В Житомире создан оргкомитет по празднованию 66-й годовщины окончания Второй мировой войны

Оргкомітет створили Житомирські обласні організації політичних партій: ВО «Свобода», «Нашої України», «За Україну!», Конгресу українських націоналістів, громадських організацій: ВУТ «Просвіта», Спілки солдатських матерів, Всеукраїнського об’єднання ветеранів, Спілки офіцерів України, ВО «Порозуміння», «За помісну Україну», ГО «Люстрація», Журналісти за демократію, ГО «Добробут», ОУН, Української народної ради

Оргкомітет прийняв звернення до житомирян та закликав провести 8 травня 2011 року заходи з відзначення 66-ї річниці завершення Другої світової війни, перемоги народів світу над нацизмом та вшанування її жертв.

Текст звернення додається

Шановні житомиряни!

Після першої світової війни, в 20-30-х роках, в Європі сформувались дві могутні тоталітарні держави – комуністичний Радянський Союз (фактично Росія) та нацистська Німеччина. Обидві були одержимі розповсюдити свої порядки на весь світ та проводили експансіоністську політику на підкорення інших народів та загарбання їхніх територій. Вони створили величезні армії, витрачали на їхнє озброєння майже всі наявні ресурси та готувалися до війни. Воєнний конфлікт між ними ставав неминучим…

66 років тому закінчилась найкровопролитніша в історії людства війна. 8-го травня була підписана капітуляція нацистської Німеччини перед країнами – учасниками антигітлерівської коаліції. Закінчилась війна, яка забрала понад 50 мільйонів людських життів з понад 60-ти країн світу, за що вона отримала назву Другої світової. Україна, яка на той час не була суб’єктом міжнародних політичних і військових відносин, втратила понад 6 млн. людей. Вогненний вал німецько-російської війни двічі прокотився по українській землі, змітаючи все на своєму шляху.

Воюючі сторони нищили все, виходячи з військової доцільності: одні підривали мости, гідроелектростанції, промислові підприємства, щоб не дістались ворогові, знищували релігійні, архітектурні пам’ятки, такі як Успенський собор; інші спалювали села і людей живцем. Одні вивозили з України людей для рабської роботи та українські чорноземи; – інші масово мобілізовували чоловіче населення і без підготовки зразу ж кидали в бій, де більшість з них одразу гинула, та вивезли за межі України сотні промислових підприємств та продовольчі запаси, залишивши людей напризволяще.

Українців ні одна з воюючих сторін не розглядала як рівноправних учасників, а лише як «гарматне м'ясо» для воюючих армій. Більшість українців були змушені воювати в різних арміях під різними прапорами за інтереси російської, німецької, польської, угорської, румунської та інших держав. Тим не менше вони продемонстрували найкращі бойові якості і зразки героїзму, обороняючи свою рідну землю та оселі.

І в таких важких умовах знайшлась когорта українських героїв і патріотів, які високо підняли прапор незалежності України, змагаючись під синьо-жовтим прапором та з тризубом в нерівному бою, без будь-якої зовнішньої підтримки, за українську самостійну державу.

Сьогодні ми напередодні 66-ї річниці закінчення другої світової війни і знищення німецького нацизму. Хоча не всі людиноненависницькі режими тоді зникли. Україна 20 років тому вирвалась з однієї з таких тоталітарних держав – комуністичного Радянського Союзу, а фактично з-під влади Росії.

Але спроби загнати Україну в спільний з Росією економічний, інформаційний, мовно-культурний, військово-політичний, історичний простір продовжуються, ще й набирають силу. Продовжено перебування російського ЧФ, посилюється залежність від російського газу, історію України підганяють під російський копил. В цьому руслі й День Перемоги все більше набирає забарвлення лише російської перемоги (про це сказав керівник Росії В. Путін і думають десятки мільйонів росіян). Інфіковані російською імперською бацилою деякі місцеві ради приймають рішення вивішувати червоні прапори. Таке рішення прийняла й Житомирська обласна рада, не зваживши на те, що червоний прапор СРСР є символом тоталітарного режиму, який засуджений міжнародною спільнотою та українським законодавством за знищення мільйонів українців під час Голодомору, переслідування українських борців за незалежність.

В таких умовах закінчення Другої світової війни відзначати в Україні як день Перемоги, є недоречним. Для України це не є торжество, це підігравання російським імперським силам (під гаслами спільної перемоги) знову підпорядкувати Україну російським інтересам та впливові. То ж чи варто Україні виконувати таку роль?

Україна сьогодні розвивається як демократична європейська держава на основі загальнолюдських цінностей, серед яких найбільшою є мир.

Закликаємо всіх житомирян 8-го Травня відзначити день закінчення Другої Світової війни, знищення нацизму та вшанувати пам'ять багатомільйонних жертв, в тому числі українців, покласти квіти до могил загиблих, помолитися, відшукати і впорядкувати належним чином поховання.

Мітинг з цієї нагоди відбудеться в Житомирі 8-го травня біля монумента Слави об 11 годині.

Оргкомітет