Юрий Забела рассказал в интервью о поездке в Италию

Пошук інвестицій – справа складна і нескора. Кропітка праця зі збирання інформації, поширення відомостей про свої можливості та плани, знайомства, переговори, навіть красномовство, а також немало інших чинників визначають як, коли та на яких умовах прийде очікувана допомога.

Цю роботу новий голова Житомирської облдержадміністрації Юрій Забела розпочав із поїздки в Італію.

Про враження від неї, а також про загальні інвестиційні настрої - в інтерв’ю, яке Юрій Володимирович дав нашій газеті.

- За обсягами інвестицій, вкладених іноземними бізнесменами в економіку Житомирщини, Італія сьогодні перебуває на четвертому місці. Але, як засвідчила недавня поїздка, потенціал нашого співробітництва – дуже великий. Рейтинги фіксують, що італійський округ Брешія – третій за темпами і рівнем промислового розвитку район у Європі. Цікаво було вивчати не лише його здобутки, а, насамперед, саму технологію досягнення цих здобутків. Реєстрація всіх тамтешніх підприємств – обов’язкова в Торгово-промисловій палаті Брешії. Членські внески 110 тисяч підприємств, які входять до неї, у разі потреби допомагають (через безпроцентні кредити) тому чи іншому підприємству: одному – подолати тимчасову скруту, іншому – використати сприятливий момент для розвитку. Тобто це міцна самоорганізація, яка служить надійною опорою для кожного підприємця. Більші кредити надає – під 3-4% річних - банк ІВС. Ми, до речі, запросили представників цього банку в Житомир для вивчення можливостей створення їхньої філії у нашому місті.

- Невже до нас прийдуть такі дешеві кредити?
- Ну, якби це було так, то до нас злетілися б бізнесмени з усієї України. Поки що ж ідеться про те, що така філія могла б обслуговувати спільні українсько-італійські підприємства, які працюють на Житомирщині.

- Природньо, що під час поїздки ви вивчали їх, а вони вивчали вас. Представники яких галузей виявили найбільшу зацікавленість у спілкуванні з житомирською делегацією?
- Я б виділив, насамперед, підприємців, які займаються металообробкою. Хоча, звісно, ми розповідали про наші інвестиційні очікування в різних сферах економіки, зокрема, в сільському господарстві.

- Як пояснити інтерес італійських металообробників?
- Зрозуміло, що зарубіжних бізнесменів приваблює українська дешева робоча сила. І дуже важливо, в разі їхнього приходу до нас, ретельно обговорювати умови найму наших земляків на роботу, щоб забезпечити соціальний захист у всій повноті. Та не менш важливо і самим бути готовими до високих європейських вимог. Недарма італійські підприємці цікавилися рівнем наших робітників, системою професійної освіти на Житомирщині – їм потрібні висококваліфіковані працівники.

- Виходячи з вашої зацікавленості тамтешнім сільським господарством, яке побудоване, в основному, на невеликих фермах, чи можна припускати, що на подібне ви робитимете упор і в нашому аграрному секторі?
- Ні. Італійці потужно і успішно займаються відгодівлею телят. Цей їхній досвід дуже потрібний нам з огляду на те, як ми сьогодні позбавляємо себе перспективи, вирізаючи молодняк у ранньому віці. А щодо, так би мовити, визначальних інвестицій у сільське господарство області, то ми їх чекаємо з дещо іншого боку, від вітчизняних інвесторів. Уже маємо цікаві пропозиції, а також наробки, які допоможуть розвинути великотоварне виробництво м’яса і молока.

- Юрію Володимировичу, чомусь – мабуть, за інерцією – більше розмов точиться навколо іноземних інвестицій. Але ж в останні роки вирізьбився уже й загін потужних українських інвесторів. Яку роль їм хотіли б відвести ви?
- Я прихильник того, що не можна відводити жодну щиро протягнуту руку. Хоча прихід іноземного інвестора має свої особливості. Його треба добросовісно готувати: роз’яснювати наше законодавство, знайомити з податковою системою і так далі – аби потім не було несподіванок і образ. А для вітчизняного інвестора все це не новина, тобто, розпочинаючи нову справу, він знає, на що йде.
Впевнений, що уважно треба ставитися до кожного інвестора. Врешті-решт, при багатстві пропозицій відкривається можливість вибору. Ось, приміром, під час поїздки члену нашої делегації, Житомирському міському голові Вірі Шелудченко, італійці запропонували свій проект будівництва сміттєпереробного заводу для нашого обласного центру. Маємо й інші пропозиції. Можемо вибирати найкращий варіант.

- Важко повірити, що під час поїздки не точилися розмови навколо поліського каменю і лісу. Адже підприємців багатьох країн привів на Житомирщину саме інтерес до її сировини.
- Одразу скажу, що серйозного інтересу до наших гранітів чи сировини під час цієї поїздки я не відчув. Головне – в іншому. В області вже напрацьовано певний позитивний досвід і в каменеобробці, і в деревообробці. Будемо його активно розвивати. Нам також украй необхідно знайти інвесторів, зацікавлених у широкому розвитку індустрії будівельних матеріалів. Сировинні запаси, зручне транспортне сполучення, близькість до Києва, на мою думку, просто диктують нам, не зволікаючи, йти цим шляхом.

- Чи достатньо, на ваш погляд, в області сил для того, щоб працювати з інвесторами грамотно, доброзичливо, ефективно?
- Мої, щоправда, поки нетривалі, спостереження переконують, що відповідні обласні служби та й приватні утворення настроєні на роботу із залучення інвестицій серйозно. Це підтвердилося і під час переговорів в Італії, на яких активно працювали президент Житомирської торгово-промислової палати Андрій Михайлов та директор ТОВ "Студіо-Інвест” Олена Астахова. Вимога з особливою увагою ставитися до інвестиційних проблем не сходитиме з порядку денного нашої роботи; кожному варто запам’ятати, що під лежачий камінь вода не тече.