цеглою. Підземна галерея брала свій початок з вузького арочного коридору, який через декілька метрів закінчувався розгалуженням Від нього відходило кілька печер, деякі з них закінчувалися тупиками та обвалами Підземелля, було на пів засипано сміттям, битою цеглою Під час розчищення одною Із ходів виявлено близько 40 предметів старовини Серед них фрагменти кераміки, аптекарські пляшечки, стремена, виделка, замок, пляшки з написом Інші знахідки були передані до обласною краєзнавчого музею, котрі пізніше при загадкових обставинах звідти знакли... Спеціалісти датують їх XVIII XIX ст. Під час дослідження відбулося декілька обвалів Тому члени експедиції вимушені були вирити колодязь, який з'єднав підземелля з поверхнею землі і використовувався як аварійний вихід.

 

• Вулиця Кафедра.пьна-2

   

Підземний хідвідкритийІдосліджений в 1992 р. підчасреставраціїбудинку №ібГалерея йде в напрямку Хрестовоздвиженської церкви на глибині 2 м Стіни І склепіння вимурувані цеглою Висота підземелля 2,2 м., ширина-1 8 м. Печера напівзасипана землею.

 

• Костьол

   

Підземелля Житомирськогокафедральною католицькою костьолу досліджено в 1991 р. Вхід в підземелля являє собою арочне склепіння розташоване біля однієї із стін будови Костьолу. З протилежною боку від входу було видно галерею то через 2,8 м. була закладена цеглою Саме приміщення нагадувало невелику кімнату (2,8 м х 10 м) з арочним склепінням. Крім цієї кімнати підземелля мало два інших подібних приміщення (4 х 2,7 та 8x3,5 м.), що поєднувалися між собою підземними ходами.
 
Перше підземелля було завалене камінням І потрапити до наступної кімнати можна було лише через Іншу галерею Третій перехід поєднував другу і третю кімнати, біля однієї Із стін якої знаходилась хрестоподібна ніша. Перший ярус якої висотою 1,8 м, другий-0,5 м Південні стіни двох останніх кімнат закладені цеглою. Тому подальше дослідження проводилось на північній стороні, безпосередньовпідземній галереї, загальна довжина якої 11м. Галерея прорита глибині 1,5 м., ширина ходу - 1,8 м., висота склепінь 2,2 м.

Печера вимурувана цеглою. Підлога земляна. В деяких містах простежуються повітропроводи. В стінах на висоті 0,3 м від рівня підлоги розташовані ніші (ширина 0,7 м висота-0,8 м, довжина-0,45 м). В північно-східному напрямку галерея закінчується тупиком В південно-західному - є невеличке відгалуження, замуроване цеглою. Із третьої кімнати в північно-східному напрямку йде хід, який через 6 м. закінчується обвалом. В деяких містах підземелля розрита підлога, подовбані стіни. В кімнатах збереглись залишки будматеріалів.

 

• Михайлівська церква

   

Підземелля знаходитьсяпідМихайлівською церквоюВідкрито Ідосліджено в 1991 рв результаті провалу Ходи прориті на глибині 1,5 м. Беруть свій початок з невеличкої кімнати (3,9 х 4,8 м), від північно-східної частини якої на висоті 0,9 м від рівня підлоги відходять дві галереї Через 1,5 м вони розгалужуються І утворюють лабіринт загальною площею ЗО м. Від протилежної кімнати в південно-західному напрямку відходить ще одна галерея Через 9 м-відгалуження в південному напрямку. А ще через 5 м обидві галереї закінчуються завалами Ходи вимурувані цеглою, арочне склепіння. Ширина галерей-0,7 м, висота-0,75 м. В західній частині кімнати спостерігається Іще один хід висотою 1,5 м шириною 1,4 м. Але через декілька метрів закінчується обвалом.
 

 

• Подол

   

Подільський підземнийхідзнаходитьсяна територіїПодільськоїгори Проритий вґрунті на глибині 2-6 м, значна частина якого обкладена цеглою Починається з невеличкої кімнати (2,5 м х 1,2 м) від північно-західної частини якої відходить галерея Через 13,5 м від неї відгалужується в північно-західному і південно-східному напрямках, ще дві галереї. Північно-західна, довжиною 15,5 м закінчується тупиком а південно-східна через 10 м завалом Галереї висотою 1,6 м., мають рівні стіни, які зверху закінчуються склепінням на пів овальної форми. Ширина галереї становить до 1,2 м.

В деяких місцях підземелля, в основному в кладці склепінь, спостерігаються повітропроводи, а нижче, на рівні підлоги з обох боків галереї розміщені прямокутної форми ніші їх розміри невеликі довжина - 1,3 м, ширина 1,2 м, висота 0,95 м Підлога глиняна, але в деяких місцях спостерігається підсипка з відходів залізоробного виробництва. Розчисткою в підземеллі знайдено уламки гончарної кераміки ХУИ-ХІХ ст., дві мідні монети початку XX ст. Підземелля відкрито в результаті обвалу в 1981 р. і обстежено групою краєзнавців під керівництвом 0.0. Тарабукша в 1981, 1984 роках. В 1991 р досліджено групою під керівництвом автора. Нині воно частково зруйновано, а вхід до нього засипано.

 

• Вулиця Пушкінська

   

Вхід впідземелля розташований водному Із будинків вулиці вформідерев якоголюка Висота галереї-2,5 м, ширина 3 м Вимурована цеглою В склепінні простежуються повітропроводи Довжина галереї -9 м. З двох сторін викладена камінням. В підземеллі залишилась на пів зруйнована піч, за допомогою якої раніше опалювався будинок Підземний хід відкритий і досліджений в 1991 р.

 

• Скеля «ГоловаЧацького»

   

В 1965 р. міжскелями "Чотири брати іГолова Чацького була споруджена гребля, якапідняла рівень води на 15 метрів Входи в підземелля залишилися глибоко під водою...

 

• Вулиця Чекістів

   

У підвалібудинку№ 7 провалився підземний хід Тягнувся він по лінії захід-схід. Хід був не довгий Всього лише 15 м, висотою 1,6-1,7 м., при ширині 1,5 м. Галерею ходу було обкладено червоною цеглою, верх - округлий По боках влаштовані ніші, теж викладені цеглою зокруглим зводом довжина ніш різна-від 0,7 до 1 метра В стіні було збито декілька гаків і товстих чотиригранних цвяхів Недалеко від закінчення хід робив невеликий поворот вправо і закінчувався прямовисною стінкою, теж із цегли.

Було встановлено, що хід виритий в шарі фунту світло-жовтого кольору при допомозі кайла -сліди інструмента простежуються на стінах. Лише пізніше вирити хід був обкладений цеглою. Підлога підземелля завалена значним шаром сміття з шматків битої цегли, штукатурки, грунту тощо. Із знахідок трапились декілька скляних пляшок різної ємкості їх можна датувати кінцем XIX початку XX століття За розповідями старожилів, хід у часи Великої Вітчизняної війни використовувався як місце схованки. Прохід в Інший бік підземелля був завалений значною кількістю будівельного сміття, пробитись через цей завал дослідникам не вдалося. Скоріше всього, це бокове відгалуження основного ходу, який вів до Подольської церкви, а, можливо й до Замкової Гори Викопаний у часи середньовіччя пізніше він міг бути обкладений цеглою І пристосований до господарських потреб.

 

• Вулиця Черняхівського-1.

   

В середині 80-хроківпідчас спорудженнябудинків облкнигторгбази на глибині 1,5 мбуло знайдено дві підземні галереї, якійшли до залишків тюрми (ЄзуїтськаЮридика), що була розташована по вул Черняхівського. В 1991 р групою була досліджена територія, яка прилягала до цій будови Вхід в підземелля знаходився в підвалі одного із будинків, на території норми. З підвалу брали свій початок дві галереї, які йшли в напрямку півні ч-південь Хода прориті на глибині 1 5 м Вимурувані цеглою Висота склепінь - 2,2 м., ширина галерей -2 м. довжина - 9 м. В південній частині підвалу простежується ще одна галерея яка йде в південно-західному напрямку. Печера вимурувана цеглою. Ширина - 1,5 м., висота 1,8 м. Довжина -6 м. Обидва проходи завалені.

 

• Вулиця Черняховського-2

   

Галерея врайоні Чуднівського мостувідкрита ідосліджена в 1991 році. Вхід впідземелля в формі залізного круглого люка. Хід затоплений під час проведення каналізації. Зі слів місцевих жителів печера має декілька відгалужень в сторону Замкової гори, р. Тетерів і р. Кам'янки.

 

• Вулиця Шолом-Алеихема

   

Хід розташований підбудинком № 2. Відкритий ідослідженийврезультаті провалу у 1992 році. Проритий па глибині 3-4 м. Вимуруваний цеглою. Бере свій початок з невеликої кімнати (3, 8 х 2,2 м). Галерея йде в північно-східному напрямку. Довжина 6,5 м. Далі-засипана землею. Спроби розчистити підземелля - результатів не дали. Ширина печери 0,8 м. На протилежній стороні від хода розташована ніша з арочним склепінням, ширина і довжина якої 1,5 м. Від південно-західної частини кімнати вгору йде невелике відгалуження (ширина 0,8 м), яке раніше слугувало входом у підземелля.

 

В останній часпідземні хода всебільше привертаютьдо себе увагудослідників, краєзнавців, любителів історії та старовини. Але процес дослідження підземних галерей трудомісткий не вистачає спеціалістів, просто робочих рук Дехто взагалі вважає це справою несерйозною. Незважаючи на всі зусилля ентузіастів, підземні хода поки що залишаються невивченою категорією історичних пам'яток і на це є свої причини По-перше - щільність забудов, складні гідрологічні умови, постійна небезпека обвалів, поганий стан збереження доступних печер не дозволяють зробити детального наукового обстеження. Чимало підземель знаходиться на території адміністративних та військових закладів, що робить їх процес дослідження практично неможливим. По-друге велику кількість печер засипано землею. Крім того часто вони знаходяться в районах будівельних робіт, але ті хто їх виявив, не поспішають повідомляти спеціалістів. На очах знищуються поки що не вивчені, майже невідомі пам'ятки нашої історії. Мине час і від багатьох житомирських печер не залишиться й сліду.

 

Проведені дослідженнядозволилипідтвердити гіпотезу місцевих краєзнавцівпро існування розгалуженої системи підземних ходів Проходять вони під всім районом старого міста від вул.. Подольської до р Тетерів від Соборної площі до р Кам'янки Тягнуться паралельно вулиці Черняхівського та Любарської. Існують під вулицею Київською, парком культури та відпочинку їм Гагаріна, військовим шпиталем. Місцезнаходження їх відоме на Суриній горі та польському кладовищі. Простежуються в північно-західному районі міста. Точних відомостей про час їх заснування не збереглося. Частина Із них була побудована в ХІУ-ХУІ ст ст, коли на Замковій Горі стояв замок. Тоді підземні ходи були частиною захисних споруд. Існує гіпотеза, що підземні галереї розташовані в декілька ярусів, верхній на глибині 2-3 м нижній-10-12 м.

 

Якщо враховуватисвідченняпроіснування підземель під р Кам'янкою та Тетеревом, то рівень їх проходження значно нижче. Як правило хода прориті в лесі. Вибір цього геологічного шару зумовлений двома обставинами. По-перше - лес майже не пропускає воду По друге-має сталу структуру, що дає можливість зберігатися у первісному вигляді протягом багатьох століть. Більша частина їх вимурувана камінням або цеглою. Є комбіновані варіанти. Деякі хода обшиті деревом. В зв'язку з їх глибоким розташуванням, температура там постійна. Змінюється лише на декілька градусів залежно від пори року. Висока вологість, непогана звукоізоляція. Як правило, вздовж ходів розташовані ніші, кожні 10-15 метрів - повітропроводи в зв'язку з цим повітря завжди свіже і чисте. Доволі часто зустрічаються продовбані стіни - сліди варварської присутності людини. Деякі ходи мають і свої архітектурні особливості. Якщо в печері на склепінні цегла розташована одна біля одної, то це свідчить про те, що галерея іде паралельно поверхні землі. Якщо ж склепіння вимуруване цеглою в формі «ялинки», то галерея іде або глибше під землю, або підіймається ближче до поверхні.

 

Завершуючи оглядпечерних пам'яток Житомира хотілось би наголосити на тому, що не всі питання їх історії та дослідження висвітлені однаково повно. Окремі хода і групи галерей не були освітлені на сторінках роботи лише тому, що група має інформацію тільки про їх місцезнаходження. Безумовно, перерахованими ходами не обмежуються підземні пам'ятки міста.

 

Житомирські підземні хода ніколи не були об'єктом серйознихнаукових досліджень Вони ще чекають на своїх дослідників...

 

Старожили розповідають, що підчасцерковного розколууXVIII ст. частина житомирських старообрядців пішла під землю і створила там так звану катакомбну церкву. Якщо вірити цим розповідям, то під містом існує три таких церкви. А пустельництво на Поліссі існувало і у XIX ст. Так, в одному з випусків «Київського слова» за 1888 рік була розміщена стаття про те, що на Волині, поблизу одного селища є розгалужена печера, в якій проживали селяни-пустельники.

 

На початкуXX ст. міською управою була створена комісія у складі військових, яка ставила за мету дослідження підземних галерей міста. Згодом комісія склала звіт про проведену роботу, а також карту досліджених печер. Але через деякий час за нез'ясованих обставин ці документи зникли з архіву управи. Аналогічна комісія у ці ж роки працювала у Бердичівських підземеллях. Тоді було досліджено близько 130 ходів і 78 підвалів. Під час громадянської війни таємничими ходами зацікавилось командування петлюрівських військ. Розповідають, що під час відступу з міста в Житомирських лабіринтах вони заховали майже тридцять возів награбованого.

 

В 30-ті роки доля підземельсумна, їх використовують як могильники.

Старожилирозповідають, що в них ховали трупи розстріляних в НКВС. Коли Житомир захопили німецько-фашистські загарбники, ними була створена спеціальна команда, що повинна була вивчити підземелля міста. Результатами цих досліджень і досі невідомі. В роки війни чимало житомирян рятувалося від облав, що проводилися окупантами, і бомбардувань в підземних лабіринтах. Ними скористувалися і радянські військовополонені для втечі з тюрми, що була розташована по вул. Черняховського. Розповідають, що при звільненні міста, один із загонів партизан через підземний хід дістався в центр міста, що в значній мірі посприяло звільненню Житомира радянськими військами від німецько-фашистських загарбників Внаслідок багаточисельних бомбардувань в місті відкрилось чимало входів в підземелля. В останніх тоді знаходили собі притулок злочинці, які ховались там самі і ховали награбоване, та безпритульні. Цікаво, що в ті часи на житомирському базарі навіть карту підземель міста можна було придбати за безцінь.

 

У 50-ті роки картапідземнихходів демонструваласяівкраєзнавчому музеї. На стендах виставочних залів були представлені фотокартки склепів, схеми печер, документи, що свідчили про історію виникнення та розвиток підземель. Але раптово документи зникли з музею та архіву. У листопаді 1953 р. під час спорудження будівлі обкому партії була виявлена мережа підземних галерей. Однією з них скористувалися ув'язнені, для втечі, що працювали на будівництві. Та про існування цих ходів було відомо і охороні, і поки ув'язненні пересувалися по одній з печер, на другому кінці їх вже чекали. Довгий час цей епізод з історії житомирських підземель вважався легендою, вигадкою. Але літом 1993 року пощастило відшукати людину, яка була свідком тих подій. Зі слів Ринькаса Ф. А. двоє ув'язнених дійсно намагалися втекти по одному з ходів. Але через півгодини повернулися. Свій вчинок вони мотивували тим, що невистачило повітря і єдиним виходом було повернутись.

 

Як повідомляє одна зжитомирських газет, тридцять років тому один з житомирян пообіцяв здивувати своїх «земляків» підземним відкриттям. Та незабаром загинув при загадкових обставинах. Не виключено, що в основу легенди лягли події, що дійсно мали місце в історії Житомира.

Чверть століття тому мешканець міста Журавльов А. Г. прагнув співставити викид води на греблі поблизу Бердичівського моста з обвалами в місті. Можливо, як вважав дослідник, при піднятті рівня води на річці, частина й потрапляла в підземелля, один з виходів якого знаходився поблизу греблі, її потоки розмивали глиняні галереї. А це в свою чергу призводило до обвалів. Зі своїми розрахунками Олексій Георгійович звертався до міської адміністрації. Але ту не зацікавили такі дослідження.

Пізніше, багато житомирян, що побували у підземеллях, відмічали той факт, що деякі ходи повністю затоплені водою.