Подземелья города Житомира

Коли Житомир захопили німецько-фашистські загарбники, ними була створена спеціальна команда, що повинна була вивчити підземелля міста. Результати цих досліджень і досі невідомі. В роки війни чимало житомирян рятувалося від облав, що проводилися окупантами, і бомбардувань у підземних лабіринтах.

Ними скористалися і радянські військовополонені для втечі з тюрми, що була розташована на вул. Черняховського. Розповідають, що при звільненні міста один із загонів партизан через підземний хід дістався центру міста, що значною мірою посприяло звільненню Житомира радянськими військами від німецько-фашистських загарбників. Внаслідок багаточисленних бомбардувань у місті відкрилось чимало входів у підземелля. В останніх тоді знаходили собі притулок злочинці, які ховалися там і ховали награбоване, та безпритульні. Цікаво, що в ті часи на житомирському базарі навіть мапу підземель можна було придбати за безцінь.

У 50-ті роки мапа підземних ходів демонструвалася і в краєзнавчому музеї. На стендах виставкових залів були представлені фотокартки склепів, схеми печер, документи, що свідчили про історію виникнення та розвиток підземель. Але раптово документи зникли з музею і архіву.

У листопаді 1953 року під час спорудження будівлі обкому партії була виявлена мережа підземних галерей. Однією з них скористалися для втечі ув'язнені, що працювали на будівництві. Та про існування цих ходів було відомо і охороні. І поки ув'язнені пересувалися по одній із печер, на другому кінці їх вже чекали.

Довгий час цей епізод з історії житомирських підземель вважався легендою, вигадкою. Але літом 1993 року пощастило відшукати людину, яка була свідком тих подій. Зі слів Ринь -каса Ф.А., двоє ув'язнених справді намагалися втекти одним з ходів. Але через деякий час повернулися. Свій вчинок вони мотивували тим, що не вистачало повітря, і єдиним виходом було повернутися.

Як повідомляє одна з житомирських газет, тридцять років тому один з житомирян пообіцяв здивувати своїх земляків підземним відкриттям. Та незабаром загинув при загадкових обставинах. Не виключено, що в основу легенди лягли події, що справді мали місце в історії Житомира. Чверть століття тому мешканець міста Журавльов О.Г. радив співставити викид води на греблі поблизу бердичівського мосту з обвалами в місті. Можливо, як вважав дослідник, при піднятті рівня води на річці частина її потрапляла в підземелля, один з виходів якого знаходився поблизу греблі. ЇЇ потоки розмивали глиняні галереї. А це, в свою чергу, призводило до обвалів. Зі своїми розрахунками Олексій Георгійович звертався до міської адміністрації, але ту не зацікавили такі дослідження. Пізніше багато житомирян, що побували у міських підземеллях, відмічали той факт, що деякі ходи повністю затоплені водою.

Неабияка цікавість до цих незвичайних історичних пам'яток призвела до виникнення цілого ряду легенд про багатокілометрову довжину житомирських підземель. Так, знаючи, що подібні печери існують і в інших містах області, житомиряни глибоко переконані, що підземні галереї протягнулись на десятки кілометрів, і потрапивши в них в Житомирі, можна вийти в Денишах чи Кодні, Бердичеві чи Коростишеві. Розповідають, що вершник з бердичівської фортеці, поспішаючи до житомирського замку, міг потрапити у місто по підземному переходу за півгодини, міняючи під землею коней. Це лише легенди. А ось і свідчення очевидців, і навіть учасників тих подій. Зі слів Янішомова В.Г., в 60-ті роки в районі кінотеатру "Україна" було виявлено невеличкий провал. Коли його розширили - відкрився підземний хід. Після більш детального дослідження печери були виявлені чавунні таблички з подальшою вказівкою напряму галерей. Були такі, що показували на Ліщин, Кодню, Дениші. Щоб покрити останню відстань, знадобилося біля п'яти годин. Та піднятися на поверхню не змогли. Вихід з підземелля перекривав завал, розібрати який не вдалось.

Усередині 80-х років, як стверджує Вільянт О.Ю., група мешканців міста спустилась в підземний хід в районі Богунії. А через деякий час, подолавши на виході невеликий завал, дослідники опинилися на околиці одного з населених пунктів, розташованих поблизу Житомира.

І ще розповідають про те, що в районі парку ім.Ю.Гагаріна збереглися під землею стайні із стійлами та конов'язі, що є хід, який пролягає під р.Тетерів в бік с.Зарічани, що в роки війни був мешканець, який по підземній галереї доходив до Бердичева, що на Польському кладовищі існували ходи, які ідуть на Київ, Овруч…

Звісно, більшість свідчень - наслідок багатої уяви оповідача. Самому доводилось бути свідком, коли у 1991 р. на виставці, що проводилась краєзнавчим музеєм, вперше за довгий час були виставлені стенди з матеріалами досліджень підземних ходів міста і області, один з відвідувачів, розглядаючи схеми галерей Бердичева і Кодні, зробив висновок про існування ходу між цими населеними пунктами…

В 1990 році в Житомирі на базі обласного спортивно-туристського клубу "Полісся" була створена група спелеологів, яка приступила до вивчення підземних ходів міста та області. Обласний краєзнавчий музей не заперечував проти проведення досліджень. Безпосередньому вивченню підземель передувала значна пошукова робота над письмовими джерелами, легендами, народними переказами, вивченням архівних документів, і тільки згодом розпочалось обстеження печер. Тоді й перевірялась достовірність інформації.

У 1990-1994 роки групою було відкрито, досліджено та зібрано інформацію по підземних ходах:

…вулиця Басейна, Богунія, драмтеатр, вул.Велика Бердичівська, Замкова гора, вул.Кафедральна, Костьол, Михайлівська церква, Подол, вул.Пушкінська, скеля "Голова Чацького", вул. Чекістів, вул.Черняховського, вул. Шолом-Алейхема…

Безумовно, перерахованими ходами не обмежуються підземні пам'ятки міста…