ЖЖ » Новини » Мистецтво і культура » 2024 Август 18 » 14:11:29 |
Відомий французький актор Ален Делон помер. Йому було 88 років.
"Він помер мирно вдома в Душі, в оточенні трьох своїх дітей та родини", - йдеться в заяві, опублікованій для агенції новин AFP.
Алена Делона знали і любили у всьому світі. Його називали найкрасивішим чоловіком світового кінематографу. У нього закохувалися, йому заздрили.
Він завойовував серця глядачів, граючи різноманітні ролі, від вбивць до харизматичних шахраїв і героїв-бунтівників.
Він гаряче підтримував Україну у війні з Росією. Останні роки його життя були затьмарені сімейними скандалами.
В юності в Європі йому відмовляли в ролях на тій підставі, що він дуже привабливий, а кар'єра в Голлівуді у нього не склалася. Але він все одно здобув світову популярність і знімався у всесвітньо відомих режисерів.
Фільми за його участю увійшли до скарбниці світового кіно.
Загалом, він знявся у понад 90 фільмах. Газета Le Parisien назвала Делона "легендою кіно", а Liberation описала його як "провідну фігуру кіно, символ темної мужності, актора з неймовірною харизмою".
Ален Фаб'єн Моріс Марсель Делон народився 8 листопада 1935 року в Со, передмісті Парижа.
Його батько Фаб'єн Делон і мати Едіт Арнольд розлучилися, коли майбутньому акторові було лише три роки. Незабаром мати вийшла заміж за власника м'ясної крамниці на ім'я Поль Булонь, а сам Ален був змушений кілька дитячих років провести у прийомній сім'ї і лише потім повернувся до матері та вітчима.
У школі він був бешкетником. За погану поведінку майбутнього актора вигнали з кількох пансіонатів. З одного з них він втік сам, але ненадовго. Його швидко знайшли.
Після цього вітчим нарешті влаштував його помічником до магазину, і 14-річний Ален Делон почав освоювати ремесло ковбасника і навіть встиг здобути професійний сертифікат із цієї спеціальності.
У 17 років Ален Делон записався до морської піхоти Франції і навіть встиг побувати в Індокитаї.
Там теж проявилась його неспокійна вдача: його піймали на крадіжці радіообладнання.
До Франції він повернувся у травні 1956 року — і з цього моменту починається його паризьке життя - робота портьє, офіціанта та продавця. Нові друзі та знайомства у середовищі паризької богеми привели його на Каннський фестиваль. Там він проходить свої перші кінопроби, його помічають продюсери і Ален Делон отримує свої перші ролі.
У 1957 році він знімається у фільмі Quand la femme s'en mêle (Коли втручається жінка). У 1958 році - вже у двох стрічках: "Будь красивою і мовчи" з молодим Жан-Полем Бельмондо та "Крістіна" з акторкою Ромі Шнайдер — з нею у нього почався роман, який триватиме шість років.
Перша популярність приходить до нього вже після фільму "Слабкі жінки" (1959), де він зіграв одну з головних ролей. Але його першою по-справжньому великою роллю в кіно стає картина "На яскравому сонці" (1960) - екранізація роману Патриції Хайсміт "Таланливий містер Ріплі" французького режисера Рене Клемана.
У цій картині Делон зіграв авантюриста Тома Ріплі, якого американський мільйонер відправляє до Європи, щоб той повернув до Штатів його сина, який живе богемним життям і не поспішає залишати Старий Світ.
Режисер залишився задоволений Делоном: "Він мав разючу здатність зібратися... Актор із таким рідкісним слухом — благодать для режисера. Багато акторів засвоюють лише те, що їх влаштовує. Ален був готовий завжди виконувати найнеймовірніші речі, адже саме неймовірні речі здатні рухати вперед дію драми", — говорив Рене Клеман.
Ріплі Алена Делона – це фатальний красень, який цілком усвідомлює всю силу своєї чарівності.
Ален Делон, який не мав професійної освіти і потрапив у кіно майже випадково, швидко довів світу, що його акторський талант означає не менше, ніж його зовнішність, і що він може грати не тільки красенів. Він пробує себе і в пригодницьких фільмах, і в серйозніших амплуа.
У відомого італійського режисера Лукіно Вісконті він знявся у фільмах "Рокко та його брати", "Леопард".
"Леопард" – це про часи об'єднання Італії, де Делон зіграв молодого аристократа, який приєднується до революційно-визвольного руху. У французького режисера Рене Клемана у картині "Як добре жити", Ален Делон також грає молодого бунтаря — Уліса Чекконато, юнака-ідеаліста, який бере участь в антифашистському русі в Римі в 1920-і роки.
В 1964 виходить пригодницька комедія "Чорний тюльпан" Крістіан-Жака, де Ален Делон знову грає революціонера - Жюльєна де Сен-Пре, вигаданого героя Французької революції, зухвалого і романтичного месника в масці.
60-ті стали найінтенсивнішим періодом його кар'єри, а для французького кіно вони стали "епохою Делона" — тоді вийшли найбільш відомі його фільми.
Фільм "Мелодія з підвалу", де Делон зіграв молодого та відчайдушного афериста, у 1964 році номінували на "Золотий глобус" як найкращу іноземну стрічку.
Після того, як Ален Делон став зіркою першої величини в європейському кіно, його почали запрошувати і до Голлівуду — але там його кар'єра не склалася. Актору, який не володіє достатньою мірою англійською мовою, не вдалося досягти слави.
У 1967 році він повертається до Європи — і відразу ж, ніби компенсуючи свою американську історію, знімається у двох фільмах, які стали класикою кіно: це "Шукачі пригод" Роберта Енріко та "Самурай" Жан-П'єра Мельвіля, в якому він зіграв образ розумного найманого вбивці зі складними душевними переживаннями.
Роботу Делона в "Самураї" називають однією з найблискучіших його ролей, а сам фільм, як вважається, вплинув на образ найманого вбивці у світовому кінематографі.
"Самурай" назавжди затвердив міф Делона. Мовчазний, у капелюсі та плащі […] актор став іконою, надзвичайно трагічною особистістю, що виражається в його жестах, у погляді. Останній символ честі у світі компромісів, який, жертвуючи собою, стає рівним абсолюту", — писав про нього французький журналіст Самюель Блюменфельд.
Зі світом криміналу Делон стикався не лише в кіно, а й у житті. У 1968 році його допитувала поліція у справі про вбивство його друга та охоронця Стевана Марковича, вихідця з Югославії. Паризькі пліткарі обговорювали участь у цій справі не лише самого Делона, а й чи колишнього прем'єра Франції Жоржа Помпіду, проте, злочин так і не було розкрито.
Актор багато знімався у кримінальних драмах і далі. На екрани один за одним виходять фільми "Джефф" (1969), "Сицилійський клан" (1969), який став особливо популярним у Європі, "Борсаліно" (1970), в якому він знявся з Жан-Полем Бельмондо та виступив продюсером.
Ален Делон працював дуже багато. У 70-х, 80-х та 90-х роках він знявся у 50 стрічках, серед яких були такі відомі фільми, як "Борсаліно та компанія", "Зорро" ( 1975).
У 1970 році у Радянському союзі показали фільм "Чорний тюльпан" — і саме після нього Ален Делон став улюбленцем у цій частині світу.
Цей фільм став одним із найбільш касових у радянському прокаті, так само як і "Зорро", де він також зіграв месника в масці.
У 1980 році Делон знявся у радянському шпигунському фільмі "Тегеран-43" режисерів Олександра Алова та Володимира Наумова. Наумов розповідав, що спочатку роль Делона у цьому фільмі була зовсім епізодичною, але актор зажадав "двадцять сторінок гарної ролі" — і сценаристам довелося за ніч вписати у фільм французького інспектора Фоша.
У Радянському союзі в умовах обмеженого доступу до світового кіно талановитий та вродливий Ален Делон швидко став іноземною легендою. Хоча, інші фільми за його участі не були такими популярними, як "Зорро", "Чорний Тюльпан" та "Тегеран-43", у пам'яті глядачів він назавжди є світовою зіркою першої величини. І навіть ті, хто не бачив жодного його фільму, знали його ім'я.
Ален Делон, як і багато інших світових зірок, підтримував Україну після вторгнення Росії.
"Те, що відбувається в Україні, мене глибоко засмутило і зворушило, тому я борюся за українців", - розповідав він телеканалу BFMTV у 2022 році.
Він читав рядки з "Заповіту" Тараса Шевченка для французького телебачення і захоплювався силою та мужністю українців.
"Якби я був на 50 років молодшим, я вступив би в армію України", - говорив Ален Делон у 2022 році під час онлайн-зустрічі з Володимиром Зеленським.
Володимир Зеленський тоді сказав Делону: "Я ніколи не був таким великим актором, як ви. Ви мій авторитет". На що француз відповів: "Я ніколи не буду таким блискучим і гідним президентом, як ви. Я плачу разом із вами".
У квітні 2024 року президент Володимир Зеленський нагородив Алена Делона орденом "За заслуги".
"З першого дня повномасштабної війни Делон багато висловлювався на підтримку України. Для нас це символ, це важливо", — заявив тоді посол України у Франції Вадим Омельченко.
Останні роки життя актора затьмарив сімейний скандал, що розгорнувся у ЗМІ та соцмережах.
У Делона було троє дітей від двох різних жінок: сини Ентоні та Алан-Фаб'єн та дочка Анушка, яку, кажуть, він любив найбільше. Був у нього і третій син від співачки Ніко, якого актор так і не визнав. Чоловік страждав на наркотичну залежність і помер у 2023 році.
Діти Алена Делона у 2024 році публічно звинуватили один одного в поганому ставленні до батька та у приховуванні інформації про його стан. При цьому в хід пішли таємно записані розмови, судові позови, образи. Колишня хатня працівниця Делона заявляла, що його діти наражали актора на небезпеку, відмовляючи йому в ліках.
Ален Делон пережив інсульт у 2019 році. Він вів самотній спосіб життя у своєму маєтку Душі за 120 км від Парижа.
Також незадовго до смерті Алена Делона стався й інший скандал: у його будинку знайшли цілий склад зброї – французька поліція вилучила 72 одиниці колекційної та стрілецької вогнепальної зброї. На жодний із стволів у Делона не було ліцензії.
Яскраве особисте життя Алена Делона регулярно потрапляло на перші шпальти газет, коли він зачаровував і зваблював жінок по всій Європі на піку своєї слави.
Але він також стикався з критикою. Деякі засуджували його за підтримку Жана-Марі Ле Пена, лідера ультраправого Національного фронту, який виступав за смертну кару та проти одностатевих шлюбів.
Його стосунки з жінками також викликали суперечки та призводили до звинувачень у мізогінії.
Остання гучна публічна поява Делона відбулася, коли він отримав почесну "Золоту пальмову гілку" на Каннському кінофестивалі у травні 2019 року.
На заході він виголосив емоційну промову, в якій, здавалося, прощався з кіно.
"Це трохи схоже на посмертну данину, але ще за мого життя", сказав він тоді. "Я збираюся піти, але не піду, не подякувавши вам".