Воспоминания про школу и последний звонок

Валерій Малиневський, 52 роки, засновник та продюсер Міжнародної Творчої Лабораторії «Камертон Любви»:

«На останньому дзвонику я відчував велику радість. Я вже тоді був у вільному польоті і багато чого розумів. Я вчився у п’ятій школі, там зараз нічний клуб «Каньйон». Школа була така ж стара, як і вчителі, які там працювали. Підхід до навчання у них був совковий і корупційний. З нами у школі вчився хлопчик до 9-го класу — даун. Його не виганяли тільки із-за того, що його мама молгла дістати дефіцитних продуктів.

Пам’ятаю, що ми святкували у їдальні коледжу механічної обробки деревини. Ми трохи випивали, а потім пішли зустрічати світанок у Гідропарк».


Віктор Радзюк, 53 роки, депутат Житомирської міської ради IV скликання:

«Я закінчував перший інтернат, він був у центрі Житомира. Світанок ми зустрічали на Голові Чацько. Пригадую, що ми тоді робили шашлики і купалися у Тетереві. Ми точно нічого не пили, бо всі хотіли зустріти світанок. Святкували з горілкою ми вже через два дні, коли знову всі зустрілися».


Олександр Величко, 27 років, депутат міської ради:

«Я пам’ятаю свій останній дзвоник та випускний дуже добре, тому що в принципі він був не так давно. Пам’ятаю, як урочисто отримали грамоти в спортзалі школи. Потім ми із однокласниками поїхали, здається, на річку. Алкоголю не вживали на останньому дзвонику, тому що я взагалі не прихильник спиртного. В мене про школу і про останній дзвоник тільки позитивні та теплі спогади…»


Наталя Ростова, 47 років, директор Житомирського облмуздрамтеатру ім. Кочерги:

«Для мене це було прощання з дитинством. Я думала, що чим швидше ми відгуляємо останній дзвоник, тим швидше ми станемо дорослими. Пам’ятаю, що на останньому дзвонику на мені були білі банти, шкільна форма і білий фартух. Святкували ми на природі. Нас навіть не зупиняло те, що через два дні будуть екзамени. Тоді я вперше попробувала сухе вино. Закушували ми шашликами».