Мікрокредити – це фінансова свобода чи боргове рабство: як не стати жертвою кредитної пастки?

Тисячі українців щодня користуються послугами мікрозаймів, часто потрапляючи у боргову яму. Популярність послуги зменшилася на початку повномасштабного вторгнення, але зараз знову набирає обертів. Близько 900 тисяч українців брали такі кредити хоча б раз чи роблять це постійно.

Ці організації працюють в Україні легально. Отримати позику у розмірі до однієї мінімальної зарплати (8 тисяч гривень) можна за 10-15 хвилин, не виходячи з дому. Переважно кредит беруть на один місяць, відсотки нараховуються щодня, а через місяць починають нараховувати штрафи і пеню. Якщо борги не віддавати вчасно, дуже швидко невелика сума перетворюється на десятки, а то і сотні тисяч боргу.

Часто одна людина може мати мікрокредити у кількох організаціях. Щоб закрити один борг, бере наступний, потім - знову. Хтось отримує позику, аби прожити до наступної зарплати, а хтось керується емоціями та позичає, щоб задовольнити миттєві потреби.

"У мене вища освіта, як я так могла"

Свій перший мікрокредит розміром 100 гривень Віталій взяв у 19 років.

"Мені не вистачало грошей на базові потреби, попросити у когось — соромився. Вирішив владнати проблему самостійно. Процес отримання коштів був дуже простим. Цей кредит я закрив швидко. Приблизно через тиждень без прострочень. Отримавши такий гарний досвід доступу до кредитних грошей, я почав використовувати таку можливість частіше", — розповів чоловік BBC Україна.

На сьогодні його історія налічує 19 кредитів. Проблеми почалися після першої простроченої позики — щоб її закрити взяв ще один кредит.

Компанії, яким заборгував, телефонували десятки разів щодня. Згодом дзвінки почали отримувати тітка, рідний брат, мама, хоча їхні контакти чоловік кредиторам не давав.

"Мені вдалось переконати всіх, що це шахраї. Було соромно і страшно признатись у тому, що я винен велику суму грошей", — каже він.

За словами Віталія, нараховані відсотки сягнули 42 000 гривень. Зрештою, проти нього відкрили кримінальне провадження та заблокували банківські рахунки. Ситуацію зміг врегулювати лише після того, як улаштувався на офіційну роботу і домовився з кредиторами про закриття боргу на більш лояльних умовах. Відтак рахунки розблокували.

"Приблизно за 2-3 місяці я закрив свій останній мікрокредит".

Подібна ситуація сталася і з Оленою (ім'я змінене на прохання героїні), яка вперше взяла мікрокредит у 2023-му році. На той момент жінка була в декреті, вагітна другою дитиною. Взяла кредит, щоб купити собі костюм. Коли прийшов час повертати борг, коштів не було, тому взяла ще один. Так жінка набрала 28 позик, поки одна із компаній не зателефонувала її мамі. Вже разом вони почали віддавати борги, в перший день виплатили 120 тисяч гривень.

"Спочатку мама плакала, сварилася. Потім підтримала. Наша помилка була в тому, що ми не знали, що можна було домовлятися — віддавати лише "тіло" кредиту чи розбивати борг на частини. Ми гасили повну суму. Як було 12 тисяч з відсотками, так і закривали", — розповідає жінка.

Загалом за два роки вона віддала компаніям мікрозаймів близько 250 тисяч гривень і, зрештою, закрила усі борги.

"Я педагог за освітою, в мене вища освіта, і я не могла зрозуміти, як я так могла залізти в таке пекло".

Чому люди звертаються до мікрозаймів, а не у банк

Мікрофінансові організації видають гроші майже миттєво, тоді як у банку потрібно чекати рішення, збирати документи та проходити перевірку кредитної історії. Крім того, мікрозайми доступні навіть тим, у кого кредитна історія погана, оскільки МФО висувають мінімальні вимоги до позичальників і не потребують довідок про доходи чи поручителів.

Отримати мікрозайм можна онлайн, без відвідування офісу, що робить цей варіант ще привабливішим. Зазвичай люди беруть такі позики на невеликі суми та короткий термін, наприклад, до місяця.

Автор фото,Getty Images

Зазвичай у банків теж є зручні короткострокові невеликі кредити, наприклад, кредитний ліміт на картці або експрес-кредити. Часто вони мають нижчі відсоткові ставки, а деякі банки навіть пропонують пільговий період, коли борг можна погасити без переплат.

Проте не всі люди можуть скористатися такими пропозиціями. Банки ретельно перевіряють кредитну історію клієнта, їхній рівень доходу та офіційне працевлаштування, і якщо позичальник не відповідає вимогам, йому можуть відмовити.

Крім того, отримати кредитний ліміт на картці зазвичай займає більше часу, ніж оформлення мікрозайму, особливо якщо у клієнта немає рахунку в цьому банку. Саме тому багато людей, особливо ті, хто має фінансові труднощі або термінову потребу в грошах, обирають мікропозику, попри їхні високі відсотки.

Ринок мікрокредитів росте

Ринок мікрокредитів суттєво провалився після початку повномасштабного вторгнення. Однак зараз кількість позик знову росте. За даними компанії Opendatabot, за минулий рік середня сума мікропозики виросла на 28%: з 4 830 гривень у 2023-му до 6 190 грн у 2024-му.

Регулятором ринку споживчих кредитів є Національний банк України. Там вже кілька років працюють над тим, щоб побороти діяльність колекторів, а у 2023-му суттєво змінилися правила споживчого кредитування. Зараз процентна ставка на день становить до 1% від суми кредиту, раніше це могло бути 5% на день, відповідно, понад 1500% річних. Для цього обмеження Рада ухвалила спеціальний закон у 2023 році.

Окрім цього, законодавство забороняє кредиторам вимагати будь-які додаткові платежі, якщо вони не зазначені в договорі. Також закон зобов'язав кредиторів передавати інформацію про всі видані позики в бюро кредитних історій та ретельніше перевіряти платоспроможність позичальників.

Згідно з інформацією від Національного банку, сьогодні в Україні зареєстровані близько 500 фінансових компаній, що надають мікрокредити. З них реально кредитують фізичних осіб близько 50. У Нацбанку також порахували, що в Україні є близько 900 тисяч унікальних клієнтів, які користуються послугами мікрозаймів.

Економіст і ексчлен ради НБУ Віталій Шапран зазначає, що обмеження в 1% насправді не працюють, адже можна регулювати тільки номінальну ставку, а у банку та в МФО є десяток інструментів як приховати реальну вартість кредиту. За його словами, і до повномасштабного вторгнення, і зараз реальна ставка за такими кредитами коливається на рівні від 30 до 4800% річних.

Автор фото,facebook.com/shapranv

"Наприклад частину вартості кредиту "закопують" в комісійні за погашення кредиту або навіть у підвищені комісійні при знятті кредитної готівки з карти. Потрібно більше освітніх програм для населення, щоб фінансова освіта проникла на рівень загальноосвітньої школи", — каже економіст.

На його переконання, варто карати банки чи мікрофінансові організації, які не розкривають або неадекватно розкривають інформацію про реальну ставку за кредитом.

Віталій Шапран також каже, що зростання мікрокредитів – це непрямий доказ зниження реальних доходів українців. У 2023-му дослідження на замовлення Асоціації українських банків показало, що частка позичальників, які беруть кредит для щоденних потреб в очікуванні наступної зарплати, становить 67%.

Що буде, якщо мікрокредит не віддавати

Якщо все ж довелося скористатися послугами мікрокредитів, у громадській організації "Антиколектор" радять не панікувати та збирати гроші. У ГО розповідають, що МФО рано чи пізно пропонують сплатити лише "тіло" кредиту або розбити борг на частини. Про це потрібно домовлятися.

Спільноту "Антиколектор" створили кілька років тому ті, хто сам потрапив у боргову яму. Голова організації Михайло Прокопчук каже, що їхнє першочергове завдання — просвітництво, а також судова практика. Юристи організації супроводжують людей, які мали борги, а МФО звернулися до суду.

В українських судах наразі сотні справ від МФО проти людей, які брали кредити і не виплатили їх вчасно. Через суд мікрофінансові організації намагаються отримати від позичальника максимально великі суми, які з'явилися після прострочення кредиту та відсоткових нарахувань.

Керівник спільноти наголошує, що кожному користувачу мікрокредиту, який невчасно його сплачує, потрібно слідкувати за сайтом Судова влада України. У розділі "Стан розгляду справ" можна ввести свої дані та побачити чи фігурує людина у якійсь судовій справі. Якщо людина себе там знайшла, варто звертатися до адвоката або судитися самому, але не ігнорувати позов. Якщо ж позичальник не відповідає на листи та не з'являється на засідання, суд стає на бік кредитора.

"Якщо людина не може віддати суму, яку присудив суд, тоді кредитор бере у суді виконавчий лист, звертається до приватного чи державного виконавця, відкривається виконавче провадження і стягується з людини 20% з усього доходу. Або просто-таки блокуються рахунки до повного погашення боргу", — розповідає Прокопчук.

За його словами, нерухомість у боржників не забирають, оскільки наразі немає такого юридичного механізму. Якщо ж людині погрожують, залякують чи шантажують, їй потрібно поскаржитися на таку організацію у Нацбанк, вважає голова "Антиколектор".

Зараз у них близько 300 справ на розгляді. На сторінки спільноти у соціальних мережах щодня звертається від 10 до 50 людей з проханнями допомогти чи проконсультувати.

Попри державне регулювання, в Україні досі працюють МФО, які не мають ліцензії. До прикладу, деякі компанії надають кредити у криптовалюті та в разі протермінування телефонують боржникам, їхнім родинам, знайомим та сусідам з погрозами з першого дня протермінування. Подібну історію розповіли BBC Україна Юлія та Андрій.

Нацбанк вже реагував на ситуацію з криптовалютами — підтвердив, що одна з таких компаній не має ліцензії та передав справу поліції.

Що кажуть самі МФО?

До мікрофінансових компаній можна ставитися по-різному — з підозрою чи позитивно. Але факт залишається фактом: українці активно користуються мікрокредитами.

"Мікрофінансові компанії не варто демонізувати — ми зацікавлені в тому, щоб видавати кредити лише тим клієнтам, які їх повернуть. Тому наше завдання — не заганяти людину в "боргову яму", а пропонувати справді обґрунтовані суми", — розповідає у коментарі для BBC Україна про галузь Владислав Білан, CEO однієї з мікрофінансових компаній.

За його словами, вони відмовляють більшості заявників. У компанії працює скорингова система, яка аналізує понад 400 різних факторів щодо клієнтів.

Автор фото,Getty Images

Наразі рівень схвалення позик становить приблизно 30%. Часто позичальники не отримують ту суму, яку хочуть, бо МФО, перевіряючи кредитну історію, бачить, що стільки грошей людина віддати не зможе.

Директор з маркетингу іншої МФО Віталій Соловйов також твердить, що компанія перевіряє дохід клієнтів та заборгованості в інших організаціях. Він переконаний, що українці рідше почали потрапляти у боргові ями завдяки зниженню ставки більше ніж удвічі протягом минулого року.

Водночас Владислав Білан наголошує, що проблема з позиками та боргами є радше соціальною.

"Недостатній рівень фінансової грамотності, відсутність відповідного виховання з боку батьків, школи чи суспільства загалом призводять до того, що люди не вміють реально оцінювати свої фінансові можливості. Або ж свідомо обирають жити "тут і зараз", беручи кредити, які не можуть погасити. Ми ж, у свою чергу, змушені балансувати: намагатися відсікати клієнтів, які беруть кредити на розваги чи азартні ігри, та допомагати тим, хто справді потребує фінансової підтримки", — каже Владислав Білан.

Мікрокредит — залежність чи необхідність?

Однозначної відповіді на це питання не існує, адже хтось бере мікрокредити дійсно на необхідні потреби. Однак самі отримувачі позик також зізнаються, що іноді з часом виникає залежність.

Про таку ситуацію BBC Україна розповіла Марія, яка вперше взяла мікропозику заради цікавості, хоча не мала нагальної потреби в грошах. Борг швидко повернула, а потім зверталася за кредитами знову і знову. Так оформила позики у 18-ти компаніях на 120 тисяч гривень. Щоб віддати займи поїхала за кордон і зараз завершує виплати.

"Я вже вдруге проходжу це коло виходу з боргів. І мене дуже тягне втрапити утретє. Аж руки чешуться, місця собі не знаходжу", — розповідає жінка.

Психологиня Юлія Присяжнюк, яка у своїй практиці працює із залежностями, погоджується, що люди часто користуються послугами мікрокредитів не через необхідність, а через емоційну потребу.

Автор фото,Юлія Присяжнюк

"Люди беруть мікрокредити, бо це дуже просто. Кажуть: "От, у мене зарплата буде післязавтра, а я хотів прямо сьогодні щось купити". Ця проблема дуже споріднена з лудоманією (вид залежності, характерний патологічним потягом хворого до азартних та комп'ютерних ігор), тому що в обох випадках відбувається порушення контролю імпульсу. Така поведінка характерна для дітей, але іноді й у дорослих "я хочу" переважає здоровий глузд", — розповідає експертка.

На думку Юлії Присяжнюк, найперше, що має зробити людина, яка втрапила у боргову яму — звернутися до адвоката, а вже потім до психолога. Проблеми з грошима емоційно пригнічують, але психологу складно допомогти, якщо борг щоденно росте і людині від ранку до ночі дзвонять з вимогою повернути кошти.

Найголовніша порада від психологині - зупинитися, звернутися за допомогою та віддавати лише те, що взяли. А також не боятися розповісти про свою проблему.

"Важливо перестати боятися. Людина часто нікому не розповідає про борги, бо є страх, що присоромлять, відштовхнуть. Можуть розповісти тільки про частину кредитів, але не про всі. Тут однозначно важливо не лишатися на одинці зі складною ситуацією. Іноді доцільно звернутися і до психіатра, якщо стрес великий", — вважає психолог.

Автор: Наталія Патрікєєва, Кореспондентка ВВС