Олександр Коцюбко про День добровольця     Реклама  

Житомирський громадський діяч, Президент Житомирської міської громадської організації «Спортивний Клуб «Легіон» ділиться з читачами "Журналу Житомира" своєю думкою про День добровольця. Свою точку зору він розмістив в авторській колонці на «ЖЖ».

Текст подається в оригіналі, з авторської орфографією та пунктуацією.

Схаменіться люди, бо лихо вам буде…(Т.Г. Шевченко)

Сьогодні, в День добровольця, я побачив, що ніхто з органів влади Житомирщини не привітав добровольців, котрі були на фронті. У храмах не ставлять свічки тільки рідні загиблих та самі добровольці. Тому ми привітаємо самих себе. Всім хлопцям бажаю здоров’я, а тим, хто пішов в далекий шлях – нехай буде Царствіє Небесне. Ми ніколи не забудемо тих, хто загинув, і тих, хто прикутий до ліжка. Часто люди підходять до добровольців та кажуть – наведіть порядок в Державі. Усі лають Верховну Раду, називають її «Верховною Зрадою», лають Президента, Кабінет Міністрів.

Візьмем вулицю Михайлівська міста Житомира. Вона уся викладена дорогою плиткою з природного граніту. Куплена та викладена за наші гроші. Але вона уся запльована жвачкою. Ось так ми плюємо у власному домі.

Депутати міських, районних, обласних рад розкрадають залишки майна громади. Приклад: продаж Житомирською районною радою приміщення в районі вокзалу площею 150 м.кв. за 150 тисяч гривень. Це приміщення продане чи подароване жінці Никитюка (Никитюк – голова Житомирської районної ради). А нова власниця зразу ж здала приміщення в оренду. Що це таке? Тобто обікрали мешканців Житомирського району, яким належало це приміщення.

Другий приклад. Продаж  приміщення площею 104 м.кв. на вулиці Михайлівській напроти кінотеатру ім. Івана Франка. Житомирська обласна рада продала(подарувала) без аукціону це приміщення родичці Зубко. З урахуванням поліпшень, дане приміщення для нової власниці буде коштуватиме копійки.

Третій приклад. Депутати міста Житомира виставили на продаж без аукціону 25 приміщень для себе рідних. І схема така - самі себе оцінюють, самі себе продають. Причому виставили на продаж без аукціону самі кращі об’єкти . А народу кинули кістку – на аукціон виставили підвальні приміщення, неліквіди – беріть, гризіть. Сухомлин собі на Виставці облюбував об’єкт – Мистецькі Ворота, 3, - там тато працює. Депутат Моісеєв для себе перукарню вибрав , яка розташована у будинку Житомирської міської ради. Чим вони заслужили, ці депутати, що б ми, громада міста Житомира, робили їм такі подарунки?

Сухомлин відзвітувався у Домі української культури за свою роботу. А щоб громадськість не зайшла, запросили стареньких бабусь та дідусів, які через півгодини там знепритомніли. Я сам їх там водою відпоював. Питав їх – вам цікаво, що зробив Сухомлин. Половина не чують, половина не бачать, і вік поважний – по 80 років. Кажуть мені старенькі – ми прийшли, бо казали, що тут гроші давати будуть. І сиділи вони там, як статисти, - все для того, що б народ  не зміг попасти у приміщення та задавати питання. Але бабусі прийшли за гроші, можна сказати за ту ж саму гречку. І підуть знов голосувати за гречку, за гроші. Будуть продавати свою душу, онуків, дітей, і їх майбутнє.

Підказка – треба на вибори йти усім без виключення. А то знов стареньких будуть привозити, що б вони за гроші голосували.

Ігор Гундич пішов ще далі Сухомлина. Гундич поїхав звітуватися у село Почуйки Попільнянського району. Що б активісти, громада, не могли туди добратися, що не могли задавати питання.

А депутати Житомирської обласної ради подарували комусь (фірмі «Д.Б.К. 3»)стратегічні запаси ільменіту, які оцінюються в два бюджету України. Такий подарунок зробили для фірми зі статутним капіталом в 1000,00 гривень. Благо, що місцеві активісти, громада, заслужений юрист України Наталія Циганчук, добросовісні судді, відстояли інтереси громади у суді та повернули народу його власність.

Висновок – ми робимо наше життя таким, яке воно у нас є.

Я думав, що в 2014 році ми посадили нове насіння, яке дасть нові паростки. Але зараз бачу - щось не те ми посадили  в землю? Де паростки нового життя?

Дарую вам кліп Олександра Шалаєва «Мы требуем перемен»