В Спасо-преображенском соборе г. Житомира произошло необъяснимое событие

9 червня 2008 року у Спасо-Преображенському кафедральному соборі м. Житомира відбулася надзвичайна подія, а саме, зображення Іверської ікони Божої Матері дивним чином відбилося на склі, що її закривало зовні. Це зображення нагадує негатив фотографії з усіма деталями.

Про це «Журналу Житомира» повідомила сьогодні прес-служба Житомирської єпархії УПЦ МП.

Іверська ікона Божої Матері перебуває в соборі з кінця XIX століття. В 1995 році за благословенням правлячого архієрея (тоді ще єпископа) Гурія, була відреставрована і вставлена в кіот. Слід зауважити, що ця ікона одна з тих, які особливо шануються прихожанами собору. До неї вони завжди приходили зі щирими молитвами та надіями на допомогу.

Нещодавно за благословенням Високопреосвященнішого Гурія, Архієпископа Житомирського і Новоград-Волинського, було прийнято рішення виготовити новий кіот для Іверської ікони Божої Матері.

9 червня цього року робітники собору проводили демонтаж старого кіоту, звідки вилучили ікону Іверської Божої Матері, щоб вставити її в новий кіот. Неможливо було не помітити, що на склі, яке прикривало ікону, є зображення самої ікони. Коли ікона була в кіоті, його було не помітно. Зображення було досить чітким, з усіма деталями, які дивним чином відбилися на склі. Але з часом це зображення стало ніби танути, втрачалася його чіткість, а також деякі деталі. Через декілька годин воно не зникло, але втратило свою первісну чіткість, яка особливо вражала, тому що були видні очі Богородиці (навіть зіниці) та лик Спасителя, кожна дрібна деталь ікони.

Зображення на склі було по суті фотографічною копією самої ікони Богородиці.

Люди які були в соборі, безперечно прийняли це зображення на склі, як чудо та знамення від Цариці Небесної.

Настоятель Спасо-Преображенського кафедрального собору протоієрей Стефан Періг один з перших побачив дивне зображення на склі та сповістив про цю подію правлячого архієрея Архієпископа Гурія. Владика Гурій уважно розглянув відбиток ікони та зазначив: «Це ласка Божа… Сама Божа Матір посилає нам Своє благословення. Ще три дні тому, перебуваючи на святій Горі Афон, я молився перед чудотворною Іверською іконою Божої Матері покровительницею Афона. Вчора я повернувся з Афона… а сьогодні таке диво у нас в кафедральному соборі від Іверської ікони Божої Матері. Господь посилає нам Свою благодать. Божа Матір благословляє і покриває нас і закликає, закликає нас виправити свої серця та йти шляхом вічного життя».

Зрозуміло що не знаходилося пояснення цієї події на матеріальній основі. Яким чином з’явилося зображення на склі і чому його чіткість за пару годин була втрачена – не зрозуміло. Тому все це сприймається як диво, що даровано Самою Богородицею віруючим людям. Залишається багато запитань на які ще не має відповідей. Але безперечно з часом вони зникнуть і з’являться зрозумілі пояснення.

Іверська ікона Божої Матері (яка зараз зберігається на Афоні) в IX столітті перебувала в однієї благочестивої вдови, що жила біля міста Нікеї. При імператорі Феофілі (829 - 842) іконоборці, що знищували святі ікони, прийшли в будинок цієї християнки, і один воїн списом ударив по образу Богородиці. Негайно з ураженого місця потекла кров.
Вдова, боячись знищення святині, пообіцяла імператорським воїнам гроші й просила їх до ранку не забирати ікону. Коли вони пішли, жінка разом із сином (згодом афонским ченцем), для збереження святої ікони опустила її в море. Ікона, стоячи на воді, приплила до Афону. Афонські ченці, кілька днів бачачи в море вогненний стовп, що сходить до неба, прийшли до берега й знайшли святий образ, що стояв на воді.
Після молебню про дарування монастирю зявленої святині, благочестивий чернець монастиря святой Гавриїл Грузин (пам’ять 12 липня), по велінню Божої Матері, що з’явилася йому в сні, пішов по воді, прийняв святу ікону й поставив у храмі. Однак наступного дня ікона була знайдена не в храмі, а над воротами обителі.

Так повторювалося кілька разів, поки Пресвята Діва не відкрила святому Гавриїлу Свою волю в сні, сказавши, що не бажає бути схованою ченцями, а хоче бути їхньою Охоронителькою. Після цього образ був поставлений над монастирськими воротами. Тому свята ікона називається Портаитиссою, Вратарницею.