Лесото - маленька країна, де трапляється найбільше самогубств у світі

Від дороги до будинку 79-річної Матлоханг веде крута стежка через гори. Лесото на півдні Африки - одна з "найвищих" країн світу.

Мати 10 дітей вітає мене у своєму охайному будинку, показуючи фотографії своєї великої родини. Я тут, щоби поговорити про одного з її дітей - її первістка Тлоханга.

У 38 років він став частиною похмурої статистики. Лесото, королівство високо в горах, має найвищий рівень самогубств у світі.

"Тлоханг був хорошим сином. Він розповідав мені про свої проблеми з психічним здоров’ям", - каже Молої.

"Навіть того дня, коли він вкоротив собі життя, він підійшов до мене і сказав: "Мамо, одного дня ти почуєш, що я покінчив життя".

"Його смерть завдала мені великого болю. Мені б дуже хотілося, щоб він краще пояснив, що його мучило. Він хвилювався, що люди подумають, що він слабкий чоловік, який не може вирішити свої проблеми".

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щороку в Лесото вкорочують собі життя 87,5 людей на 100 тисяч населення.

Це удвічі більше, ніж у наступній країні в списку - Гаяні у Південній Америці, де ця цифра трохи перевищує 40.

Це також майже в 10 разів більше за середній світовий показник, який становить дев’ять самогубств на 100 000 людей.

Неурядові організації, як-от HelpLesotho, мають намір змінити цю статистику, навчаючи молодих людей керувати своїм психічним здоров’ям.

У містечку Глоце, приблизно за дві години їзди від столиці Масеру, я сиджу на одному з регулярних сеансів групової терапії для молодих жінок, які проводить соціальна працівниця Лінео Рафока.

"Люди думають, що це суперечить нашим африканським принципам, нашому культурному досвіду, нашій духовності як африканців і як спільноти в цілому", - розповідає групі 24-річна Пейшенс.

"Але ми також заплющуємо очі на той факт, що це відбувається. Я втратила трьох друзів через самогубство і я особисто робила спроби покінчити з життям".

Кожен тут колись мав суїцидальні думки або знає когось, хто помер від самогубства.

Тридцятип’ятирічна Нцоакі розчулюється, коли розповідає групі свою історію про зґвалтування в лікарні.

"Лікар сказав мені, що я занадто приваблива. Потім він дістав пістолет і сказав мені, що хоче отримати від мене задоволення, і якщо я цього не зроблю, він мене вб’є".

"Щоразу, коли я намагалася покінчити з життям, я думала, що це єдине рішення. Я не могла це зробити, у мене не було сил це зробити. Єдине, що змушувало мене жити далі, були обличчя моїх братів. Вони впевнені, що я сильна, але я слабка".

Група запевняє її, що вона сильна, адже змогла розповісти про свої почуття.

Коли сесія закінчується, усі жінки спілкуються та посміхаються, кажучи, що почуваються краще, коли діляться своїми історіями.

Причини, через які люди вдаються до самогубства, часто складні, і важко виділити одну причину. Попри це, Рафока каже, що бачить закономірності, які пояснюють, чому саме в Лесото такий високий рівень самогубств.

"Здебільшого вони переживають такі ситуації, як зґвалтування, безробіття, втрату близької людини. Вони зловживають наркотиками та алкоголем".

Згідно зі звітом World Population Review за 2022 рік, 86% жінок у Лесото зазнали насильства.

Тим часом Світовий банк каже, що двоє з п'яти молодих людей у країні не працюють і не навчаються.

"Вони не отримують достатньої підтримки від своїх сімей, друзів або будь-яких стосунків, які вони мають", - продовжує Рафока.

У Лесото можна часто це почути. Люди знову і знову кажуть, що їм некомфортно говорити про своє психічне здоров’я, і що інші можуть їх засуджувати.

Сидячи одного вечора в барі в Глоце, де чоловіки п’ють місцеве пиво та балакають про політику, а по телевізору транслюють футбольні матчі, я заводжу розмову на психічне здоров’я.

"Ми говоримо про це, ми кажемо, поговорімо щиро", - розповідає мені Хосі Мпіті.

Дехто боїться, що якщо вони розкриють занадто багато, про них можуть пліткувати, але загалом ситуація покращується.

"Ми підтримуємо один одного. Якщо у мене виникають проблеми, я розповідаю друзям".

Однак коли люди звертаються за допомогою, вони стикаються з проблемами системи охорони здоров’я.

Минулого року омбудсмен розкритикувала єдине психіатричне відділення в країні за те, що в ньому немає психіатра з 2017 року. Вона також привернула увагу до поширених проблем, як-от "умови життя, які порушують права людини".

Раніше також не було національної політики у сфері психічного здоров’я для подолання кризи, хоча уряд, обраний у жовтні 2022 року, каже, що програма у процесі розробки.

"Проблеми з психічним здоров'ям стали пандемією", - визнає Мокхоту Махаланьяне, депутат, який очолює парламентський комітет з питань охорони здоров'я.

"Ми намагаємось активізувати просвітницьку роботу, починаючи з початкової й середньої школи, а також місць, де збирається молодь, наприклад, футбольних турнірів", - розповідає він BBC.

"Державна програма також має пропонувати конкретний план лікування і надасть постраждалим можливість реабілітації".

Він також каже, що Лесото є чому повчитися у своїй боротьбі з ВІЛ/СНІДом.

У 2016 році Лесото стала першою країною, яка запровадила стратегію "тестуй і лікуй", тобто люди могли розпочати лікування, щойно їм поставлять діагноз. Рівень зараження постійно знижувався.

"Наш досвід показує, що відверта розмова, а не звинувачення чи критика людей за те, що з ними сталося, допомогла змінити ситуацію".

А тим часом високо в горах Молої йде на могилу Тлоханга, за якою вона доглядає.

Місце його останнього спочинку має приголомшливий краєвид зі струмками, зеленню та маленькими будиночками.

Молої одна з багатьох мешканців Лесото, які переживають втрату близької людини через самогубство.

Коли ми про це говоримо, вона каже, що має повідомлення для тих, хто опинився у такому ж душевному стані, як і її син.

"Я б сказала людям, що позбавити себе життя - це не вихід. Вам потрібно поговорити з людьми навколо, щоб вони могли вам допомогти".

Автор: Андре Ломбар, BBC, Лесото