Чому в Житомирі не діє фен - шуй?

       Є така країна на світі – Сінгапур. До певного часу вона була бідною, нерозвинутою колонією Великої Британії. Таку – сяку собі незалежність країна отримала в 1965 р. і можливо ще років би 100 наводила б лад, якби не одне незвичайне рішення державного рівня. 

        Справа в тому, що влада Сінгапуру вирішила працювати… за стародавнім вченням під назвою фен – шуй. І тоді все навколо - рух транспорту, проектування будівель, робочий та домашній простір, навіть підбір кадрів для компаній почали здійснювати виключно за законами фен – шуй. Як не дивно, надпозитивні результати Сінгапур отримав дуже швидко - економіка країни за всіма можливими рейтингами світу стала відома як одна з найбільш вільних, інноваційних, конкурентоспроможних, сприятливих для бізнесу та найменш корупційних в світі. 

        Звісно, найнижчий рівень безробіття ( 3%) або найбільший коефіцієнт торгівлі до валового національного продукту (ВНП) у світі 407,9 %, можна пояснити рядом інших чинників, але факт залишається фактом: фен – шуй для сінгапурців - святе. 

       Я також вірю у фен – шуй, можливо не так фанатично, як китайці. Але історія із Сінгапуром мене особисто дуже надихнула. Півроку тому, працівники місцевого Жврепу та мешканці під’їзду, де я проживаю, доручили мені важливу посаду – старшого по будинку. Щоправда я погодилася лише на два під’їзди, цього для мене достатньо, бо за рівнем проблем наш будинок по пров. Вацківському може змагатися з цілим містом. 

       Рішення мешканців, на мою думку, було продиктоване результатами колективного звернення до міської ради щодо ремонту в під’їзді, яке ініціювала я. Справжні знавці вчення фен – шуй знають, що позитивна енергетика не може діяти, коли є безлад поза межами квартири, навіть якщо у ній все вірно розставлено і головне не захаращено. Саме тому, «феншуїсти» часто влаштовують ремонти за свої кошти. 
Робити цього мені не довелося, бо у міській раді, на наше колективне звернення, під яким стояло всього лише три підписи (цього достатньо за законом) відреагували дуже швидко. І вже за два місяці ми мали «свіженький» відремонтований під’їзд. Надихнувшись першою перемогою, мешканці будинку вирішили довірити мені решту проблем.

         Наступним об’єктом, що за законами фен – шуй негативно діє на людей може бути захланне горище. Саме туди із кількома активістами ми відправилися одного ранку. Картина, яка відкрилася перед нашими очима була вкрай гнітюча. Вхід на горище вільний – старі перекошені двері не чинили ніякої перепони. За словами жителів, роками тут мешкали люди без певного місця проживання - після них залишився трухляві меблі, гори мотлоху, тари, цегли, старі новорічні ялинки… Одним словом, безпритульним людям горище слугувало і кімнатою відпочинку, і туалетом… 

       Я уявила, як всі ми ввечері лягаємо спати, а вгорі над нами чорніють величезні купи сміття, які будь – якої ночі можуть затлітися. І що тоді? - кінець фен - шую! На щастя, начальник Жвпрепу із зрозумінням поставився до прохання виділити трактор та людей для прибирання горищ. Щоправда прибулий персонал без особливої ініціативи в’яло розпочав процес прибирання, аби не допустити виносу сміття для «галочки», я та мої активістки власним прикладом надихали їх до праці. 

      Моя сусідка з дев’ятого поверху, над квартирою якої власне було найбільше сміття, так активно працювала граблями, що врешті працівники Жеку звинуватили її у знищенні всієї утеплювальної вати. Я також покрилася товстим шаром пилюки, розбираючи рештки чийогось ремонту. Того ранку в мене була температура, на горищі - страшні протяги, але чого не зробиш аби почав діяти фен – шуй! Прибирання тривало півдня, а сміття з двох горищ ледве помістилося на причепі трактора. 

     Проте, найбільший сюрприз нас чекав у підвалі. Був час у нашому під’їзді, коли один інкогніто - мешканець робив всім по черзі несподіванки: пакети із сміттям ставив прямісінько під двері квартири або залишаючи на сходових клітинах. Зловити такого негідника було важко, але одного дня пакети із сміттям потрапили під ноги моєї сусідки, що не погидувалася покорписатися в ньому. Так вона виявила незаперечувальні докази «невловимого месника», що виявився її давньої подругою, і влаштувала їй грандіозний скандал. Пакети із сміттям під дверима зникли, зате коли ми зайшли до підвалу – то побачили їх там!

         Так було прийняте рішення – почистити підвали і замкнути їх. Заключним моментом притягнення позитивної енергетики до будинку стало фарбування фасаду під’їзду. Для того щоб прискорити процес я вирішила зібрати з мешканців квартир гроші на фарбу, хто скільки може 2 – 5 грн. Ви не можете уявити, що відповідали мені деякі мешканці : Навіть не подумаю! В мене кредит! Хай ЖЕК ремонтує сам! Мене і так влаштовує! 

    Правда, це говорила не більшість, а деякі принципові люди. 

    Саме кілька принципових людей, погрожуючи скаргами до міської ради, зупинили облаштування майданчика для автомобілів. Маючи просто жахливий заїзд для авто – через ями, болото, калюжі та корені дерев, на одному із зібрань мешканців було підняте питання - облагородити територію для автомобілів . Та тут зчинився такий галас, переполох - Як можуть сусіди ставити машини під під’їздом, це ж заборонено! ( а чи заборонено це?!) 
І взагалі тут не місце для машин – сказали мешканці, в яких машин немає, чудово розуміючи, що машини ставити все - одно будуть… у болоті, аби заспокоїти «жабу принципових людей».

     Власне, на цьому зібранні порушувалося інше питання – яке, на мою думку, мало би зачепити кожного. Багато років тому на чотири під’їзди нашого будинку встановили тепловий лічильник, він давав змогу економити плату за тепло на 30%! Кілька років тому він вийшов із ладу. Керівництво фірми« Аґрус», якій належить лічильник, ласкаво погодилося його замінити на новий, але з однією умовою – погасити борги - 5.500 грн. 
Над цим питанням активно працювали кілька пенсіонерів – але все, що вони домоглися - знизити заборгованість аж на 500 грн! Так от, писати скарги на облаштування паркувального майданчика у нас мастаків багато – а от заплатити борг за тепловий лічильник, найбільший сягав аж 200 грн, бажаючих небагато.

     Перед Новим Роком я дуже хотіла завершити дві маленькі проблеми у під’їзді - засклити віконце на сходовій клітині між першим і другим поверхом. Хтось із сусідів вирізав акуратно фанеру, забив цвяхами, аби люди могли уникнути протягів. Але вже наступного дня фанера лежала під ногами, а цвяхи зникли. Ще через день зникла і фанера. Друга проблема – рекламні матеріали: через приналежність до центру, щоденно наш під’їзд завалюють «горами» рекламних листівок, які інколи просто кидають під ноги. 

    І ось 30 грудня працівники Жврепу зробили мені подарунок - засклили вікно, одну з рекламних дощок перемістили на фасад під’їзду, аби уникнути непотрібних оголошень і прибирання. 

     І яким же було моє здивування, коли 6 січня, повернувшись з новорічної поїздки я бачу: вхідні двері, підперті цеглиною – так виходить із ладу домофон, підвал навстіж, у ньому купа пляшок з – під горілки, засклене вікно знову майоріє диркою, причому скло явно не розбили, а просто вийняли, а на рекламній дошці, що на фасаді під’їзду жодного оголошення, зате реклама супутникового телебачення розклеєна на всих поверхах…

     І тепер я думаю: фен – шуй взагалі можливий з такими людьми? Може винен Дебой?